Дипломная работа: Історія і сучасний стан розвитку бібліотек вищих навчальних закладів (на прикладі роботи бібліотеки Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського)

1960-1961 навчальний рік увійшов в історію інституту як рік організаційного завершення його формування. Було введено в дію морфологічний корпус, закінчено будівництво основної клінічної бази інституту - обласної лікарні, введено в дію обласну поліклініку. В інституті вже навчалося 1360 студентів, функціонувало 30 кафедр, на яких працювало 148 викладачів, з них - 7 докторів і 66 кандидатів наук.

Перший випуск 203 лікарів із дипломом Тернопільського державного медичного інституту відбувся в червні 1961 р.

Чимало нового в діяльності колективу інституту з’явилося в 70-80-ті рр. Незважаючи на сувору регламентацію всього життя радянським режимом, тривав процес подальшого утвердження і росту авторитету навчального закладу, формувалося багато таких традицій, яких не можна втрачати й сьогодні. Насамперед це високий рівень навчального процесу в інституті, свідома дисципліна, справедлива вимогливість до знань студентів, натхненність наукових пошуків викладачів, що дозволило значно зміцнити науково-педагогічний потенціал вузу в 70-х рр. Цей спалах творчого ентузіазму молодих науковців і студентів реалізувався у результатах Всесоюзного конкурсу, де Тернопільський медичний інститут посів четверте місце серед медичних вузів.

Сказане матеріалізувалося в конкретних справах. Так, за перші 10 років існування інституту значно зросла його матеріальна та навчально-наукова база. Побудовано 2 гуртожитки, віварій з лабораторіями. На 32 кафедрах уже працювало 178 викладачів, з них - 13 докторів та 82 кандидати наук. Наукова зрілість вузу також характеризувалася проведенням на його базі різнопрофільних республіканських конференцій.

У 1969 р. відкрито підготовче відділення, функціонувало до 1992 р. У 1997 р. відділення відновило свою роботу.

Для оздоровлення студентів і викладачів у с. Більче-Золоте Борщівського району в 1972 р. побудовано спортивно-оздоровчий табір “Берізка". У 1971 р. завершено будівництво спортивного корпусу. У 1989 р. відкрито профілакторій.

У зв’язку з побудовою в 1979 р. потужної обласної психоневрологічної лікарні, для кафедр нервових хвороб та психіатрії були створені належні умови для проведення навчальної роботи.

Зважаючи на кадрові можливості, мережу і потужність клінічних баз, з 1979 р. в інституті, окрім діючого лікувального, відкривається другий факультет - післядипломної підготовки лікарів.

В інституті відкрито навчальні музеї: кафедри біології, кафедри анатомії людини. Останній вважається одним із кращих анатомічних музеїв в Україні. У 1982 р. відкрито загальноінститутський музей.

У квітні цього року інститут відзначив 25-річний ювілей. До 25-річчя ввійшли в експлуатацію нові гуртожитки на 1000 місць. Це дозволило повністю забезпечити студентів місцями для проживання та виділити окремі кімнати для сімейних студентів.

За 25 років значно зріс рівень професорсько-викладацького складу, вдосконалилися форми і методи навчально-методичної та наукової роботи. В інституті на цей час навчалося понад 2500 студентів, лікарів-курсантів та інтернів. На 36 кафедрах працювало 310 викладачів, серед них - 27 докторів та 207 кандидатів наук. Третину викладачів інституту складали його випускники.

Значною подією стало відкриття у 1989 р. Центральної науково-дослідної лабораторії.

В умовах комуністичного режиму частина викладачів та студентів інституту відзначалася нестандартністю мислення, сміливістю думки, вмінням збуджувати свідомість людей. Зокрема, покоління студентів 60-х рр. Добре пам’ятає викладача філософії В.С. Лісового, який працював у медінституті в 1962-1966 рр. Запам’яталися його лекції, а також нестандартні інститутські стінгазети, редактором яких він був. Пізніше В.С. Лісового заарештували за “антирадянську діяльність", 11 років провів у тюрмах і концтаборах. У 1998 р., через 32 роки, він приїхав до Тернополя, прочитав для студентів 2 курсу мед академії лекцію з філософії, зустрівся з ректором, викладачами і студентами. [61].

