Дипломная работа: Благоустрій та озеленення центральної частини м. Миколаєва

Опісля являє собою частину Львівського плато з абсолютними висотами в межах району 340-405 метрів, яке характеризується розчленованим рельєфом, наявністю горбистих гряд, розмежованих широкими долинами річок.

На площинах розвитку пісковиків схили ступінчасті, а там , де виходять на поверхню піски – пологі.

У західній частині горби круто обриваються в заплаву р.Зубри. Передкарпаття являє собою рівнину, частина якої заболочена й часто заливається весняно-літніми водами внаслідок повеней і паводків. Рівнинне Передкарпаття на південному заході обмежене різким уступом – смугою передгір’я Карпат. Абсолютні висоти поверхні рельєфу тут коливаються від 240 до 300 метрів.

Північна частина в значній мірі розчленована ерозією річкових долин. Форми рельєфу мають характер плоско вершинних горбів, витягнутих у широтному напрямі. В деяких місцях низовини плавним переходом з’єднуються з платформенними височинами.

Рельєф району не становить труднощів для розвитку сільського господарства, прокладання транспортних шляхів. Територія району рівнинна. Це сприяє будівництву промислових підприємств, сільськогосподарських приміщень, житлових будинків тощо.

Територія міста Миколаєва витягнута з заходу на схід і розташована у природній улоговині, яка утворена текучими водами.

Геологічна будова .На території Миколаївського району з північного заходу на південний схід простягається дві геологічні структури: південно-західна окраїна Східно-Європейської платформи та Перед карпатський прогин.

У геологічній будові району характерні верхньокрейдяні, верхньо - і середньоміоценові та четвертинні відклади. Відклади верхньокрейдяного віку представлені ясно-сірими мергелями, які перекриті зеленуватими глауконітовими пісковиками та кремовими мергелями, а верхньо - і середньо міоценові – глинами, пісковиками та вапняками.

Потужність товщі глауконітових пісків 25-30 метрів. Верхня частина міоцену – тридцятиметровий шар вапняку, який покритий сірими глинами з прошарком пісковиків. Потужність глин від 8 до 10 метрів.

Четвертинні відклади представлені комплексом елювіальних, озерно-елювіальних і делювіальних відкладів. Елювій , який складається із щебеню і пісковиків, лежить шаром від 1,2 до 2 м на Корінних породах міоцену.

Озерно-алювіальні відклади розповсюджені в долинах річок і представлені сіро-голубими глинами, пісками й галечниками. Сучасний алювій складає заплавні тераси річок та представлений пісками, супісками та суглинками потужністю від 2 до 6 метрів.

Гідрологічна характеристика. Внутрішні води району представлені річкою Дністер та її притоками: Щирок, Зубра, Верещиця, Летнянка. Нежухівка, Бредниця, Колодниця, Іловець. Річки, які протікають через територію району, належать до басейну Чорного моря. Долини рік переважно заболочені, їх осушують меліоративними системами.

Усі річки живляться за рахунок атмосферних опадів і підземних вод, що виходять на поверхню у вигляді джерел.

Замерзають річки вкінці грудня, льодохід починається на початку березня. Бувають весняні, літньо-осінні паводки, які повторюються декілька разів у рік після випадання великої кількості опадів. Під льодом ріки бувають 2-3 місяці. Товщина льоду – 12-55 см. Річкові долини мають широкі заплави та озеро видні розширення.

Ставки мають різну площу - від 1,0 до 5,4 га.

Підземні води в районі та їх запаси тісно пов’язані з геологічною будовою, літологічним складом порід, фізико-географічними особливостям.

Підземні води приурочені до відкладів четвертинного, третинного мезозойського й палеозойського періодів. Водоносні горизонти палеозою та мезозою залягають на великій глибині, мають переважно підвищену мінералізацію. Води четвертинних відкладів поширені в обмеженій кількості. Водоносним шаром є алювій терас річкових долин. Високе залягання ґрунтових вод часто сприяє заболоченню. Глибина залягання ґрунтових вод коливається в межах 0,5-2м.

Живлення верхньотортонського водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, а також за рахунок водоносного горизонту нижньотортонських відкладів.

Водоносний горизонт нижньотортонських відкладів приурочений до вапняків, пісковиків і пісків. Це води переважно гідрокарбонатного-кальцієвого типу.

Грунти та земельні ресурси. Ґрунтовий покрив є різноманітним, що зумовлено умовами рельєфу, зволоженням і мозаїчністю материнських порід. Ґрунтоутворюючими породами є мергелі, вапняки, суглинки, пісковики, піски. На території району поширені такі основні типи грунтів: дерново-підзолисті, дерново-глеєві, сірі опідзолені й опідзолені чорноземи, торфоболотні, лучні, лучно-болотні та торфовища.

Дерново-підзолисті, піщані, глинисто-піщані складають основний фонд орних земель. Ці грунти поширені на понижених рівнинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод. Вони характеризуються низькою природною родючістю, мають мало гумусу, кислі, орний шар невеликий. Грунти цього типу використовуються під посіви сільськогосподарських культур та під сінокоси.

Дерново-глеєві грунти займають територію терас Дністра і Зубри. Вони сформувались на алювіальних-делювіальних суглинисто-піщаних відкладах. Глибина оглеєння коливається від 30 до 100 см.

Сірі опідзолені грунти в основному використовуються під кормові угіддя. Поширені вони в заплаві річки Нежухівки. Кормові угіддя на даних грунтах у дощові періоди настільки перезволожуються, що вимокає вся рослинність.

Світло-сірі, сірі та темно-сірі опідзолені грунти, які займають значну площу району, поширені на підвищених елементах рельєфу. Вони легко піддаються змиву. Ці грунти потребують мінеральних та органічних добрив, а також вапнування.

Чорноземи опідзолені поширені на півдні району, мають стійку структуру.

Лучні, лучно-болотні, торфово-болотні та торфовища поширені на понижених елементах рельєфу в умовах підвищення рівня грунтових вод.

Низинні торфовища розвинулись в умовах надмірного зволоження під пологом болотної рослинності. По мірі розвитку торфовищ їх верхній шар поступово мінералізується, торфовища у верхньому шарі добре гумусовані.

Рослинний світ . Територія району знаходиться на межі природних зон мішаних і широколистяних лісів, а те, що ліси трапляються не на всій площі, є наслідком діяльності людини (вирубування, випалювання).Ліси займають площу понад 16925 га, в тому числі 3350 га експлуатаційних. Ліси представлені широколистяними, хвойними й мішаними угрупуваннями. Основними лісоутворюючими породами є дуб, бук. Крім цих порід росте ялина, сосна, вільха , осика, клен, липа, явір, ясен, береза, верба, в’яз, які не мають експлуатаційного значення. Велику шкоду лісам завдають надмірні вирубки, які перевищують розрахункову лісосіку. Внаслідок чого тільки невелика частина лісів є пристигаючи ми, інші – молодняки та середнього віку, а понад 500 га потребує відновлення.

Територія, яка знаходиться під лісами, складає 6,7 % від загальної площі району.