До задач дипломного проектування відносяться:

- розрахунок середньодобових та відносних приростів;

- вивчення показників продуктивності досліджуваних тварин (надій,вміст жиру в молоці. )

- вивчення впливу сервіс-періоду та сухостійного періоду на відтворні якості маточного поголів’я

- аналіз морфофункціональних властивостей вим’я.

Матеріалами для виконання магістрської роботи послужили:

- загальні відомості про господарство;

- річні звіти;

- акт контрольного доїння.

Молочна продуктивність дійних корів насамперед залежить від забезпеченості раціонів повноцінним протеїном. Нестача протеїну призводе до зниження надоїв та погіршення складу молока. Рівень протеїнового живлення має найбільший вплив на вміст у молоці білка та жиру.

При організації годівлі новотільних корів велике значення має не тільки рівень протеїнового живлення, але і його біологічна повноцінність, тобто вміст в раціонах незамінних амінокислот. В перші дні після отелення за вим’ям повинен бути ретельний нагляд. В цей період воно мало еластичне та тверде. Ретельне доїння та масаж – необхідні заходи швидкого доведення вим’я до нормального стану. Набряки вим’я частіше всього бувають у первісток та високоудійних корів, при вірній годівлі і утриманню тварин набряк через 5 днів зменшується, а через 7 – 10 днів повністю зникає.

Безпосередньо роздій проходить в перші 100 днів лактації. На цей період приходиться 40 – 50 % молочної продуктивності за лактацію.

В період роздою раціони повинні бути не тільки висококалорійними, але і містити відносно невелику кількість клітковини (18 – 20 %). Висока перетравність поживних речовин раціонів в період роздою – важлива умова в одержанні максимальних надоїв.

Приблизні раціони для дійних корів на зимовий і літній періоди наведені в таблицях 9та 10.

Приблизний раціон годівлі для дійних корів масою 500-550кг. на зимовий період

Приблизний раціон годівлі для дійних корів масою 500-550кг. на літній період

3. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 Характеристика росту та розвитку молодняку

Індивідуальний розвиток тварини має велике значення, перш за все тому, що у процесі росту тварина набуває не тільки породних особливостей, але і особливості екстер’єру, конституції, продуктивності тощо. Становлення важливих господарсько – корисних ознак таких як молочність відбувається під впливом спадкової здатності організму в конкретних умовах середовища. Тому для одержання високопродуктивних тварин, треба вміти їх вирощувати з урахуванням майбутньої бажаної продуктивності.

В таблиці 11 наведено показники росту та розвиту тварин.

Показники росту і розвитку тварин в різні вікові періоди

Вік, міс.	n	Жива маса,кг
При народженні	60	30,6 ± 0,60
В 6 місяців	60	158,3 ± 0,73
В 12 місяців	60	255,5 ± 0,97
У 18 місяців	60	356,6 ± 1,17

Аналіз одержаних даних показує, що ріст тварин господарства був досить динамічним і в середньому відповідав фізіологічним вимогам для забезпечення оптимально необхідного прояву генетичного потенціалу майбутньої молочної продуктивності.

Динаміка росту за середньодобовими приростами підтверджує наші висновки. Напруженість та інтенсивність росту телиць в різні вікові періоди наявно демонструють показники відносних приростів.(табл. 12) Таким чином з вищевикладеного випливає, що ріст ремонтних тварин у даному господарстві є задовільний. Маса тварин підвищувалась гармонійно.

Середньодобові та відносні прирости телиць бурої породи

Вікові періоди, міс	n	Середньодобовий приріст, г	Відносний приріст, %
0 –6	60	709	135,1
6 –12	60	540	46,9
12 – 18	60	562	33,0
0 -18	60	603	16,8

360

260

165

Стандарт

Рис.1. Показники росту тварин в різні вікові періоди.

Проведені нами спостереження, що до росту тварин господарства показує, що в усі вікові періоди вони майже відповідали стандартам породи згідно інструкції по бонітуванню (рис.1).

3.2 Характеристика молочної продуктивності

Стадо великої рогатої худоби бурої молочної породи господарства “Бистрицька” характеризується своєю різноманітність за бонітувальним класом, генеалогічною належністю, генотипом, молочною продуктивністю, віком тощо.

Молочна продуктивність – основна ознака, завдяки якої розводять велику рогату худобу молочного напрямку продуктивності. Але при її формуванні у фенотипі крім спадкових задатків велике значення займають фактори зовнішнього середовища. Чим більше генні ознаки впливають на розвиток , тим більше факторів, які здатні впливати на її розвиток.