Слід зазначити, що такі випускники інституту, як Георгій Петрук-Попик, Степан Бабій, Ганна Костів-Гуска, які пройшли “пробу пера” на інститутській лаві, виросли до відомих поетів, стали членами Спілки письменників України.

Із здобуттям незалежності відкрилися нові можливості та імпульси для розвитку інституту: можливості входження його в рикові відносини, в європейський освітній простір.

Ось окремі віхи змін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1992 р. інституту присвоєно ім’я видатного, дійсного члена Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка, Всеукраїнської академії наук, уродженця Тернопільщини Івана Горбачевського [61].

У 1994 р. інститут акредитований за 4 рівнем. Отримано ліцензію на прийом 400 студентів на медичний факультет.

У 1995 р. відкрито медсестринський факультет за спеціальностями “Сестринська справа” (підготовка медсестер і медсестер-бакалаврів) і “Лабораторна справа” (підготовка лаборантів-бакалаврів). Створено навчальний комплекс - медичний інститут-ліцей (нині Галицький коледж) м. Тернополя. Якщо 1 вересня 1995 р. факультет нараховував 82 студенти, то вже в 1997 р. - 450.

30 січня 1997 р. Постановою Кабінету Міністрів інститут отримав статус медичної академії.

У квітні 1997 р. Тернопільська державна академія імені І.Я. Горбачевського урочисто відзначила своє 40-річчя. Протягом 16 років колектив вузу очолював проф. І.Я. Сміян, якому було присвоєно звання заслуженого працівника Вищої школи України, його обрано членом-кореспондентом Академії медичних наук України. Заслуженим працівником Вищої школи став проф. М.П. Скакун. Почесного звання заслуженого діяча науки і техніки України удостоєні проф. Л.Я. Ковальчук, М. А Андрейчин, Я.І. Федонюк, М.І. Швед, О.О. Маркова. Звання заслужений винахідник України уже тривалий час носить проф. О.М. Єдинак. Апарати його конструкції нині широко використовуються для регенерації кісткової тканини під час різних методів остеосинтезу.

З 1997 р. при академії функціонує спеціалізована рада із захисту докторських дисертацій із спеціальності “Хірургія" і кандидатських дисертацій із спеціальностей “Хірургія", “Нормальна анатомія” (медичні й біологічні науки) і “Патологічна фізіологія” (голова ради - проф.Л.Я. Ковальчук).

У 1998 р. навчальний процес забезпечували 334 викладачі. Серед них - 71 доктор (21,3%) і 224 кандидати наук (67,1%), що більше, ніж в інших медичних вузах України. За роки існування академії випущено понад 12000 лікарів, на факультеті післядипломної освіти пройшли підвищення кваліфікації близько 15000 спеціалістів [76].

З серпня 1997 р. академію очолив її випускник - заслужений діяч науки і техніки України, проф. Л.Я. Ковальчук. Кредо ректора: “Ми мусимо стати вищим навчальним закладом високого європейського рівня". [61]

Здійснюється комплексна перебудова всіх напрямів діяльності академії. Насамперед це навчальний процес. Він перебудовується з врахуванням світових вимог кваліфікаційних характеристик спеціалістів. Введено в дію нові навчальні плани і програми. Відкрито потужне видавництво “Укрмедкнига", комп’ютерний центр “Інтернет", студію запису компакт-дисків. Вперше в Україні у вузі створена кафедра медичної інформатики, навчання на якій триватиме шість років.

Академія отримала ліцензію на право довузівської і вузівської підготовки іноземних громадян. Зокрема, в 1998-1999 навчальному році вже навчалося 54 студенти і 8 клінічних ординаторів з 10 країн світу.

У науковій діяльності пріоритетним стає науковий напрям “Остеопороз", у розробці якого бере участь половина кафедр академії.

З метою вдосконалення і розширення обсягу лікувально-профілактичної роботи при академії створено консультативно-лікувальний центр.

Чимало нового з’явилося у виховній, національно-патріотичній роботі, духовному житті. Чітко відрегульовано систему наставників курсів і груп, створено студентське самоврядування. Працює духовний оркестр і хор, танцювальний ансамбль народних інструментів, спортивні секції. Відновлена команда КВК академії, працює студентський театр, створено студентський диспут-клуб. В академії є своя картинна галерея. Нова генерація поетів виростає і серед викладачів, і серед студентів. Побачили світ поетичні збірки викладачів Лесі Романчук, Валерія Дідуха, Романа Ладики.