Дипломная работа: Формування споживних властивостей меблів та митне оформлення при перетині митного кордону

Всю меблеву продукцію, що реалізується на вітчизняному ринку, фахівці умовно ділять на три цінові категорії: дешеву (до 1000 у.о. за комплект), середню (до 4000 у.о.) і дорогу (понад 5000 у.о.). До останньої категорії відносять і дуже дорогі (ексклюзивні) меблі. Споживчі переваги на думку експертів, розподіляються таким чином: 65-70% вітчизняних покупців купують дешеві меблі, 22-25% - продукцію середньої цінової категорії, 5% - дорогу і тільки 2-3% ексклюзивні меблі. При цьому споживчі переваги в кожній з груп мають свої особливості[30].

Торгівля меблями по каталогам на сьогодні себе не виправдовує. Але з розвитком ринку дана система продажу буде ставати більш популярною, особливо при невеликих об'ємах покупки .

Загальною тенденцією розвитку ринку меблів в цьому році буде напрямок на розвиток регіональних структур, де немає такої великої конкуренції, як в столиці. Передбачене збільшення об'єму продажу, за деякими оцінками, може скласти в загалі по ринку 10-15%. Серед побутових меблів за рівнем попиту будуть лідирувати кухонні гарнітури.

Передбачається, що з побутових меблів найбільшим попитом будуть користуватися меблі за цінами, які розташовані в “прикордонній мережі” між дешевою та середньою вартістю.

Загальні тенденції моди по всім сегментам ринку меблів, скоріше за все, залишаться стабільними, буде рости попит на меблі з натуральних матеріалів та “теплих” тонів .

За деякими даними, можливо посилення конкурентної боротьби в сегменті якісних офісних меблів вітчизняного виробництва.

В цілому, важливою перепоною підвищення продажу побутових меблів залишиться неможливість ефективного використання системи продажу в кредит.

Отже, ми бачимо, що за останні роки частка ринку вітчизняних меблів значно зросла. Українські виробники намагаються задовольнити потреби сучасних споживачів, але все ще є чому вчитися у наших іноземних конкурентів. Головним чином, це стосується дизайну, бо основною проблемою збуту є те, що переважна частка меблевих потужностей належить "старим" підприємствам, що ще не встигли перебудуватися на доволі прискіпливого, останнім часом, українського споживача.

Хотілося, щоб вітчизняний виробник виготовляв більш доступні за ціною меблі, тому що більшість українських споживачів мають доволі скромні прибутки, тобто їх попит не можна назвати платоспроможнім. Епоха надприбутків минула. Майбутнє обіцяє меблярам жорстку конкуренцію та зниження доходів. Виживуть лише кропіткі, працьовиті та кмітливі. Ємність ринку меблів оцінюється в 230-240 млн у. о. , але резерви існують. В Україні приблизно 18 млн домогосподарств, які експлуатують меблі куплені 15-30 років тому. Вони вже стали майже непридатними і їх потрібно замінювати. Та й кількість новоселів, яким, звичайно, потрібні меблі, з кожним роком зростає . Але торговці не розраховують на різке підвищення продажу меблів в найближчий час (це пояснюється тим, що продавців меблів з кожним роком стає більше і реалізація продукції у кожного з них зменшується).

В той же час в об’ємах продажу дорогих меблів переважає імпортний товар (90-95%). Хоча провідні українські виробники здатні випускати елітарні меблі, що по якості не поступаються дорогим європейським, важливо перш за все “ім’я”. Більш чим в два рази зріс продаж дорогих німецьких меблів, бо зростає попит на дорогі меблі. Приблизно на 20% зросли об’єми поставок меблів з Литви (безмитне ввезення продукції з цієї країни привертає увагу багатьох імпортерів).

Сьогодні продавці відмічають зменшення продажу меблів середньої цінової групи. Та частина населення, яка змогла покращити своє матеріальне становище і житлові умови в бурхливі 90-ті, меблі вже купила. Купувати нові їм ще рано. Для багатьох споживачів купувати меблі за 700-1500 дол розкіш. Вони віддають перевагу дешевим меблям. Слід відмітити, що зростає продаж дорогих меблів – забезпечені громадяни хочуть йти в ногу з модою. Структура продажу меблів різних цінових груп наведена в рисунку №1.1.

