Дипломная работа: Фразеологічні звороти з морською термінологією у морських оповіданнях Джека Лондона
застосуємо компаративний аналіз оповідань
Метою роботи є комплексний аналіз особливостей Морських оповідань
Відповідно до цієї мети у роботі розв’язано такі завдання :
1) проаналізуємо особливості жанрово-мовної структури;
2) проаналізуємо зміст;
3) зробимо аналіз ранньої творчості Дж. Лондона;
4) надамо історико-типологічну характеристику творів Дж. Лондона;
5) простежуючи паралелі у розвитку лексичних компонентів англомовних морських оповідань визначимо особливості вживання ФО.
6) відзначимо можливість застосування спадщини Дж. Лондона
7) проаналізуємо зміст, форми та методи виховання в позаурочній діяльності, для розвитку мовних здібностей учнів підбір цікавого англомовного матеріалу з творів англійських письменників.
Теоретична значення дослідження пов'язана з визначенням суті ФО та їх застосуванням у художніх творах Дж. Лондона. У вивченні ФО з морською термінологією на прикладі морських оповідань Дж. Лондона. Проведені лінгвістичного аналізу ФО у морських оповіданнях Дж. Лондона, що дозволив виявити загальні механізми застосування ФО у художніх текстах.
Практична значення полягає в можливості використання результатів дослідження в практиці викладання англійської ї мови, в практиці перекладу, при проведенні уроків та позакласних заходів з англійської мови.
Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення творчості Дж. Лондона , історія вивчення творчості Дж. Лондона
Одним з перших дослідив біографію та творчість Дж. Лондона Ірвінг Стоун [1] . У своїй документальній книзі "Моряк в сідлі" Стоун художньо переосмислив твори Дж. Лондона. Багато повістей, романів та нарисів Дж. Лондона відтворюють епізоди
його біографії. Але Стоун відзначає, що проте невірно було б ототожнювати того або іншого героя з автором, а зображені події вважати копією що дійсно відбувалися.
На думку відомого американського літературознавця Вана Віка Брукса, секрет широкої популярності Джека Лондона полягає, в тій "свіжіше життєстверджуючій інтонації" його творів, що "так контрастувала з загальною сентиментальною спрямованістю тодішньої американської літератури" і була прямим викликом "ретельно процідженому і підсолодженому молочку життєвих ілюзій", яким пригощали публіку автори масової белетристики. Саме ця тенденція - відвести читачів від насущних проблем сучасності - все ще домінує в країнах капіталу. Тому і сьогодні люди в багатьох куточках земної кулі шукають в книгах Джека Лондона відповіді на свої життєві питання. Їх привертає енергія його героїв, їх готовність до дії, широта їх душі та хоробрість, відчуття соціальної справедливості ".
У своїх кращих книгах Джек Лондон не тільки реалістично відобразив суперечності Америки на рубежі двох сторіч, але і зумів заглянути в глибину людської душі, показати людину в його величі і в його слабкості -відзначав Ф. Фонер [2] .
Літературознавці відзначають, що літературний і життєвий шлях Джека Лондона був складним[3] . Він був одним з видних соціалістів Сполучених Штатів, почала XX століття і залишався в той же час переконаним індивідуалістом. Він створив образи простих мужніх людей і одночасно не був чужий "своєрідною кіплінговської чванливості", оспівував стійкість "білих прибульців" в сутичках з "білим безмовністю" Арктики.
Європейські та американські дослідники відзначали майстерність письменника[4] ; [5] ; [6] ; [7] ; [8] .
Ряд російських літературознавців присвятили свої критичні праці огляду творчості Дж. Лондона. "У Джеку Лондоні я люблю його спокійну силу, - писав Леонід Андрєєв, - міцний та ясний розум, горду мужність. Джек Лондон - дивовижний письменник, прекрасний зразок таланту і волі, направлених до затвердження життя... Талант його органічний, як хороша кров, свіжий і готується, вигадка багата, досвід величезний".
