Дипломная работа: Економічна інтеграція Північної Америки (друга половина ХХ ст.)
інтеграційний процес північноамериканський
Актуальність. Сполучені Штати Америки – найбільший торговельно-економічний партнер, найближчий політичний і військовий союзник Канади і Мексики. Асиметрія потенціалів сильним чином позначається на всій державній діяльності Канади і Мексики, у тому числі й на їх зовнішній політиці.
Канадо-американські економічні відносини – це відносини, що склалися між двома високорозвинутими країнами. Трохи перевершуючи свого сусіда за розмірами території (на 6%), Канада поступається йому по населенню майже в 9 разів, а за об'ємом валового внутрішнього продукту (ВВП) – більш, ніж в 13 разів (дані на 1997 р.) [1] . Впродовж декількох тисяч кілометрів Канада межує з США, що, поза сумнівом, сприяло глибокій економічній інтеграції і тісним зв'язкам двох північноамериканських держав.
На відміну від канадо-американських, економічні відносини між Мексикою і США є відносинами, що склалися між двома сусідніми країнами з різним рівнем розвитку економіки.
Американо-мексиканські відносини впродовж всього XX століття представляли унікальний комплекс двосторонніх зв'язків, що рідко зустрічається в світовій практиці, до межі насичений і могутніми компонентами і безліччю вузлів суперечностей і конфліктів. Відомо, що Сполучені Штати Америки – основний торговий – економічний партнер як Канади, так і Мексики; на них доводиться близько 75% зовнішньоторговельного обороту Канади і більше 70% – Мексики [2] . ВВП Мексики в 25 разів менше американського, дохід на душу населення в 8 разів нижче, а мексиканський експорт в 16 разів поступається американскому [3] .
Серед всіх країн світу Канада є першим торговим партнером США, а Мексика – третім.
У те ж час торговий – економічні зв'язки між Канадою і Мексикою були украй незначні. Частка Мексики в зовнішньоторговельному балансі Канади складала 0,4%, а частка Канади в зовнішній торгівлі Мексики – 1,2 % [4] . Украй незначною була і присутність канадського капіталу в Мексиці. Навіть серед країн Латинської Америки Мексика не була для канадських інвесторів привілейованою сферою інтересів.
Таким чином, вивчення американо-канадських, американо-мексиканських і канадо-мексиканських економічних відносин представляє значний інтерес, оскільки деякі явища мають схожий характер, інші різко відрізняються один від одного. Відносно Мексики потрібно відзначити, що гігантська асиметрія економічних і військово-політичних потужностей між Мексикою і США породжує стійкі стереотипи сприйняття двома націями і державами один одного. Для Вашингтона аж до того ускладнення відносин, що почалося з кінця 70- х років, Мексика розглядалася як природний, хоч і декілька неспокійний партнер, який через геополітичні реалії ніколи не ставив під питання американське лідерство. У Сполучених Штатів Мексика довгий час на шкалі приорітетів взагалі не числилася. У своїй книзі „Годы в Белом доме” Г. Киссинджер всього лише один раз згадує Мексику, хоча в 70-і роки контекст американо-мексиканських відносин став стрімко мінятися. Також важливо і те, що розвиток двох різних цивілізацій протікає в умовах глибоких внутрішніх суперечностей. За дотепним зауваженням А. Лоуенталя, в другій половині XX століття США і Мексиці конфліктували з проблем таких різних, як, наприклад, ціна на мексиканський газ і розміри помідорів, що імпортуються, відношення до мексиканських робочих в США і американським туристам в Мексиці [5] .
Історіографія. У роботах різних авторів, присвячених проблемам світового господарства, дослідження в області південноамериканської інтеграції досить часте явище. Вивчаються трансконтинентальні зв'язки з Латинською Америкою. Проникнення приватного американського капіталу до Мексики одержало віддзеркалення в працях багатьох дослідників: мексиканських, американських; також проблему американо-мексиканських відносин вивчали радянські учені, а в даний час – пострадянські дослідники [6] .