Сезон активного продажу меблів починається в кінці серпня і закінчується перед Новим роком. З Нового року і до кінця березня на ринку меблів – повне затишшя. В цей період окремі фірми всім складом йдуть у відпустку. Інші використовують “мертвий сезон” для навчання персоналу. А імпортери меблів повинні враховувати, що італійські та німецькі виробники відпочивають в липні.

-дешеві меблі (до 400 $) - 70%;

-середні за ціною (400-1500$)-25%;

-дорогі (від 1500$) - 5%;

Рис. №1.1 Структура продажу меблів різних цінових груп

За останні два роки відбувся значний зріст розвитку дрібних виробників, або як їх називають “гаражники”. Сьогодні по оцінкам експертів вони виготовляють до 40% меблів. Деякі крупні компанії зізнаються , що рівень продажу в них знижується, бо покупець масово “йде” до невеликих виробників. Постраждалі компанії вимагають “нанесення удару” по дрібним виробникам ахіллесова п’ята яких – невиконання норм і стандартів постановки виробів на виробництво. І, взагалі, удар можна було б нанести, добившись від влади введення ліцензування виробництва і продажу меблів, обов’язкової сертифікації. Але в багатьох крупних операторів є побоювання, що в першу чергу постраждають вони ж самі.

Зате для багатьох торговців вітчизняними меблями “гаражники” –вигідні постачальники продукції. В них в порівнянні з великими компаніями більш низькі ціни, більш вигідні умови постачання, вони уважно відносяться до вимог реалізаторів, бо власних каналів збуту не мають.

Невдоволені лише продавці , бо багато “гаражників” часто випускають меблі низької якості. Але й дана проблема вирішується легко. Продавці селекціонують товар, і недобросовісні виробники відсіюються. Другий недолік продукції “гаражників” – її безіменність. Але й це може бути перевагою для торговців, що бажають мати свою власну торгову марку і розкрутити її[27].

Продавці останнім часом намагалися експериментувати – “змішувати” меблі різних цінових груп в одному салоні. Результати виявилися негативними. Покупець не сприймає , наприклад, в салоні, що спеціалізується на продажу дорогого товару, дешеві меблі, і навпаки в “дешевому” салоні – дорогу продукцію.

Зате продаж меблів в “непрофільних магазинах”, наприклад в супермаркетах, які відвідують тисячі покупців, являється ефективним. Зразки, компактно розміщені на невеликих орендованих площах, стіл з каталогами, два продавці, що працюють позмінно, - ось і весь “мікросалон ”. По моїм спостереженням, продавці на таких точках завантажені більше чим їх колеги з меблевих салонів. Як правило, таким чином працюють дрібні виробники і підприємці , що працюють на єдиному податку.

В вихідні дні продаж зростає в 5-6 раз в порівнянні з іншими днями тижня. В минулому році в зв’язку з збільшенням конкуренції продовжувалося зниження цін на меблі. Одні компанії знизили ціни на 10-15% (наприклад, Білицька меблева фабрика). Другі начебто підвищили якість своїх меблів при збереженні ціни. А треті ( наприклад, ЗАТ”Коріна Рост”) – збільшили знижки.

Продавці відмічають, що останнім часом смаки і запити споживачі змінюються. Багато з них хочуть, щоб меблі були не лише довговічними і зручними, але й відрізнялися оригінальним дизайном, використанням модних оздоблювальних тканин, металевих ніжок і іншої сучасної фурнітури. На вибір меблів впливає й вік покупця. Так люди старші віддають перевагу класичним формам. Молоді – більш авангардний стиль : прямі лінії, оригінальні форми з елементами металу. Наприклад, дивани на металевих ніжках.

30 % ??????? ????? ?? ??????. ????? ??????? ????? ???????? ?????? ????, ?????????? ???????? ???????? ??????? (???????? ?? ??????? ????????? ? ???????????? ???????, ???? ???????? ?????? ??????? ???????? ? ??? ??? ??????).

- по каталогам (1%);

- фірмові салони (25%);

- меблеві магазини (20%);

- дилери (10%);

- прямі поставки від виробника (15%);

- ринок (30%);

Рис. №1.2 Канали збуту меблів

Ринок меблів в Україні стабільно розвивається, працює здорова конкуренція, співвідношення вітчизняних та імпортних виробників приблизно рівне (в різних сегментах ринку по-різному, а загалом врівноважене).