Дипломная работа: Організація та методика бухгалтерського обліку і аналізу основних засобів

До кожної з цих груп належать основні засоби різних найменувань. Наприклад, до групи будови — корпуси цехів, склади, лабораторії тощо. До транспортних засобів — автомобілі, трактори, електровози, тепловози тощо. До групи інвентаря, інструменту та інших основних засобів — меблі, вимірювальні прилади тощо.

Класифікація основних засобів за наведеними групуваннями є основою синтетичного обліку.

За використанням основні засоби поділяють на діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються в даний період часу через тимчасову консервацію підприємства або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що перебуває в резерві і призначене для заміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються). За такого групування визначають суму амортизації.

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані.

Орендовані основні засоби показуються в балансі орендодавця або орендаря так, щоб запобігти можливості подвійного врахування одних і тих самих засобів.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби (рахунок обліку 10 «Основні засоби») класифікуються за такими групами:

- земельні ділянки;

- витрати на поліпшення земель;

- споруди і передаточні пристрої;

- машини й устаткування;

- транспортні засоби;

- інструменти, приладдя, інвентар (меблі);

- робоча і продуктивна худоба;

- багаторічні насадження;

- інші основні засоби.

Бухгалтерський облік ведеться за кожним об'єктом основних засобів окремо.

На практиці такий перелік основних засобів не дає вичерпної інформації для безпомилкового віднесення основного засобу до певної групи і більш докладних інструкцій з цього приводу законодавство не надає.

Необхідно також відзначити, що Міністерство фінансів у листі від 17.11.2003 р. № 31-04200-04-5/5570 для визначення складу машин і устаткування рекомендує використовувати Класифікатор основних фондів, затверджений наказом Держкомстандарту від 19.08.97 р. № 507.

У податковому обліку відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону про прибуток основні фонди підлягають розподілові по наступних групах:

- група 1 - будинку, спорудження, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

- група 2 - автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське (офісне) устаткування, пристрої і приналежності до них;

- група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1, 2, 4;

- група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їхнє програмне забезпечення, зв'язані з ними засобу зчитування або печатки інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Як бачимо, для податкового обліку перелік груп основних фондів теж не вичерпним. Тому для їхньої класифікації також варто керуватися згаданим Класифікатором. При цьому, як відзначає ДПАУ у своєму листі від 16.04.2004 р. № 2914/6/15-1116, його варто застосовувати з урахуванням діючих норм Закону про прибуток. Тобто якщо виникають протиріччя між положеннями Класифікатора і Закону про прибуток, то пріоритет мають норми Закону про прибуток.

Відзначимо, що ДПАУ у листі від 23.02.2004 р. № 1299/16/15-1116 щодо віднесення до складу основних фондів будівельної організації тимчасових (нетитульних) споруд повідомляє, що будинку, будівлі, їхні структурні компоненти і передатні пристрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі відносяться до першої групи основних фондів.

У листі від 17.11.2003 р. № 9417/6/15-1316 ДПАУ повідомляє, що програмне забезпечення, незалежно від того, придбане воно окремо від електронно-обчислювальних машин або разом, але після 1 січня 2003 року, за умови використання його в господарській діяльності платника податків можна віднести до четвертої групи основних фондів.

Устаткування для обробки грошей (устаткування і пристрої для перерахування, сортування, упакування, контролю дійсності грошей), як відзначає ДПАУ в листі від 15.10.2003 р. № 8558/6/15-1316, варто відносити до другої групи основних фондів, як електромеханічні прилади й інструменти.

Після розгляду класифікації можна визначити друге важливе розходження між основними засобами в бухгалтерському й основних фондах у податковому обліку: класифікація основних засобів по групах у податковому і рахункам у бухгалтерському обліку не збігається.

П(С)БО 7 виділяє в окремий розряд основних засобів так називані «інші необоротні матеріальні активи», які класифікуються так: бібліотечні фонди, необоротні матеріальні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні ресурси, зворотня тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи