Дипломная работа: Невласне-пряма мова у художньому дискурсі

«Белінській був поза сумнівом прав, стверджуючи, що мистецтво… ідеалізує явища дійсності». (В. Днєпров. Проблеми реалізму).

7.2. неправильність чужої мови:

«Толстой додав: «Я знаю, що аналізувати цього не можна, але це відчувається і проглядається». Толстой, ймовірно, не прав». (В. Кожинов. Книга про російську ліричну поезію)

8. Сміливість/обережність чужої мови.

Дослідники, указуючи на те, хто першим виказав ту або іншу думку, часто мають на увазі під цим сміливість поглядів вченого. Чужа мова при цьому оцінюється з позиції сміливості – обережності мови, і в цьому випадку для оцінюючого не важлива її правильність [45:54].

8.1. Сміливість чужої мови:

«Цей факт указує на велику сміливість теоретичних концепцій Бора…» (Ф. Кедрів. Ернест Резерфорд).

8.2. Обережність чужої мови:

«Незадовго до початку Другої світової війни учень Резерфорда П. Л. Капіца вельми обережно висловився з приводу технічного застосування ядерної енергії». (Ф. Кедрів. Ернест Резерфорд).

Семантичний відтінок сміливість/обережність чужої мови не містить позитивної / негативної оцінки чужої мови [15:39].

9. Вказівка на повторюваність чужої думки.

Автору в цьому випадку важливо підкреслити неодноразовий вислів, а не його правильність.

9.1. Вказівка на повторюваність власної думки:

«Вже Філдінг порівнював комедію з романом». (В. Днєпров. Проблеми реалізму)

«Як не раз наголошувалося дослідниками, у Маяковського у багатьох випадках початковим образом-імпульсом виявляється мовна фразеологія». (В. П. Григор´єв, Н. Н. Іванова. Нариси історії мови рос