Дипломная работа: Формування читацьких інтересів молодшого школяра на основі використання ілюстрованого матеріалу

Нас цікавить лише художній малюнок. За виконанням художні малюнки можна поділити на лінійні і тонові. Основними образотворчими засобами техніки виконання художніх малюнків є лінія, штрих і пляма.

Лінією можна передавати не тільки зовнішні обриси предметів, а й їхній об'єм, положення в просторі. Вид лінії на сам перед залежить від призначення малюнка. Лінія має виявляти характер натури.

Лінійний малюнок більш художній і емоційний, якщо його виконати просторовою лінією різної товщини, насиченості та довжини. Звичайно, що б показати об'ємність та простір зображуваного об'єкта на площині паперу, лінії на передньому плані передають більш чітко за тоном ніж на задньому плані. Треба пам'ятати, що контурна лінія однакової товщини часто надає зображенню сухості, маловиразності, малюнок тоді нагадує креслення. Лінійний малюнок у творчій діяльності чудово використовували такі художники, як А. Дюрер, Ж. Давід, В. Серов та ін. (додаток 2).

Тоновий малюнок виконують не тільки просторовими лініями, а й світлотінню, яка допомагає показати пластичну форму предмета, його рельєф, положення в просторі. Високохудожні зразки живописного малюнку створили І. Репін, В. Суріков, Д. Кардовський, К. Єлева, К. Трохименко та ін. .

Навчальний малюнок - це цілеспрямоване зображення на предметній площині об'єктів реального світу з метою вивчення правил побудови форми та зображення.

В роботі над малюнком використовують різні матеріали: білий і кольоровий папір. Кольоровий папір використовують здебільшого для малюнків і начерків олівцями, сангіною чи фломастерами.

Малюнки можуть бути виконані не лише кольоровими олівцями, а й вугільними олівцями, сангіною, тушшю, пастеллю.

Отже, малювання широко застосовується в практичній діяльності спеціалістів різних професій і сприяє підвищенню їхньої кваліфікації.

Процес малювання пов'язаний з умінням мислити. Відомий художник-педагог П. Чистяков писав, що малювати - це означає розуміти. Треба вміти малюнок порівнювати з натурою, продумувати послідовність роботи, логічно мислити, працювати свідомо [12].

Крім малюнків велике значення у розвитку уяви та фантазії, займають ілюстрації.

Ілюстрація (лат. illustratio- освітлюю, пояснюю) - це малюнки до літературних творів (казок, байок, оповідань, романів тощо), які розкривають і доповнюють їх зміст, допомагають, краще зрозуміти і запам'ятати їх, якісніше уявити образи творів.

У галузі ілюстрації працював видатний український художник К. Трутовський. Видано дуже багато різних книжок, які добре ілюстровані художниками різних поколінь і в різних манерах. До визначних майстрів належить: Д. Кардовський, В. Фаворський, Є. Кибрик, І. Їжакевич, В. Касіян, О. Кульчицька, М. Дерегус, Х. Данченко, В. Чебаник, Г. Якутович.

Нажаль, мало уваги приділяється в нашій країні дитячим книгам. Зараз ілюструванням книжок займаються такі художники, як: В. Лебєдєв, Є. Рачов, К. Кузнецов, Ю. Васнецов, В. Копашевич, А. Базилевич, В. Полтавець, Н. Лопухова, О. Павловська та ін.

Ілюстрації, образно розкриваючи зміст літературних творів, впливають на розвиток у дітей уяви, мислення, пам'яті. Високохудожні ілюстрації допомагають і педагогам у навчально-виховному процесі в школах, зокрема на уроках розвитку зв'язного мовлення. Використовуючи ілюстрації художників, педагоги вчать дітей створювати аналізувати те що було прочитане (пісні, байки, казки, оповідання тощо).

Робота художника над ілюстрацією за своїм характером схожа на його роботу над сюжетною композицією. Відмінність полягає в тому,, що художник, ілюструючи художній твір, розкриває графічними засобами думку автора, творчо доповнюючи її. В сюжетних композиціях художник сам вибирає зміст і образи, які трактує по - своєму, створюючи сюжетну композицію. Проте обидва художники в своїй роботі спираються на етюди, замальовки, зроблені з натури, а також на власну пам'ять і фантазію, уміння і навички [4].