Відносно канадо-американських відносин потрібно відзначити, що фахівці різних областей наук (історики, економісти, політологи) розглядали питання взаємин між США і Канадою з різних точок зору.
Погляди радянських учених істотно відрізняються від поглядів сучасних учених пострадянського часу. Автори раннього часу не мали можливості виразити свої погляди в повному об'ємі, оскільки їм дозволено було друкувати тільки те, що допускалося цензурою. До таких авторів відносяться Т.К. Белащенко, С. Щербатих, З.І. Романова, Г.Г. Чибріков, А.Н. Глінкин, В.Н. Лунін та інші [7] . Навіть назви їх робіт говорять самі за себе. Наприклад, одна з книг Т.К. Белащенка книга має назву „Форпости Пентагону”, у С. Щербатих – „Канада – вотчина американського імперіалізму” [8] .
Література радянського часу супроводжується великою кількістю таблиць, в яких простежуються доходи США від зовнішньої торгівлі з Канадою і Мексикою, рух інвестицій США в сусідніх державах, капиталовкладення Сполучених Штатів Америки. Так, у книзі А.А. Шліхтера вже в другій частині відчувається стиль, властивий радянському часу: „залежність Канади від США не є одностороннєю, і постачання товарів із Сполучених Штатів до Канади мають суттєве значення для американських експортерів. Проте, якщо США можуть пережити гіпотетичну ситуацію закриття для них канадського ринку, то для Канади закриття американського означало б катастрофу” [9] .
Інший дослідник В.П. Трепелков в своїй роботі відзначає з властивим радянському часу стилем: „Чинником зростання експорту капіталу з одних країн в інші є виникнення і розвиток міжнародних монополій, прагнучих прибрати до рук виробництво і збут певного виду товарів у всьому світі, захопивши ключові позиції в економіці інших стран” [10] .
Радянський стиль написання робіт простежується аж до кінця 80-х років XX століття. Гостро відчувається негативне відношення до Сполучених Штатів Америки, що очевидно в умовах протистояння Радянського Союзу і США. В той же час, в роботах радянських дослідників простежується і об'єктивніша думка щодо взаємин Сполучених Штатів Америки, їх північного і південного сусідів. Наприклад, Л.А.Баграмов в роботі „Государство и экономика Канады” відзначає, що „інтенсивне проникнення в економіку Канади американського капіталу до середини 80-х років цілком відповідало інтересам канадських ділових кіл. Американські і канадські капітали виступали як партнери, а не конкуренти, оскільки діяли в різних галузях і багато в чому доповнювали друг друга” [11] . На думку Л.А.Баграмова, Канада не була експлуатованою державою, як писали радянські автори, які займалися вивченням американо-канадських відносин. Також він відзначає, що аж до 70-х років уряд Канади не тільки не перешкоджало притоці в країну іноземного капіталу, але і прямо заохочувало його.
Відносно американо-мексиканських відносин: простежується явна перевага Сполучених Штатів Америки над Мексикою, яка довгий час вважалася слаборозвиненою країною. Багато дослідників в цій області доводили, що США прагнуть не допустити країни, що розвиваються, до проведення зовнішньої політики, відзначали величезну кількість суперечностей економічного і політичного характеру.
Сучасні ж учені по-іншому представляють відносини Мексики і США в економічній області. Відзначають, що Мексика належить до ключових країн, прямо або що побічно впливають на хід світової економіки. Таке становище країни обумовлено низкою чинників: Мексика – найближчий тил головного фінансово-індустріального полюса – США; наявність крупного економічного потенціалу в Мексиці та її високий авторитет в Латинській Америці.
