Дипломная работа: Оподаткування юридичних осіб
7) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
8) збір за право використання місцевої символіки;
9) збір за право проведення кіно- і телезйомки;
10)збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
11)збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
12)збір з власників собак. [1]
Поняття "податок" і "збір" розрізняються своєю цілеспрямованістю. Податки створюють загальну доходну частину державного або місцевого бюджету, яка розподіляється на загальнодержавні (загальні місцеві) потреби. Вони не мають цільової спрямованості. Збори направляються до спеціальних фондів, що створені відповідно до законів України, тобто за цільовим призначенням.
3. Залежно від економічного впливу на платника податки розподіляються на прямі й непрямі. В основі цього розподілу лежить теоретична можливість їх перекладання на споживача товарів (робіт, по с луг).
Платниками прямих податків є ті юридичні чи фізичні особи, які одержують доходи (прибуток, заробітну плату), володіють майном.
Платниками непрямих податків держава законодавчими актами встановлює осіб, які продають товари (роботи, послуги). На них покладається юридична відповідальність за своєчасну сплату податку. А фактичним платником (носієм податку) є особа, яка споживає товари (роботи, послуги), оскільки сплачує за них ціну, що містить податок (податок на додану вартість, акцизний збір).
4. За суб'єктами оподаткування: податки для юридичних осіб і податки для фізичних осіб. Наприклад, юридичні особи не є платниками доходу з фізичних осіб і податку на промисел. У свою чергу, фізичні особи не можуть бути платниками податку на прибуток підприємств та комунального податку.
Сукупність об'єктів оподаткування можна розподілити таким чином:
1) Доход (прибуток, заробітна плата).
2) Майно (нерухомість, предмети розкоші і т.п.).
3) Передача майна (спадщина, дарування, угоди купівлі-продажу).
4) Природні ресурси (збір за спеціальне водокористування, плата за землю та ін.)
5) Споживання товарів, робіт, послуг.
6) Ввезення товарів із-за кордону та вивезення за кордон. [10, с. 14-15]
1.4. Методологія оподаткування
Методологія оподаткування є поєднанням податкової теорії, утворення податкової системи, різних форм податків, методів їх справляння, контролю за їх використанням тощо. В основі оподаткування закладена методологія, тобто теоретичне, науково-практичне та правове обґрунтування суті, поняття податку з одночасним дослідженням податку як економічної категорії та конкретної форми взаємовідносин між суб'єктом та об'єктом оподаткування.
Дія загальних економічних законів суспільства, а також законодавча база, яка діє в державі, є базою методології оподаткування. Головною метою оподаткування є розробка економічного змісту, складу, форм, а також відповідного механізму їх обчислення та сплати, встановлення відповідних прав і обов'язків платників, відповідальність за порушення цих обов'язків.
Як економічна категорія податок повинен відповідати системі розширеного відтворення, яка існує в конкретній державі, тій фазі економічного розвитку, яка характерна для конкретного часу. Особливо це стосується процесів розподілу та перерозподілу утвореної в державі власності – валового та національного продукту.
Податок як економічна категорія має різні форми. В конкретній формі податок виступає як примусове вилучення частини доходу суб'єкта до державної казни на підставі чинної законодавчої бази. Тому в сутності податку знаходять відображення всі позитивні та негативні риси конкретної економічної політики держави, системи державного будівництва та керівництва. Від цих чинників залежить розвиток держави по прогресивному чи регресивному шляху. При цьому велике значення мають взаємовідносини між державою та платниками податків, тією податковою базою, яка існує, і ступеня відповідальності платників податків за дотримання податкового законодавства.
Основою всієї системи оподаткування є економічний базис держави та гро