Дипломная работа: Негативні обставини при розслідуванні злочинів

1) предмети, які залишені на місці злочину, можуть також свідчити про намір злочинця спрямувати слідство по хибному шляху;

2) невідповідність слідів, які підтверджують алібі та інші матеріали справи;

3) невідповідність слідів уявному способу проникнення: ”Сліди, утворені особою, яка знаходиться всередині, повинні безсумнівно бути іншими ніж ті, які утворені особою, яка знаходиться ззовні”;

4) “фізичні наслідки діянь у винної особи” у вигляді подряпин, порізів, плям на одязі і т.д.;

5) психічні наслідки діянь у вигляді визнання вини (хвилювання, острах, збентеження і т.д.), а також обізнаності про обставини справи [20, с.76].

Наведений перелік свідчить, що не всі обставини, які А.Вайнгарт відносить до непрямих (побічних) доказів, що викривають злочинця, будуть такими в їх теперішньому розумінні. Разом з тим в конкретних умовах всі вони в процесі доказування можуть виступати непрямими (побічними) доказами.

Слід зауважити, що Г.Гросс і А.Вайнгарт рекомендували при складанні протоколу огляду місця події фіксувати відсутність слідів, “наявність яких можна було б чекати, виходячи з властивостей наявної події” [24, с.296]. Зі сказаного не варто робити висновок про те, що Г.Гросс і А.Вайнгарт розглядали негативні обставини як обставини “відсутності”, оскільки вони підкреслювали необхідність фіксування відсутності слідів лише як одну з особливостей місця події. З цього приводу Г.Гросс так і писав: “Слід звертати увагу і на заперечливі дані тому, що, з одного боку, вони можуть привести до позитивних результатів, а з іншого – заспокоїти читача в тому, що ці дані не були залишені без уваги” [25, с.45].

Отже, терміну “негативні обставини в його сучасному значенні у Г.Гросса і А.Вайнгарта відповідали поняття, які охоплювали декілька груп явищ, що не зводились тільки до заперечливих відомостей. У той же час викриття інсценіровок Г.Гросс пов’язував з протиріччями, прогалинами і недоречностями, які виявляються в процесі розслідування злочинів, а А.Вайнгарт – з непрямими доказами, які викривають злочинця.

Б.Л.Бразоль, Р.А.Рейс, С.Н.Трегубов, не визначаючи поняття негативних обставин, при висвітленні тактики і методики розслідування також вказували на обставини, що сприяють встановленню механізму злочину, свідчать про інсценування події чи окремих її слідів. До їх числа вони відносили невідповідність між окремими деталями у загальній картині місця події, відсутність крові поряд з трупом, синці і крововиливи на тілі, положення рук трупа і т.д. [27, с.65].

У перших посібниках і статтях радянських авторів про розслідування злочинів термін “негативні обставини” не був загальноприйнятим. Наприклад, В.Громов і М.Лаговієр називали їх “симулятивним фактором” [40, с.87], “недоречностями” [32, с.98] ; С.Г. Кривицький застосовував термін обставини “симулятивної властивості” [56, с.123]; М.Є.Євгеньєв вважав, що негативні обставини є заперечуючим фактором [43, с.76], а С.Г.Познишев – невідповідністю даного факту деяким іншим обставинам [31, с.54].

Одним із перших термін “негативні обставини” застосував професор І.М. Якімов. Він писав, що в протоколі огляду місця події повинні бути відображені всі особливості, властиві такому огляду або, навпаки, які є невластивими йому, раптовими. До останніх можна віднести, так звані, “негативні або заперечливі обставини”, тобто такі, які за певних умов і за звичним рухом події завжди повинні бути наявними, але в даному випадку чомусь не спостерігались. Саме І.М.Якімов було введено термін “негативні” для позначення обставин, які були названі в російському перекладі праць Г.Гросса “заперечливі”, і початково використовувався ним для виділення “відсутніх” обставин, які є підмножиною ширшого кола явищ, “раптових” у даному випадку. Пізніше І.М.Якімов використовував цей термін для позначення всієї сукупності “раптових” обставин, вказавши, що негативні обставини “порушують нашу звичайну уяву про щось, що незмінно і завжди у схожих випадках спостерігається” [65, с.87].

На відміну від І.М.Якімова, який у своїх перших працях визначив поняття негативних обставин як обставин “відсутності”, М.Д.Вороновський називав негативними ті обставини, “які суперечать природному становищу” [20, с.87].

Отже, в перших працях криміналістів намітилось декілька підходів до визначення поняття “негативні обставини”, а саме:

1) як відсутність того, що повинно бути;

2) як обставини, які суперечать природньому становищу;

3) як обставини, які порушують звичайну уяву про щось загально відоме.

