Дипломная работа: Ефективність стратегії розвитку переробного підприємства молокопродуктового підкомплексу АПК України

Незважаючи на зменшення поголів'я ВРХ майже вдвічі молочна промисловість залишилась однією з провідних галузей народного господарства України.

Основними молочними продуктами, що виробляються в Україні, є незбирана молочна продукція, сир, масло, морозиво, сухе незбиране молоко, казеїн та молочні консерви. Зоною найбільш потужного росту на європейському молочному ринку є йогурти. На ринку постійно зростає асортимент молочних продуктів, але обсяги виробництва значно зменшились.

За даними аналітичного агентства, лідуюче положення за рівнем інвестиційної привабливості в Україні займають сегменти морозива, йогуртів та твердих сирів, при чому в останніх двох відбувається витіснення західних конкурентів вітчизнянними виробниками. Справа в тому, що на високорентабельному ринку йогуртів імпортери зараз займають до 70%, а на більш рентабельному ринку твердих сирів – 65-70 відсотків.

Потенційна потужність існуючих підприємств галузі – 20 млн. т. молока в рік. Реальна завантаженність цих потужностей складає менше 25 відсотків. Практично всі лідери ринку молока проводять модернізацію обладнання.

Десяток великих виробників контролюють 50% ринку споживачів, а іншу половину – малі заводи. В галузі спостерігається тенденція поглинання сильними підприємствами слабких, які потім стають частиною перших чи їх приймальними пунктами сировини.

Сьогодні існує така ситуація, коли великі молокозаводи скуповують так звані „низові” підприємства (районні заводи невеликої потужності) та використовують іх для двох цілей. По-перше, для збирання та доставки сировини на головний завод. По-друге, для виробництва масла та традиційних молочних продуктів для місцевих ринків.

Здобутий контроль над невеликими виробництвами дає змогу звести роль останніх до низових спеціалізованих дільниць по прийманню сировини чи випуску якогось одного виду прибуткової продукції. Скажімо, тих же йогуртів чи сиркових напівфабрикатів. Подібна вузька спеціалізація переробки властива всім відомим світовим виробникам молочної продукції, що сприяє зменшенню собівартості на 10 – 12 відсотків.

Наміри великих компаній - поширювати свої вироби мало не на всю країну, а то й за її межі. Тож і віддають перевагу продукції, яка дасть змогу досягти цієї мети – технологічній, транспортабельній, з максимальним терміном зберігання. Статистичні дані засвідчують, що з 6.5 млрд. л. молока, яке надійшло на переробку торік, 63% підприємства переробили на вершкове масло, казеїн та сухе молоко; з 19% – виготовлено сир; близько 11– перероблено на кисломолочні продукти, і лише трохи більше 4% реалізовано як незбирану продукцію, а з 3% виготовили морозиво.

Якщо дана тенденція буде зберігатися й надалі, то через десять років на ринку залишиться не більше десяти найпотужніших виробників, які і поділять між собою ринок молочної продукції. Але це не означає, що невеликі оператори взагалі покинуть ринок. Ті, хто зможуть адекватно відреагувати на кон’юнктуру ринку, знайти свою нішу, зможуть і надалі успішно працювати.

Невеликі молокозаводи невзмозі витримати конкуренцію з боку потужних підприємств. При цьому відставання відбувається одразу за трьома напрямками: за якістю продукції, за якістю упакування продукції та за рівнем співробітництва з постачальниками сировини. Причиною цього є відсутність у невеликих виробників вільних коштів на розвиток підприємства.

Привабливими для інвестування зарубіжні капіталовкладники вважають молокопереробні підприємства Центрального й Придніпровського регіонів. Саме туди й спрямовують вони свої погляди.

За останні чотири роки російські інвестори встановили контроль над трьома найкращими підприємствами молокопереробної галузі України. В той час як виробництво молокопродуктів зростає за якісними та кількісними показниками, конкурентна боротьба також становиться все більш складною, а прихід іноземних інвесторів посилює ці тенденції. Прихід на українській ринок росіян – закономірне явище, оскільки бізнес-середовище в України та Росії дуже схоже. Разом з тим російська експансія – це потенційно корисний стимул для подальшого розвитку української молочної галузі.

Початок експансії іноземного капіталу в молочну промисловість України почався з придбання російськими інвесторами пакетів акцій трьох лідерів української молочної індустрії – це „Галактон”, Київський молокозавод №3 та Харковський молочний комбінат. [32 ].

Український експорт молокопродуктів в Росію визначається прйнятною ціною для виробників та сталим попитом на такі основні продукти, як сир твердий, сухе молоко та казеїн.

Українські виробники твердого сиру як і раніше дуже активні. Незважаючи на сезонність, ціни в країні знижуються повільно. Наприкінці травня найбільш розповсюджені види сирів більшістю українських заводів продавалися великим оптом по 12,5–13,5 грн. /т. Сприяє стримуванню внутрішніх цін як і раніше гарний попит на українські сири з боку Росії. Незважаючи на величезні обсяги імпорту, російські компанії за останній час практично не знижували ціни на продукцію, що поставляється з України. Російські дистриб’ютори купували український сир, як і раніше, переважно за цінами в діапазоні 2150–2350 USD/т DDU Москва/С. -петербург. У короткостроковій перспективі росіяни якщо і знизять закупівельні ціни, то не значно, оскільки пропонована Заходом продукція останнім часом істотно подорожчала, а збільшення обсягів випуску продукції російськими сирокомбінатами поки незначне.