А Купрін головне достоїнство прози Лондона побачив в "ясності, дикій своєрідній поезії, мужній красі викладу і якийсь його особливій, власній захопливості сюжету". "Цей американець, - писав Купрін, - набагато вище Брет Гарту, він стоїть на одному рівні з Кіплінгом цим дивовижним описом спекотної Індії. Є між ними, не торкаючись тону, стилю і манери викладу, і ще одна різниця: Джек Лондон набагато - простіше, і ця різниця в його користь". Цікава оцінка творчості Лондона А.В. Луначарським в його книзі по історії зарубіжних літератур. Вона перекликається з думкою Горького яке ми цитували в передмові, і заглиблює його: "Деякі його повісті і особливо великий роман "Залізна п'ята" повинні бути віднесені до першим творам справжньої соціалістичної літератури". Зокрема Л. Андрєєв, В. Биков, А. Звєрєв [9] ; [10] ; [11] ; [12] ; [13] .
Псевдонім Джона Грифіта (John Griffith Chaney).
Видатний американський письменник Джек Лондон (повне ім'я Джон Грифіт Лондон) народився в 1876 р. в небагатій сім'ї в місті Сан-Франциско. Його трудове життя почалося дуже рано; був робочим, матросом, разом з безробітними поневірявся по дорогах Америки і Канади. Початок літературної діяльності відноситься до 1893 р. В кінці 90-х років, під час "золотої лихоманки", побував на Алясці. Враження від поїздки лягли в основу повістей і численних розповідей про Північ, Д. Лондону, що принесли, широку популярність. Неоромантичні повісті і розповіді про Північ, проза про життя на морі поєднують поезію суворої природи, безкорисливої мужності із зображенням важких фізичних і моральних випробувань, що приймаються часто ради збагачення. Його перу належить про соціалістичний роман-утопія "Залізна п'ята" (1908), автобіографічний роман "Мартін Іден" (1909) про долю письменника з народу, і безліч інших творів[14] .
Один за іншим почали з'являтися його північні розповіді: "Біла Безмовність", "Оповідь про Кише", "Любов до життя". Уразила їх незвичність, новизна. Про старателів Аляски тоді писали багато, але ніхто не писав так, як Джек Лондон. Людина у нього залишалася наодинці з собою і випробовувала себе, долаючи обставини, загрозливі самому його існуванню. У таких випробуваннях перевірялася не тільки мужність. Перевірку на істинність проходило розуміння довга, моральності, відповідальності.
Все випадкове, наносне і порожнє відступало. З нещадною різкістю оголювалася людська суть кожного персонажа. Ситуації вимагали від нього найбільшої напруги волі. Адже від будь-якого рішення залежало життя.
І деколи не тільки своє власне життя.
Своїми північними розповідями Лондон повернув високий і непідроблений сенс поняттям товариства, стійкості, честі. Він відмовлявся виправдати обставинами безвілля і легкодухість. Він доводив, що в будь-яких умовах всі вирішують духовні якості людини. Його відвага або боязкість. Людяність або самокорисливість. Відчуття морального обов'язку або бажання розбагатіти якій завгодно ціною.
На півночі його герої прямо стикалися з суворими істинами життя, вперше по-справжньому дізнаючись, що таке голод і небезпека, як багато означають дах і спокій, наприклад у романі „Білий клик”[15] . Вони як би наново відкривали для себе мир. І мінялися самі. Звільнялися від недовіри один до одного, від запеклості. Ставали не суперниками в гонитві за багатством, а єдиною людською сім'єю.
Цим і доріг була їм Північ - чистотою відносин, безкорисливістю помислів. Звичайно, не всім ним - тільки кращим. Багато, дуже багато опинилося на Клондайку людей, ні про що інше що не думали, окрім легкої наживи. Часом їм теж не позичати було хоробрість і завзятість, та тільки вся їх енергія витрачалася даремно, тому що помилковою виявлялася мета. Романтика і марення про мільйон, переплітаючись, залишали химерний відбиток в свідомості жителів північної країни. Розігрувалися драми жорстокі і непоправні.
"Заклик предків" приніс його авторові і гроші і славу і тим самим як би суперечив затвердженням Лондона-критика. Джек Лондон на гонорар, отриманий від видання "Заклику предків", Джек купив собі парусний шлюп "Спрей" ("Морська піна") і знову почав виходити в морі. Це не було тільки простим закликом серця бувалого моряка - Джек вирішив написати роман на морську тему.