Дипломная работа: Облік і аналіз витрат основної діяльності Дніпропетровської дистанції колії

1. Сировина і матеріали (за видами).

2. Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати.

3. Робота і послуги виробничого характеру.

4. Паливо і електроенергії на виробничі цілі.

5. Зворотні відходи.

6. Основна заробітна плата.

7. Додаткова заробітна плата.

8. Відрахування на соціальні заходи.

9. Амортизація інструментів І пристроїв спеціального при­
значення.

10. Амортизація основних засобів.

11. Амортизація нематеріальних ак­тивів.

12. Супутня про­дукція (вираховується).

Метод формуван­ня витрат залежить від особливостей техно­логії виробництва та вимог менеджменту до інформації про форму­вання витрат та сту­пенів їх контролю в процесі виробництва.

За особливостя­ми технології виробництва виділяють такі методи обліку витрат: позамовний і попроцесний.

Позамовний метод обліку витрат використовують на інди­відуальних дрібносерійних виробництвах. До таких відносять­ся: ремонтне виробництво, поліграфія, виготовлення меблів тощо.

За цим методом витрати збираються в кожному замов­ленню, одержаному від клієнта. Прямі витрати: за первинни­ми документами, накладні - пропорційно до прямих.

Попроцесний метод обліку витрат використовується в крупносерійних та масових виробництвах: машинобудування, переробна промисловість тощо. Об'єктом обліку витрат є тех­нологічний процес, його частини, види виготовленої продукції. Прямі витрати відносяться на продукцію за первинними до­кументами, накладні - за вибраними базами розподілу.

Об'єктом контролю витрат та прибутку при цьому ме­тоді може бути не лише виготовлення продукції, а й окремі ета­пи пронесу. На вимоги менеджменту можуть створюватись центри витрат та центри відповідальності (від мінімально до­цільних), в межах яких контролюються витрати в ході виробни­чого процесу. Такий спосіб формування і контролю витрат називається обліком за центрами витрат і центрами відпові­дальності.

На базі використання наведених методів обліку може здійснюватись нормування витрат за об'єктами. При цьому складається нормативний кошторис витрат, який постійно коригується. За фактично здійсненими витратами складаєть­ся калькуляція, у якій визначається собівартість продукції. Нормативний кошторис та калькуляція порівнюються, визна­чаються відхилення та винуватці.

Витрати в системі управлінського обліку за видами ви­робництв, статтями витрат і видами продукції, центрами вит­рат і центрами відповідальності збираються на відкритих для цього аналітичних рахунках до синтетичного рахунка 23 «Ви­робництво». На дебеті цього рахунка відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, виробничі накладні витрати, втрати від браку тощо. Витрати за видами списують­ся з рахунків фінансового обліку: запасів, оплати праці тощо.

За кредитом рахунка 23 «Виробництво» здійснюється списання суми фактичної виробничої собівартості, заверше­ної виробництвом продукції, виконаних робіт та послуг.

Облік витрат, що відносяться на собівартість продукції, ведеться також на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Облік витрат на цьому рахунку ведеться за виробничими підрозділами підприємства: цехами, дільницями, відділення­ми, філіями тощо. За дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання за розподілом на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Аналітичний облік на рахунку ведеться за місцями ви­никнення, центрами і статтями витрат.

Така система поєднання управлінського та фінансового обліку називається інтегрованою.

Автор Бутинець Ф.Ф. у підручнику «Економічний аналіз» вважає, що економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.

Мета аналізу витрат на виробництво продукції полягає у виявленні можливості раціонального використання виробничих ресурсів, інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів щодо оптимізації витрат, обгрунтованні управлінських рішень.

Завдання аналізу:

1) визначення динаміки показників собівартості та факторів її зміни;

2) оцінка собівартості одиниці продукції;