Згущене молоко. Як і багато інших молокопродуктів, молочні консерви в Україні в другій половині травня також лише трохи подешевшали. Більшістю виробників наприкінці місяця згущене молоко (ДСТ) продавалося по 2,0–2,10 грн. /банку (великий опт). Експортні ціни на якісну „згущенку" залишаються в більшості випадків на стабільному рівні і відповідають 0,31–0,34 USD/банку. Можливо, вже в червні деякі українські молочноконсервні комбінати приймуть участь у постачаннях продукції для російського держрезерву. Російські оператори ринку вважають, що в українців є непогані шанси на ці постачання, оскільки якісна продукція буде пропонуватися по досить низьким (демпінговим) цінам. Вони повідомляють, що українська „згущенка” продається в Росії, як мінімум на 0,5 руб. /банку дешевше, ніж аналогічна російська і навіть білоруська.

Українські виробники казеїну продовжують активно нарощувати випуск продукції. Виробники якісного казеїну продають його по 27 тис. грн. /т., навіть не дуже якісний продукт закуповують по 26 тис. грн. /т. Такі ціни утримуються завдяки стабільно високому попиту зі сторони імпортерів даного товару. Вони, як і раніше, сплачують доволі багато за український казеїн. В середині 2004 року на експорт відправлявся технічний казеїн по 4400-4500 USD/т DDUПольща, Германія.

Таблиця 1.3

Експортні ціни на молокопродукти

Найменування товару	Ціни, USD/т (банку) DAF/FOB (кордон України)
	Травень 2003 року	Травень 2004 року
Сухе знежирене молоко	1100–1250	1530–1650
Сухе незбиране молоко	1300–1400	1600–1650
Масло блокове, 72,5% (ДСТ)	1200–1300	1250–1300
Масло блокове, 82% (ДСТ)	1300–1400	1550–1650
Сири тверді жирні (45–50%)	1800–2100	2150–2350
Молоко згущене, 8,5% (ж. б.400 г)	0,28–0,31	0,31–0,34
Казеїн технічний в/г	2800–2900	4400–4500
Казеїн технічний 1 г	2700–2800	4350–4450
Казеїн технічний 2 г	2600–2700	4250–4350

Українські виробники молокопродуктів експортують свою прдукцію не лише на російський ринок та ринки країн СНД, деякі більш далекоглядні кервники переробних підприємств укладають договори на експорт до країн

Євросоюзу та Близького Сходу. [5 ].

1.3. Сутність та види стратегій розвитку підприємства

Компанія має конкурентну перевагу, якщо її рівень роботи з клієнтами вищий, ніж у конкурентів, і вона в стані протидіяти впливу конкурентних сил. Існує безліч способів досягнення конкурентної переваги: робити високоякісну продукцію, організувати відмінне обслуговування клієнтів, пропонувати більш низькі ціни, ніж у конкурентів, мати більш зручне географічне розташування, мати власну технологію, забезпечувати розробку і впровадження нового продукту в більш короткий термін, мати добре відому торгову марку і репутацію, забезпечувати покупцям додаткові цінності за їхні гроші (сполучаючи гарну якість, гарний сервіс і прийнятні ціни). При цьому, щоб процвітати в створенні конкурентної переваги, компанія повинна пропонувати покупцям те, що вони вважають найбільш прийнятним для себе, –гарний товар за низькою ціною чи товар поліпшеної якості, але трохи дорожчий.

Стратегія конкуренції компанії містить у собі підходи до бізнесу та ініціативи, що вона використовує для залучення клієнтів, ведення конкурентної боротьби і зміцнення своєї позиції на ринку. Ціль дуже проста і полягає в тому, щоб вести свої справи етично і чесно стосовно конкурентів, домагатися конкурентної переваги на ринку і створювати свою клієнтуру: коло лояльних покупців. Конкурентна стратегія компанії звичайно передбачає як наступальні, так і оборонні дії, що починаються в залежності від зміни ситуації на ринку. Крім цього, конкурентна стратегія передбачає короткострокові тактичні ходи для миттєвої реакції на ситуацію і довгострокові дії, від яких залежать майбутні конкурентні можливості компанії і її позиція на ринку.

Конкурентна стратегія більш вузька за масштабом, ніж ділова стратегія. Ділова стратегія торкається не тільки питання про те, як проводити конкуренцію, але й відображає функціональні стратегії, дії і плани посібника з роботи в різноманітних умовах галузі (не тільки пов'язаних з конкуренцією), а також те, як менеджери вирішують стратегічні проблеми. Конкурентна стратегія пов'язана виключно з планами посібника з ведення конкурентної боротьби і наданню додаткових цінностей для покупців. Компанії в усьому світі використовують різні засоби по залученню покупців, завойовуючи їхню довіру на повторних продажах, випереджаючи конкурентів і утримуючи своє місце на ринку. З тих пір як керівництво компаній стало визначати короткострокові і довгострокові маневри для приведення у відповідність специфічної ситуації компанії і ринкового середовища, існує незліченна безліч варіантів і нюансів стр?