Щоб оформлення книги було високохудожнім і цілісним, художник спочатку робить макет книги, де подає в ескізній формі оформлення суперобкладинки, оправи, форзаца, авантитулу і титулу. В макеті книги він визначає ілюстрації (сторінкові, які займають частину її або дві сторінки) заставки (малюнки на початку розділу, тобто на початку сторінки) кінцівки (малюнки у кінці розділу, наприкінці сторінки). Добре продуманий і якісно виконаний макет дає змогу художнику творчо і з насолодою працювати над розробленням ескізів до ілюстрацій твору знаходити виразно композицію і вдале кольорове вирішення кожної з них.

Ілюстрування, як і створення сюжетної композиції, неможливе без систематичної роботи з натури, яка збагачує творчу уяву ілюстратора допомагає йому вдосконалювати свою художню майстерність.

Залучення вчителів до передбаченої програмою творчої роботи має велике навчальне і виховне значення. Воно сприяє загальному розвитку дітей. Творча робота над ілюстрацією дає багатий матеріал для вивчення навколишньої дійсності, допомагає зрозуміти складні явища життя, виділяти головне, суттєве від другорядного й уловлювати загальну ідею явища; розвиває здатність до уважного вивчення предметів та їхнього взаємозв’язку. Ілюстрації сприяють образному мисленню, розвитку творчих здібностей [22].

Педагогам доцільно взяти таку тематику літературних творів, яку будуть виконувати їхні вихованці в школі. Це літературні твори (вірші, казки, оповідання, спочатку прості за змістом) про рідну природу, потім про тварин, птахів, комах, риб, а пізніше й людей. Можна використати ілюстрації до творів, серед образів яких є людина. Це казка "Солом’яний бичок", "Колобок", "Кривенька качечка" та ін. (додаток 1)

Для створення високохудожніх ілюстрацій до літературних творів не досить вибрати якийсь уривок з тексту. Потрібно глибоко знати зміст твору, вивчити описані в ньому події, образи людей, їхній побут, звичаї та ін.

Вибравши сюжет для ілюстрування, той, хто малює, своє перше враження повинен відобразити з уяви в ескізах невеликого формату. На цьому етапі визначають, який потрібно вивчати матеріал, які саме потрібні замальовки для подальшої роботи над ескізами. Реалістичне вирішення ілюстрацій вимагає вивчення певного історичного матеріалу замальовок побутових речей, одягу, а також різних начерків із навколишнього життя [1].

Отже, ілюстрації до літературних творів мають велике навчальне виховне значення. Під час їх аналізу розкривається зміст твору, виявляється головне і другорядне, зображені предмети переднього і заднього планів підкреслюють, інколи, найголовніше у творі. Використання ілюстрацій до літературних творів сприяє формуванню, умінь і навичок у творчому процесі.

Розділ II. Методика формування читацьких інтересів молодших школярів засобами образотворчого мистецтва

2.1 Загальна характеристика творів різних жанрів для дітей

Читання - мистецтво синтетичне і складне. Синтетичність і складність його залежать від дійсності, що лягла в основу твору, а також від змісту і форми її змалювання. Це значить, і від жанру твору, оскільки художня дійсність знаходить своє відбиття в різних жанрах.

До читанки для початкових класів входять різні жанри: оповідання, казки, вірші, байки, малі фольклорні жанри (приказки, прислів'я, загадки), а також твори, близькі до художніх - науково-популярні або ділові статті.

Кожний літературний твір має свої особливості, що визначають специфіку читання. Тим більше, ця особливість є між окремими жанрами. Тому, закономірно існує і певна різниця в читанні творів різних жанрів [4,147].

Мистецтво виразного читання (декламації) має на меті відтворення в живому слові образів, почуттів, переживань, щоб донести до слухача ідею твору і певним чином вплинути на нього.

Живе слово ріднить з поетом більше, ніж написане. Можливо, це пояснюється тим, що поетичне слово і народжується в інтонаційній оболонці - не лише в мізку, але й на язиці.

І. Франко писав, що декламаторові не досить пам'яті, виробленого голосу та творчої фантазії. До цього він має додати немало власної праці, повинен вдуматися в поезію, відчути її не лише в цілості, але в кожнім рядку, у кожній найменшій частині і для читання кожної частини дібрати найліпшого способу".

У шкільній практиці однією з перешкод на шляху до оволодіння інтонацією часто буває неправильне смислове тлумачення тексту або його частин. Вчителеві доводиться терпляче і доступно пояснювати учням думку, висловлену автором, а потім уже добиватися від них інтонації, яка б відображала смислове та емоційне багатство тексту.