Сучасні дослідники розглядають еволюцію латиноамериканської політики і приходять до висновку, що до певної міри американський капітал позитивно впливає на економіку Мексики. Так, наприклад, В.П. Сударев відзначає, що „процеси, що розвинулися в прикордонних районах, в концентрованому вигляді відображали тенденції, що набирають силу в американо-мексиканських відносинах в цілому. Економіки двох країн в післявоєнні роки всі більшою мірою „вростали” одна в одну” [12] .
Великий інтерес представляють роботи З.І. Романової. У них простежується еволюція її поглядів залежно від політичних змін. Наприклад, в роботі, виданій в 1963 р. [13] , вона говорить про економічну экспансію США до Латинської Америки. А в статті в журналі „Мировая экономика и международные отношения” відзначає, що „Мексика демонструє зразки для наслідування, наприклад, „мексиканське чудо”” [14] .
Що стосується робіт сучасних авторів, присвячених американо-канадським відносинам, також слід відмітити, що пострадянські дослідники справедливо вважають, що США і Канада знаходяться в одному цивілізаційному полі, і Канада є високорозвинутою державою. Канада володіє сприятливими можливостями для свого розвитку. Це єдине з крупних держав, що розташовують достатньою мірою всіма необхідними природними багатствами і ресурсами. У Канади високий рівень виробництва, значні експортні можливості і імпортні потреби. Сучасні дослідники об'єктивно відображають взаємний вплив двох високорозвинутих держав один на одного Вони говорять саме про партнерство між США, Канадою, Мексикою, в те що ж час відмічаючи перевагу США. У роботах дослідників пострадянського часу мовиться про співпрацю між двома державами, а не про „експансію американського імперіалізму”, як представляли радянські вчені [15] .
Таким чином, дана проблема освітлюється дослідниками по-різному. Істотну роль зіграв час написання і видання робіт. Погляди учених радянського часу практично прямо протилежні поглядам сучасних учених.
Робота виконана у зв’язку з курсам Новітньої історії та історії міжнародних відносин, що викладаються на історичному факультеті.
Об’єктом даної дипломної роботи є інтеграційні процеси на Північноамериканському континенті.
Мета кваліфікаційної роботи – дослідження американо-канадських, американо-мексиканських, канадо-мексиканських відносин, виявлення їх специфіки і перспектив, а також аналіз інтеграційних процесів в США, Мексиці і Канаді.
Основні завдання дослідження полягають в тому, щоб, проаналізувавши діяльність президентів і урядів США, Мексики і Канади, виявити їх позитивні і негативні сторони як по відношенню до економіки Мексики, так і по відношенню до економіки Канади і США; з'ясувати основні напрями розвитку країн в аналізований період, характер провідних тенденцій, що визначають різні фази партнерства Мексики, Сполучених Штатів Америки і Канади.
Географічні рамки роботи охоплюють територію сучасних Канади, Мексики та США. Хронологічні рамки дослідження обмежені 1945-1993 роками. Нижня межа відповідає закінченню Другої Світової війни, а верхня межа – укладенню договору НАФТА між США, Канадою і Мексикою.
У роботі використані різноманітні джерела , що дозволяють скласти повніше уявлення про взаємини між США, Канадою і Мексикою, проаналізувати процес формування НАФТА, а також зробити певні висновки з даної проблеми. Наприклад, важливу інформацію про ставлення мексиканських правлячих кіл до інтеграції становлять інтерв’ю мексиканського президента Хосе Лопеса Портільо та вибрані висловлювання американського президента Р. Рейгана [16] . Важливим джерелом для розкриття даної теми є щоденникові записи радянських журналістів, які перебували у розглянутих країнах під час розвинення інтеграційних процесів. При цьому не слід забувати, що їх відомості носять ідеологізірований характер, оскільки писалися за радянських часів. Однак цілі та ведучі механізми інтеграції розкрити ними в цілому вірно [17] .
Нарешті, важливим джерелом є текст договору про створення НАФТА, розміщений на офіційному сайті організації [18] .
Таким чином, тема забезпечена достатньою кількістю джерел.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, методичного розділу та списку джерел і літератури.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--