Дипломная работа: Формування бухгалтерського балансу сільськогосподарських підприємств

- за продукцію, товари, роботи, послуги;

- за різними видами податків, зборів.

Проте склад статей балансу суб'єктів малого підприємництва передбачає об'єднання деяких статей в одну статтю, зокрема:

- основні засоби та нематеріальні активи;

- виробничі запаси, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво;

- готова продукція та куповані товари. [28]

Огарков С.А. зазначає, що на структуру виробничих фондів впливають природні, економічні фактори і спеціалізація підприємства, а також віддаленість сільськогосподарських підприємств від пунктів реалізації продукції, матеріально-технічного забезпечення, і ін. В залежності від географічного положення структура основних засобів знаходиться під впливом природно-кліматичних факторів.

Вихід із несприятливої ситуації, яка проявляється в різкому старінні і диспропорції структури фондів, слід шукати в концентрації джерел інвестиції на пріоритетних напрямках фінансування довгострокових планів і програм, здатних чинити мультикативний вплив на зростання фондовіддачі, рентабельності сільського господарства і масове оновлення фондів на основі заохочень в господарський оборот досягнень науково-технічного прогресу. [29]

Слово "нематеріальний" походить з латинської мови і означає "торкатися", "відчувати". Нематеріальна власність є власністю, яку неможливо відчути, тому що її субстанція нематеріальна. Основною характерною рисою нематеріальних активів є високий ступінь невизначеності відносно можливого прибутку від їх використання. З точки зору авторів, економічна суть нематеріальних активів проявляється саме в тому, що вони є одним із видів ресурсів підприємства, які являють собою різні права і привілеї, що дозволяють власнику здійснювати підприємницьку діяльність з метою одержання додаткових економічних вигод, порівняно з конкурентами. Маючи нематеріальну природу, вони стають відчутними лише в процесі виробництва та реалізації продукції і лише в поєднанні із засобами, предметами праці та робочою силою, адже лише в цій сукупності проявляється ефект від їх використання.

Автор підкреслює, що дебіторська заборгованість, як складова елементу фінансової звітності активу, має визнаватися і відображатися в балансів у грошовій сумі [30].

Грошова сума, за якою має визначатися і відображатися дебіторська заборгованість, на думку В. Костюченко та Г. Шаповалової, визначається з урахуванням таких чинників:

- оцінки дебіторської заборгованості у поточному обліку;

- оцінки дебіторської заборгованості у фінансових звітах.

Оцінка дебіторської заборгованості ґрунтується на первісній вартості, яка визначається відповідно до норм П(С)БО 10 і змінюється залежно від ряду чинників:

1) надання покупцю торговельної знижки або знижок з обсягу до дати реалізації;

2) надання покупцю знижок після реалізації;

3) повернення товарів від покупців. [31]

При виведенні об'єктів основних засобів з експлуатації за договором фінансового лізингу балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартість основних фондів у порядку, передбаченому для продажу основних фондів. При цьому лізингоутримувач повинен збільшити балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів. [32]

Бондар В.П., Корілько М.Д. визначають чисті активи як активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань. Інакше кажучи, чисті активи – це не що інше, як власний капітал підприємства. [33]

Якщо після другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів ТОВ виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів ТОВ стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації. [34]

В.П. Бечко, зазначає, що забезпечення підприємств аграрного сектора економіки джерелами оборотних засобів є важливою ділянкою їх роботи.

Підприємствам слід здійснювати постійний контроль за раціональним співвідношенням між власними та позиченими джерелами формування оборотних засобів, що сприятиме більш ефективному їх управлінню.

З переходом на ринкові умови господарювання надання допомоги з боку держави є найбільш суттєвим фактором, що сприятиме вирішенню багатьох проблем. Зокрема, слід упровадити практику закупки від товаровиробників продукції з одночасним її авансуванням. Авансування буде альтернативним кредитуванню джерелом поповнення оборотних засобів. [35]

Основною статтею власного капіталу є статутний капітал. По цій статті відображають зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, які є внеском власників та учасників до капіталу підприємства. [36]

О.А. Нужна стверджує: "Якщо економічна рентабельність сукупного капіталу, яка показує, скільки прибутку підприємство одержує на одиницю своїх активів, більше ніж середньозважена ціна позикових ресурсів (яка показує середній відсоток, що сплачує підприємство за користування позиковими коштами), то користування кредитними коштами призводить до зростання економічного потенціалу підприємства, в іншому разі, залучення кредиту небажане, оскільки може порушити фінансову рівновагу підприємства і призвести до банкрутства. Такий ефект називають ефектом "кийка", в результаті якого відбувається "спалювання" власного капіталу.

Раціональна позичкова політика може дати підприємству несподіваний ефект "фінансового важеля", який полягає в додатковому зростанні рентабельності власних засобів за рахунок використання кредиту, незважаючи на платність останнього." [37]

На думку Є. Рудого, є два джерела збільшення статутного фонду:

1) внесення додаткових вкладів;

2) реінвестування нарахованих дивідендів.