Дипломная работа: Диагностика финансового стану та загрози банкрутства ТОВ Роско

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В умовах ринкової економіки однією з найважливіших є проблема неплатоспроможності і банкрутства підприємств. В Україні досить велика кількість підприємствщороку проходить процедуру банкрутства, наслідком якої може бути їх ліквідація. Крім того,значна кількість підприємств знаходиться на межі платоспроможності і працює зі збитками, щоможе призвести до банкрутства в майбутньому. Підприємства-банкрути є в кожному регіоніУкраїни, банкрутами стають як малі, так і великі підприємства. Особливо гострою проблеманеплатоспроможності і банкрутства є для підприємств сільськогосподарської галузі, оскількипонад 50% підприємств закінчили 2007 рік зі збитками і така тенденція спостерігається протягомостанніх десяти років.

Банкрутство окремого суб’єкта господарювання має суттєві негативні наслідки на всіх рівнях економіки: на мікрорівні – для власників і робітників підприємства – через фінансові втрати; на мезорівні – для регіону, в якому працює підприємство, через порушення господарських зв’язків підприємства-банкрута з партнерами і зниження економічних показників регіону; на макрорівні – для держави в цілому в зв’язку з порушенням макроекономічної рівноваги та зниженням обсягу ВВП і, як наслідок, зменшенням доходів державного бюджету.

Подолання проблеми банкрутства залежить від своєчасного виявлення загрози банкрутства на підприємстві та розробки і впровадження відповідних антикризових заходів, що дозволять подолати кризу, відновити ліквідність і платоспроможність та запобігти процедурі банкрутства і ліквідації підприємства. Теоретичні основи антикризового управління підприємством і широке коло питань, пов’язаних з розробкою моделей оцінки схильності підприємства до банкрутства, відображені в роботах вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких варто виділити таких авторів, як: В.А. Забродський, М.О. Кизим, О.О. Терещенко, А.В. Череп, Р. С., Е. Альтман, У. Бівер, Р. Лис та ін.

Більшість сучасних українських підприємств знаходяться в кризовому стані, який вимагає впровадження активних антикризових заходів. Це вимагає від менеджменту підприємства конкретних скоординованих дій з виходу з нього. Для цього необхідне чітке розуміння процесів, що протікають на даний момент на підприємстві. У зв'язку з цим виникає необхідність у визначенні суті концепції активного антикризового управління, на яких стадіях розвитку кризи його необхідно застосовувати і за допомогою яких фінансових процедур, що існують на даний момент, його необхідно здійснювати.

Дослідженням системи антикризового управління, а зокрема активного антикризового управління займалися багато учених – економісти, серед яких О.О.Терещенко, В.О.Василенко, Градов А.П., Грязнова А.Г. Іванов Г.П., Кошкін В.І., Дмитренко А.І. та інші. Всі вони сходяться на тому, що система антикризового управління потребуе подальшого розвитку з урахуванням розвитку економічних відносин.

В науковихпрацях не знайшли належного відображення питання, пов’язані з проблемами нечіткості класівкризи, оскільки розроблені моделі базуються на припущенні, що класи кризи є чіткимимножинами, які не перетинаються. Це суттєво знижує якість існуючих моделей, так як на практиціпідприємство поступово переходить з одного класу кризи в інший, а отже, класи кризи маютьнечіткі границі.

На сьогоднішній день для більшості українських підприємств характерним є більш або менш однакове коло проблем:зміна економічного середовища, в якому вони існують;втрата традиційних ринків збуту власної продукції;зміна системи планування і, як результат – порушення ритмічності виробничої діяльності;нестабільність правового поля.Крім того, процес приватизації також призвів до корінної зміни принципів управління підприємством, зачепив основи його існування. В ході приватизації держава втратила роль адміністратора, передав її акціонерам та виконавчому органу управління – правлінню на чолі з головою. Саме ж підприємство опинилося в агресивному ринковому середовищі. З одного боку, вчорашні дружні колеги по галузі перетворилися на підступних конкурентів, з іншого – на утворений ринок хлинула більш якісна та часто більш дешева продукції іноземних виробників. По суті, у багатьох підприємств, в наслідок приватизації, так і не з’явився реальний господар, зацікавлений в розвитку підприємства і в стабільній його роботі. Це далеко не повний перелік проблем, які для багатьох українських підприємств стали причиною банкрутства і ліквідації.