До середини 60-х років в криміналістичній літературі була розповсюджена точка зору, яка отримала назву “традиційної”, відповідно до якої негативні обставини визначались як “відсутність фактів, які за природнім рухом речей повинні б бути у наявності” [55,с.64].

Такої думки дотримувалась велика кількість авторів, зокрема:

П.І.Тарасов-Радіонов, О.Р.Ратінов, Г.А.Глассон, Б.М.Комаринець, С.І.Тихенко, М.О.Селіванов, В.І.Теребілов, А.Кежоян та інші. Найпослідовнішим у визначенні негативних обставин як обставин “відсутності” був О.М.Васільєв. він вказував на те, що під час розслідування кримінальної справи зустрічаються обставини, які суперечать версії, однак, на його думку, негативною є лише така обставина, яка відсутня, але повинна б бути, якщо дотримуватись певної версії [23, с.73].

1.2. Розвиток поняття негативних обставин.

У процесі розвитку поглядів на природу негативних обставин визначення їх поняття також змінювалось. Так, В.П.Колмаков писав, що негативними обставин будуть як обставини “відсутності”, так і обставини, які суперечать природньому рухові обставин [24, с.67]. М.П.Шаламан також змінив точку зору, коли писав, що негативні обставини будуть “обставини, які суперечать між собою і взаємовиключають себе”. Він визначив їх, як “обставини, які знаходяться у протиріччі з уявною подією, наприклад, повинні б бути при звичайному русі, але в дійсності відсутні” [64, с.264].

Ще далі пішов В.І.Попов, який визначив негативні обставини як “відсутність слідів і явищ”. Він наводить приклади, в яких вказує не тільки на їх відсутність, а й взагалі, на будь-які протиріччя стосовно конкретної версії. Зокрема, ним наведено приклад, коли під час сварки дядько вбив племінника, а щоб приховати сліди злочину, він та його дружина відвезли труп до лісу і там його викинули. Щоб спрямувати слідство хибним шляхом, злочинці інсценували обстановку, яка, на їх думку, повинна була б привести слідчого до висновку про те, що мало місце вбивство з метою пограбування: вони вивернули кишені піджака і штанів, обрізали ремінець кишенькового годинника та інше [47, с.168].

Дійсно, у наведеному прикладі фігурують більше наявні, ніж відсутні обставини, які суперечать версії про вбивство з метою пограбування.

Намір криміналістів розширити поняття “негативні обставини” за рахунок включення до їх складу обставин, які суперечать уявній події або їх звичайному рухові, свідчить про спробу пов’язати негативні обставини з механізмом злочинного діяння. Обмеження негативних обставин тільки фактами “відсутності” вимагало нового, ширшого за змістом визначення поняття, яке б охопило як вказані, так і інші обставини, які б розкривали механізм минулої події, сприяли б викриттю інсценувань, неправдивих показів тощо.

В.О.Коновалова, наприклад, зазначала, що “негативні обставини” можуть проявлятися не лише у відсутності тих чи інших слідів злочинної дії, а й в наявності слідів, але таких, утворення яких причинно не пов’язане з подією злочину, які не випливають з характеру тих або інших цілеспрямованих дій при вчиненні злочину, суперечать ходу події, а також поясненням осіб... До негативних обставин слід віднести також певні дії осіб, що характеризують їх ставлення до події злочину”.

Виходячи з викладеного, В.О.Коновалова запропонувала таке визначення: “Негативні обставини – це наявність або відсутність матеріально фіксованих слідів або дій, які за певних умов місця і часу суперечать природному розвитку подій, причинним зв’язком між даними явищами і їх наслідкам ” [34, с.180].

Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг та деякі інші з приводу визначення, запропонованого В.О. Коноваловою, зауважили, що негативні обставини суперечать не об’єктивному розвиткові подій, а “тільки тій видимості явищ, яку злочинець спробував видати за дійсну”, тобто “уявленням про механізм певного явища, а не самому явищу, справжню сутність якого вони якраз відображають”. Ці автори визначають негативні обставини як “факти, які суперечать уяві про природний хід речей” [24, с.56].

До позиції В.О. Коновалової близькі погляди авторів, які вказують, що негативні обставини суперечать природному ходу подій або явищ.

Значно ширше і дещо по-іншому розглядає поняття негативних обставин у кримінальному судочинстві та криміналістиці С.М.Медведєв. Він писав, що “... негативними обставинами будуть будь-які фактичні дані, які суперечать (до їх логічного вирішення) звичайному поясненню факту у відповідності з певною версією”. Як бачимо, це визначення за змістом надто широке, оскільки в ньому йдеться про будь-які фактичні дані, які не узгоджуються з певною версією слідчого, що відноситься до факту, якій підлягає з’ясуванню.