Дипломная работа: Облік розрахунків з персоналом на ДП "Кривбасшахтозакриття"

В першому розділі визначаються теоретичні та методологічні основи обліку, аудиту та економічного аналізу розрахунків з персоналом, а саме розглянуто сутність розрахунків з персоналом, готівкові та безготівкові розрахунки з персоналом, нормативно - правові та законодавчі акти та міжнародний аспект обліку, аудиту та аналізу розрахунків з персоналом.

Другий розділ містить опис обліку розрахунків з персоналом на ДП “Кривбасшахтозакриття”, а саме: охарактеризовано організаційно-економічну діяльність підприємства, облік особового складу працівників, виробітку та відпрацьованого часу, облік нарахування, утримання та виплати заробітної плати, видачі, повернення невикористаних підзвітних сум, нарахування та виплати відпускних, лікарняних та утримання аліментів.

У третьому розділі проведено аудит та економічний аналіз розрахунків з персоналом на базовому підприємстві, визначено їх динаміку, структуру, визначено характер впливу певних показників на їх зміну. В завершення роботи складено підсумкові документи за результатами проведеного аудиту (аудиторський звіт та висновок).

Розділ 1. Теоретичні та методологічні основи обліку, аудиту та економічного аналізу розрахунків з персоналом

1.1 Сутність розрахунків з персоналом

Розрахунки з персоналом включають такі складові, як: заробітна плата, нарахування та виплата відпускних, утримання аліментів, видача готівки на господарські потреби, сплата здійсненого збитку, утримання за ініціативою підприємства, нарахування допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та розрахунки за дивідендами. Розглянемо кожну з них.

Розглянемо першу складову, це оплата праці працівників.

Сутність поняття "заробітна плата" складна і багатостороння, тому розглядати її потрібно з різних позицій.

По-перше, заробітна плата - це економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості. В цьому розумінні доречнішим є поняття "оплата праці", яка, крім власне заробітної плати, включає і інші витрати роботодавця на робочу силу.

По-друге, законом України “Про оплату праці" [1. с.2], визначено, що заробітна плата - це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано Це загальновизнані визначення, що найточніше відповідають терміну "заробітна плата".

По-третє, в умовах ринкової економіки заробітна плата - це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції і виражає ринкову вартість використання найманої праці. В цьому розумінні найчастіше вживаються усереднені показники ставок оплати одиниці (наприклад, людино-години) праці певної якості [25, с.123].

По-четверте, для найманого працівника заробітна плата це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили [25, с.123].

По-п'яте, для підприємця заробітна плата - це елемент витрат виробництва, і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

В свою чергу заробітна плата складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. В цьому розумінні доречнішим є поняття “оплата праці", яка, крім власне заробітної плати, включає і інші витрати роботодавця на робочу силу [25, с.123].

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюються у вигляді тарифних ставок (окладів):і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

При роботі з документами з особового складу необхідно враховувати, що персональні дані (відомості про факти, події і обставини трудової діяльності і приватного життя) громадян відносяться до категорії конфіденційної інформації.

Одним із механізмів регулювання державою оплати праці працівників підприємств, установ, організацій всіх форм власності є встановлення мінімальних гарантій при нарахуванні заробітної плати в окремих випадках:

за час, відпрацьований понад встановлену норму;

за роботу в нічний час;

за роботу у святкові й неробочі дні;

за час простою;

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Оплата годин нічної роботи. Годинами нічної роботи вважається період з 22 до 6 години. При цьому встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину. До роботи в нічний час не допускаються: вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до 3 років; працівники до 18 років; працівники інших категорій (згідно з чинним законодавством). Години нічної роботи оплачуються в підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором у розмірі до 40%, але вона повинна бути не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час [25, с.126].

Робота у вихідний, святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:

працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки:

працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день проводилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота проводилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у вихідний, святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природною середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.