Об’єктом дослідження є аналіз, методи розрахунків, та напрямки зниження ризику банкрутства підприємств (на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКО»).

Предметом дослідження є теоретична та практична база дослідження неплатоспроможного підприємства.

Мета роботи – дослідити теоретичні основи діагностики банкрутства підприємства; провести аналіз фінансового стану підприємства; надати пропозиції щодо шляхів вирішення, попередження, виходу підприємства з фінансової кризи.

Методи дослідження: економічний, статичний аналіз та аналіз фінансового стану підприємства.

Завдання:

1. Дати визначення економічної сутності та причин, що спричиняють банкрутство.

2. Розкрити методичне забезпечення діагностики банкрутства.

3. Провести аналіз фінансового стану підприємства.

4. Провести діагностику ймовірності банкрутства ТОВ «РОСКО».

5. Надати пропозиції щодо попередження та виходу підприємства з фінансової кризи.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДІАГНОСТУВАННЯ БАНКРУТСТВА

1.1 Економічна сутність та причини банкрутства підприємства

У працях відомих зарубіжних та вітчизняних економістів досліджувалося широке коло питань стосовно аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. Засновниками розробки та розвитку цього питання вважають представників англо-американської школи (Р. Сміт, представники фірми Дюпон, Дж. Хорріган та інші), до науковців, які досліджували фінансовий стан підприємства, можна зарахувати таких, як В.В. Ковальов, А.Д. Шеремет, С.Б. Довбні, А.М. Поддєрьогіна, С.Ф. Покропивного.

У згаданих працях дедалі більше можна помітити відмінності в розумінні фінансового стану підприємства або ж повторюються трактування, зроблені раніше, тому й існує необхідність уточнити це поняття. Дослідження офіційних методик і положень та розробок щодо трактування поняття «фінансовий стан підприємства» свідчить про їх різноманіття й неузгодженість, що підтверджується нижчевикладеним.

Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій від 23 лютого 1998 р. №22, сутність цього поняття визначено так: «фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємств, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризуються системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів».

Дуже близьким до реальної сутності поняття «фінансовий стан підприємства» є визначення, яке надається в Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємства, що підлягають приватизації, затвердженому наказом Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України від 26 січня 2001 р. №49/121. У ньому знаходять відображення характеристики, що є дуже важливими в цьому питанні, - спроможність підприємств фінансувати різні види діяльності, реальні та потенційні можливості.

Щодо визначення поняття фінансового стану підприємства науковцями, то більшість із них повторює трактування цього поняття Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Не можна не погодитися з думкою А.Д. Шеремета та, Р.С. Сайфуліна, Є.В. Негашева про те, що фінансовий стан підприємства виражається у співвідношенні коштів підприємства і їх джерел. Не уточнюється також визначення сутності поняття фінансового стану підприємства в авторів О.П. Крайника, З.В. Клепникова. Ними дано таке визначення: «Фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям і характеризується системою показників, які відображають наявність та розміщення коштів, реальні та потенційні можливості підприємств». Тобто, вони повторили суть поняття, яке наведене в Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації.

У ході дослідження різних трактувань категорії «фінансовий стан підприємства» можна зробити висновок, що фінансовий стан підприємства – це реальна і потенційна спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування поточної діяльності, саморозвитку, фінансування потенційних можливостей, погашення зобов’язань перед державою, підприємствами. Тобто, його слід розуміти, насамперед, як фінансову спрожність підприємства.

Необхідно розрізняти поняття “неплатоспроможність” і “банкрутство”, адже останнє є наслідком першого. Згідно чинного законодавства Україні неплатоспроможністю є - “неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого рядок їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності” [1].

На наш погляд, банкротство є негативним наслідком кризи, яка викликана неефективною діяльністю підприємства по її усуненню, що призводить до порушення фінансових відносин і як, слідство ставить під загрозу подальше існування підприємства.

Факт банкрутства підприємства не означає, що збитки нестимуть тільки його власники, але також кредитори, партнери, споживачі і так далі Крім того, банкрутство є одним з чинників макроекономічної нестабільності, оскільки зменшуються податкові платежі до бюджету, збільшується число безробітних, формується негативний мультиплікативний ефект.