Дипломная работа: Колекція жіночого одягу під девізом Сучасна ділова жінка

Шви українських вишивок діляться на основні і доповнюючі. Основні шви в свою чергу діляться на рахівні і декоративні. Рахівними називаються такі шви, для виконання кожного стібка яких необхідно рахувати нитки тканини. Рахівними швами виконуються геометричні або рослинно-геометричні орнаменти.

До рахівних швів відносяться: пряма гладь, коса гладь, занизування, набір,хрестик, зерновий вивід, виколювання, вирізування, різноманітні види мережок.

Різноманітність орнаментів одержується поєднанням декількох видів швів в одному узорі.

В декоративних швах (їх ще називають “вільними”) стібки вишивки виконують по мальованому контуру орнамента. Отже, до декоративних відносяться шви: строчка, стебельний шов, ланцюжок або тамбурний шов, а також гладдєвий шов качалочки, яким виконують геометричні орнаменти.

До доповнюючих швів відносяться: краєві шви, якими оформляються краї серветок, рушників; з’єднювальні шви, якими можна з’єднювати окремі деталі таких виробів, як блузки, плаття, спідниці та ін.; зубцювання – шви, якими оформляють краї манжетів, рукавів, комірців в виробах.

Композиція зародження костюму. Вибір теми

Композиція – складання, об’єднання всіх елементів форми художнього твору в органічне єдине ціле, виражаюче образний, ідейно-художній зміст.

Композиційно-організована форма (одягу, взуття, сумки або в цілому костюму) обов’язково має свою головну частину, або композиційний центр, якому підпорядковуються інші залежні частини. Головна частина – це місце зосередження основних, важливих зв’язків між всіма елементами, акцент, домінант в цілісній композиції. Композиційним центром може бути елемент, участок форми. Композиційний ценр можна виділити по-різному: кількісно, центральним розміщенням, якісно. В складних виглядах композиції можлива наявність декількох композиційних центрів взаємозв’язаних між собою.

Композиційним центром в костюмі може бути взуття, сумка.

Злагодженість композиційного центру і інших частин композиції досягається засобами єдності і зв’язку всіх елементів костюму, на основі виконання ряду умов: гармонічної мпіврозмірності частин між собою, пропорцій масштабності, пластичності, ритмічних зв’язків, кольорового і фактурног вирішення, органічного ведення декору. За допомогою цих засобів копозиції досягається гармонія і виразність виробу.

Одяг, в тій чи іншій мірі, відображає складну конфігурацію тіла людини і не має правильної геометричної форми.

Розгорткою поверхні одягу, взуття і ін. на поверхні тканини, з якої вонавиконується, займається наука “Констроювання”. Основні конструкції виробів визначаються їх асортименто – пальто, плаття, піджак, спідниця, туфлі, чоботи і т. д.

Основна конструкція виробівбудь-якої групи (одягу, взуття) передбачає найменшу кількість складових частин. Так, пальто складається з спинки, пілочки, рукавів, коміра.

Серед засобів композицїї неа перше місце художники ставлять пропорції. Розмірні відношення елементів форми – це та основа, на якій будується вся композиція. Деталі, елементи, форми можуть бути самі по собі гарні, але якщо всю об’ємну структуру не об’єднює чітка пропорційна схема, важко досягнути цілісності форми. Сила пропорції – в ефекті гармонізації, який пов’язаний з умілим, цілеспрямованим пропорціюванням.

Виділяють два основних пропорцій в композиції – прості і складні. Прості пропорції будуються на простих раціональних числах. В народних костюмах, наприклад, такою величиною є ширина домотканної тканини (сукна) або розміри шкіри.

Другу пропорціональну систему можна назвати геометричною або ірраціональною, окільки вирішальне значення мають геометричні побудови, основані на ірраціональному відношенні величини.

Виділяють наступні ірраціональні відношення: відношення діагоналі квадрата до його сторони.

Користуючись принципом золотого січення, можна знаходити в композиції взуття, сумок, одягу найбільш пропорційні співвідношення. Спочатку знаходять співвідношення між основними величинами, наприклад, всією довжиною (взуття, одягу) в відповідному силуетному вигляді і довжиної її більшої частиною і меншою.

Вибір матеріалу

Назва тканини	Хімічний склад	Взірець
1. меріко-твіл	поліестер – 100%
2. шифон	віскоза - 100%
3. еластичний габардин	поліестер – 70% віскоза – 30%
4. Крепжоржет	віскоза – 100%

Розділ ІІІ

Конструювання і моделювання жіночого одягу

Конструювання:

Конструювання виробу – це будова його конструкції у вигляді креслення з вказанням розмірів і методів виготовлення.

Застосовують в основному дві системи констороювання: муляжну – для рішення складних конструктивних форм і окремих елементів моделей і розрахунково-графічну в різних варіантах.

Розрахунково-графічна система представлена рядом варіантів і характеризується тим, що по заданій моделі на основі вимірів фігури і відповідних припусків будують креслення виробів. При цьому можуть використовуватись різні способи побудови креслень.