Дипломная работа: Дослідження впливу інноваційного процесу на кінцеві результати діяльності підприємства ЗАТ "Інформаційні та технологічні системи" (венчурний інноваційний проект "WEB-технологія подання звітності платниками податків в податкові інспекції&quo

Інновація – це ідея, що має своєю метою знайти економічний зміст і бути затребуваної суспільством [43]. Це визначення дуже ємне і точне, але можна запропонувати й інше, орієнтоване на науково технічні і соціально-економічні інновації.

Інновація є результат трансформації ідей, досліджень, розробок, нове чи удосконалене науково-технічне чи соціально-економічне рішення, що прагне до суспільного визнанню через використання його в практичній діяльності людей [44].

Відповідно, інноваційна діяльність – це процес здійснення інновацій . Вона охоплює створення і впровадження: нової продукції; нових технологічних процесів і форм організації виробництва; нового ринку; нових процесів керування і рішення соціально-економічних задач, що відповідають їм фінансових інструментів і організаційних структур; нових переваг людини в духовній сфері [44].

1.1.2 Сутність інноваційного менеджменту

Інноваційний менеджмент – управлінська діяльність, орієнтована на одержання у виробництві нової позитивної якості різної властивості (продуктового, технологічного, інформаційного, організаційного, власне управлінського й ін.) у результаті розробки і реалізації неординарних управлінських рішень [40].

Основна задача інноваційного менеджменту – керування інноваційними процесами на будь-якому рівні за допомогою їх якісної і кількісної зміни в результаті застосування адекватних методів організації і керування, що забезпечують єдність науки, техніки, виробництва і споживання, тобто задоволення суспільних потреб в інноваційному продукті.

Крім цього, однієї з найважливіших задач інноваційного менеджменту є формування середовища, яка б відтворювала і здійснювала цілеспрямований пошук, підготовку і реалізацію нововведень, що забезпечують конкурентоздатність організації.

Основні елементи інноваційного середовища [39]:

– власне інновації, тобто сукупність наукових і науково-технічних чи результатів продукт інтелектуальної праці;

– товаровиробник конкурентоздатної продукції, що виступає як споживача тих чи інших нововведень;

– інвестори, що забезпечують фінансування всього комплексу робіт із забезпечення товаровиробника необхідними нововведеннями;

– відповідна інфраструктура, що дозволяє вирішувати виникаючі в цьому процесі проблеми.

Особлива увага приділяється внутрішньому інноваційному середовищу організації, у формуванні якої всі зростаючу роль, поряд із загальновизнаним інструментом забезпечення конкурентоздатності (маркетингом), здобуває уміння організовувати весь процес одержання знань і трансформації цих знань у продукт, що має попит на ринку.

Предмет вивчення інноваційного менеджменту – цілеспрямовані процеси створення, освоєння і поширення нововведень і обумовлені ними зміни в соціальних, економічних і технічних системах.

Будь-які зміни завжди привносять у стабільну й оптимальну, з погляду статики, систему невизначеності, нестабільності, що прийнято характеризувати як стан кризи. Довгий час у процесах керування на кризу починали реагувати тільки з його появою, коли ситуація вже ставала реальністю і катастрофу запобігти було неможливе. В даний час у діях ведучих організацій усе більш виразно просліджується стратегія попередження. Дійсно, набагато розумніше передбачити криза, тобто розробити і ввести в систему такі інновації, що дозволять знизити ризик і невизначеність майбутніх наслідків.

Таким чином, предмет вивчення інноваційного менеджменту – кризові явища в організації і супровідні їхні процеси змін. Ціль діяльності менеджменту по інноваціях – забезпечення безпеки життєдіяльності організації в передкризових, кризових і посткризових ситуаціях.

Розгорнуте визначення інноваційної діяльності як об'єкта менеджменту включає два основних аспекти [38]:

* по-перше, це процес поступального розвитку науки і техніки на основі об'єктивних економічних законів, обумовлений необхідністю постійного удосконалювання виробництва в результаті підвищення рівня суспільних потреб.

* по-друге, це використання комплексу елементів, що складають інноваційний потенціал виробництва. Тут розглядаються процеси і явища в області експлуатації висококваліфікованих наукових і виробничих кадрів, що виконують роботи досвідченого характеру на базі широкого використання існуючого виробничого потенціалу, управлінського персоналу, а також міри організаційного, соціального, економічного, правового плану, що забезпечують реальну зацікавленість працівників різних категорій у масштабах і результатах інноваційної діяльності в організації.

Під інноваційною діяльністю в процесах розробки, освоєння і реалізації науково-технічних нововведень розуміються види діяльності, безпосередньо зв'язані з одержанням, відтворенням нових наукових, науково-технічних знань і їхньою реалізацією в матеріальній сфері економіки. У більшій мері інноваційна діяльність зв'язується з доведенням наукових, технічних ідей, розробок до конкретної продукції і технології, що користається попитом на ринку [9].

1.1.3 Класифікаційні особливості інновацій

Особливості інноваційних процесів обумовлюються переважним типом нововведень, що утворюють дані процеси. Основними критеріями класифікації інновацій є: комплексність набору класифікаційних ознак, що враховуються, для аналізу і кодування; можливість кількісного (якісного) визначення критерію; наукова новизна і практична цінність пропонованої ознаки класифікації [34], [35]:

1. З погляду впливу на досягнення економічних цілей організації, матеріально-технічні інновації включають інновації-продукти (продуктові інновації) і інновації-процеси (технологічні інновації):

а). Продуктові інновації дозволяють забезпечувати зростання прибутку як за рахунок підвищення ціни на нові продукти чи модифікацію колишніх, так і за рахунок збільшення обсягу продажів (на довгострокову перспективу).

б).Інновації-процеси дозволяють поліпшити економічні показники за рахунок:

* удосконалювання підготовки вихідних матеріалів і параметрів процесу, що в остаточному підсумку приводить до зниження витрат виробництва, а також до підвищення якості продукції;

* збільшення обсягу продажів унаслідок продуктивного використання наявних виробничих потужностей;

* можливості освоєння у виробництві перспективних з комерційної точки зору нових продуктів, що неможливо було одержати в силу недосконалості виробничого циклу старої технології.

Розвиток кожної базової технології характеризується, як правило, S-образної логічної кривої. Нахил кривої і переломні крапки розвитку в кожен період часу відбивають ефективність технології і ступінь використання технологічного потенціалу. В міру наближення до межі подальше удосконалювання даної технології стає економічно недоцільним.