1. Бабій І.М. Корекція рухової сфери у глухих підлітків на заняттях з легкої атлетики [13].

В книзі дані вказівки для вчителя, як розробити рухову діяльність школярів, даний комплекс рекомендованих вправ.

2. Шиф Ж.И. Усвоение языка и развития мышления у глухих детей [11].

Посібник дає змогу поетапно змінити нестандартне мислення хворого до рівня здорового. Дає можливість роздивитись особистість кожної нечуючої або слабочуючої дитини. Також тут вказані шляхи надання допомоги в покращенні мовлення.

3. Абалаков В.М. Новая аппаратура для изученияпрыгучести. [22].

В книзі розглядаються сучасні електронні прилади для нечуючих. Посібник дає змогу правильно підібрати прилад індивідуально для хворого.

4. Нечитайло П.А. Клинико-физиологическое обоснование применения дозированного плавания в открытом бассейне. [29]

Дана література висвічує вплив водного простору на хворих дітей. Тут розглядається комплекс вправ у воді для покращення стану хворого, а подекуди навіть одужання.

5. Н.Г. Коберник, В.Н. Синев “Введение в специальность дефектология” [31]

Посібник для студентів дефектологічних факультетів педагогічних інститутів. В ньому викладена характеристика різних категорій аномальних дітей і науково-виховних закладів для них, показані особливості процесу їх виховання і навчання. Також описані вимоги до професіональної підготовки спеціалістів – дефектологів (реабілітаторів).

6. “Психология глухих детей” / Под ред. И.М. Соловьева, Ж.И. Шиф и др. - Москва, “Педагогика”, 1971. [32]

Книга являє собою узагальнення і систематизацію фактичного матеріалу, накопиченого вітчизняною і зарубіжною наукою про глухих дітей. В книзі дана загальна характеристика психічного розвитку дитини з порушенням слуху, показано, як під впливом спеціального навчання досягається компенсаторний розвиток психіки глухих дітей.

7. Власова Т.А. “О детях с отклонениями в развитии” [30]

Мета книжки – познайомити педагогів, вихователів з характером відхилень в розвитку, які зустрічаються серед учнів масовою школи, а також ознайомити з методами, за допомогою яких відхилення можна передбачити, відхилити в умовах перебування дитини в масовій школі.

Розділ 1. Методи та організація дослідження

Для розкриття даної теми потрібно вирішати ряд завдань , серед яких:

1. Визначити стан фізичного психологічного здоров’я дітей, які мають враження слуху. З’ясувати причини втрати слуху.

2. З’ясувати як можна забезпечити оптимальний спосіб життя та досягти успіху у навчанні дітям, в яких порушений слух.

3. Встановити послідовні дії вчителя, вихователя, які б відіграли позитивну роль у розвитку хворих дітей.

4. З’ясувати як можна покращити стан слабочуючої дитини за допомогою фізичних вправ.

Для виконання сформованих завдань застосувались такі методи дослідження:

1. Аналіз і узагальнення літературних джерел.

2. Фізіологічні методи.

3. Педагогічні спостереження.

4. Педагогічний експеримент.

5. Метод опитування.

Вивчення наукової літератури з адаптивної фізичної культури, фізіології, педагогіки, психології, а також медичної літератури (питань даної теми) дало можливість з’ясувати причини втрати або зниження слуху у дітей та відшукати по можливості, шляхи розв’язання поставлених задач.

Для застосування фізіологічного методу проводились дослідження з дітьми, які мають враження слуху. Для цього здійснювались антропометричні вимірювання у відповідності з методикою. З’ясувалось, що у слабочуючих дітей немає значних відхилень у здоров’ї (нормальний тиск, дихальна система функціонує добре, склад крові – відповідає нормам).

Гірша картина спостерігалась при здійсненні рухів. Рухи були нечіткими, несміливими. Звідси випливає, що таким дітям слід розробити комплекс вправ для покращення координації рухів.

Так, проводячи дослід, застосовуючи педагогічний експеримент, з дітьми, які входять у підготовчу медичну групу (9-12 років) і я застосовував комплекс вправ і послідовних дій: перед початком слід створити в дітей гарний настрій; далі – ходьба, біг, що поліпшують кругообіг і наступна послідовність: фізичні ігри дітей з застосуванням фізичного інвентарю м’яча, палиці (потрібно привернути увагу дітей, зацікавити їх). Доцільно пов’язати рух зі змістом заняття: наприклад, імітувати катання на ковзанах чи лижах і т.д. Проводячи такі заняття 3-4 рази на тиждень протягом 3 місяців і в подальшому, змінюють рухову активність дітей на 20% в позитивному напрямку.