Дипломная работа: Ліквідація субектів підприємницької діяльності

- Не заявлені вчасно
- Незадоволені у зв'язку з недостатністю майна
* Невизнані ліквідаційною комісією вимоги можуть бути розглянуті в окремій процедурі

У випадках, передбачених законом, при недостатності майна юридичної особи майнову відповідальність можуть нести його засновники (наприклад, субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юрособи несуть повні учасники командитного товариства, учасники повного товариства і товариства з додатковою відповідальністю).

ГК (ч. 4 ст. 91) встановив особливості розподілу майна господарського товариства після його ліквідації:

- кошти, що належать господарському товариству, зокрема від продажу його майна у разі ліквідації, розподіляються між учасниками товариства в шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію;

- майно, передане товариству його засновниками або учасниками в користування, повертається у натуральній формі без винагороди ;

- у разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його кошти не підлягають розподілу між учасниками товариства до вирішення цього спору або до отримання кредиторами відповідних гарантій погашення заборгованості (ч. 3 ст. 21 Закону про госптовариства).

Якщо вартість майна юридичної особи виявиться недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3 ст. 110 ЦК).

Банкрутство

Це визнана господарським судом неможливість боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів тільки через застосування ліквідаційної процедури.

Виходячи з норм статті 211 ГК засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів із запобігання його банкрутству.

Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, який виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи можуть надати йому фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами, включаючи зобов'язання із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), і відновлення платоспроможності цього суб'єкта (тобто провести так звану досудову санацію).

Якщо ж усі вжиті заходи не допомогли, боржник зіткнеться з процедурою банкрутства.

I. ПОРУШЕННЯ СПРАВИ

1.1. ЗАЯВА

Заяву про порушення справи про банкрутство може подати кредитор , що має докази безспірної простроченої протягом 3 місяців кредиторської заборгованості в розмірі не менше 300 мінімальних розмірів зарплати (МРЗ).

Заява подається до господарського суду за місцезнаходженням боржника. Вимоги до письмової заяви про порушення справи про банкрутство містяться в ст. 7 Закону про банкрутство. Також заява повинна відповідати вимогам, зазначеним у статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Для звернення до суду необхідно сплатити державне мито, яке становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - пп. "б" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито", а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що складає 118 грн. згідно з постановою КМУ "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21.12.2005 р. N 1258.