Дипломная работа: Організація, тактика та психологічні особливості накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку

наукового знання .

Криміналістична тактика — це система наукових положень і розроблювальних на їхній основі рекомендацій з организации і планування досудового і судового слідства, визначенню лінії поводження осіб, що здійснюють доказування, і прийомів конкретних слідчих і судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів, на встановлення причин і умов, що сприяли здійсненню і прихованню злочинів.

Система наукових положень, про яку йде мова, складається з тих елементів загальної теорії криміналістики й утворюючих її приватних теорій, що відносяться до розділу криміналістичної тактики. У їхньому числі і такі, котрі мають загальне значення для всієї криміналістичної тактики, носять характер її вихідних, загальних положень. До них відносяться: основні поняття тактики; визначення місця криміналістичної тактики в системі криміналістики й у системі наукового знання взагалі; з'ясування зв'язків і залежностей між тактикою як розділом криміналістики і практикою боротьби зі злочинністю; визначення системи криміналістичної тактики і змісту тактики процесуальної (слідчої і судової) дії.

У своєму родовому понятті тактика — це теорія і практика підготовки і ведення бою. Криміналістична інтерпретація цього поняття вносить в нього, природно, елемент умовності, тому що очевидно, що немає рівності між військовою і криміналістичною тактикою. Однак такі її елементи, як організація і планування дій, оцінний і поведінковий моменти, наявність прийомів дії, виправдують вживання даного терміна.

Поняття криміналістичної тактики в літературі визначалося по-різному. Так, А.Н. Васильєв вважав, що тактика — це метод дії в розслідуванні для досягнення мети, розрахований на оптимальний ефект при відносно мінімальній витраті часу і сил. Як сукупність прийомів проведення слідчих дій уявляют собі криміналістичну тактику В.О. Коновалова, ідеякі інші автори.

Погляди на сутність і зміст криміналістичної тактику не раз змінювалися. Якщо спочатку до неї поряд із прийомами провадження окремих дій при розслідуванні злочинів відносили характеристику злочинців, таємні способи їхнього спілкування, класифікацію способів здійснення злочинів (А. Вайнгарт, І. Н. Якимов), а потім переважно прийоми слідчих дій (И. Вакарелски, В. Гутекунет, Е. У. Зицер), то тепер більшість криміналістів схильні вважати її складною системою положень, прийомів і рекомендацій, відносящихся не тільки до провадження окремих процесуальних дій, але і до організації і планування досудового і судового слідчтва в цілому, вживанню заходів по превенції злочинів, здійсненню різних заходів організаційного і техничного характеру.

Крім загальних положень, в зміст криміналістичної тактики входять:

· розділи вчення про криміналістичну версію, планування розслідування;

· принципи реалізації в процесі розслідування заходів організаційного і технічного характеру;

· принципи взаємодії між слідчим і іншими працівниками органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю;

· принципи використання даних, отриманих з оперативних джерел;

· рекомендації з використання на досудовому і судовому слідствах техніко-криміналістичних засобів і прийомів збирання і дослідження доказів;

· рекомендації про використання на досудовому і судовому слідствах спеціальних пізнань, допомоги фахівців;

· рекомендації про використання в процесі розслідування допомоги громадськості;

· тактичні прийоми і рекомендації з проведення конкретних процесуальних дій.

Варто підкреслити, що, хоча тактичні прийоми проведення процесуальних дій і не є єдиним елементом криміналістичної тактики, вони безперечно являють собою її найважливішу частину, а поняття тактичного прийому і рекомендації відносяться до числа основних.

Родовим стосовно тактичного прийому є поняття криміналістичного прийому. Криміналістичний прийом — це найбільш раціональний і ефективний спосіб дій чинайбільш доцільна лінія поводження при збиранні, дослідженні, оцінці і використанні доказів і запобіганні злочинам.

Розрізняють техніко-криміналістичні і тактичні (тактико-криміналістичні) прийоми. Перші — це прийоми використання техніко-криміналістичних засобів (наприклад, прийоми фотозйомки на місці події) і прийоми використання наукових положень криміналістичної техніки (наприклад, прийоми виявлення слідів на основі наукових положень про механізм слідоутворення). Другі — це прийоми організації і планування досудового і судового слідства, підготовки і проведення окремих процесуальних дій. Тактичним може бути і "поведінковий" прийом, тобто вибір особами, які здійснюють розслідування, визначеної лінії поводження.

Застосування тактичних прийомів до боротьбі зі злочинністю зв'язано з низкою умов.

Найважливішою є їхня правомірність.

Вірне визначення правових основ використання тактичних прийомів і рекомендацій — важлива гарантія дотримання законності при розкритті і розслідуванні злочинів. При цьому під правовими основами варто розуміти систему встановлених законом і підзаконними актами принципів і правил, що визначають умови допустимості, зміст, мету і порядокзастосування цих прийомів і рекомендацій слідчим, оперативним співробітником органів внутрішніх справ і судом.

Основним нормативним актом, що регламентує використання тактико-криміналістичних прийомів, як і прийомів і засобів криміналістичної техніки, є Кримінально-процесуальний кодекс. У цьому аспекті норми УПК можуть бути розділені на наступні групи:

а) визначаючі зміст тактичних прийомів;

б) вказиваючі на мету застосування тактичних прийомів;

в) встановлюючі порядок застосування тактичних прийомів;

г) вказиваючі на критерії оцінки результатів застосування тактичних прийомів;

д) забороняючі взагалі у визначених ситуаціях чи обмежуючі застосування тих чи інших тактичних прийомів.

Ні закон, ні підзаконні акти не можуть дати вичерпного переліку тих тактичних прийомів, що використовуються чи можуть бути використані для розкриття і розслідування злочинів. Не можуть містити вони і всеосяжні вказівки на порядок реалізації цих прийомів. Це принципове положення випливає з наступного:

· будь-яка спроба дати в одній чи навіть у системі правових норм вичерпний перелік тактичних прийомів може зупинити процес розвитку й удосконалювання наукових основ тактики боротьби зі злочинністю (як і будь-якої області наукового знання), підвищення її ефективності. Подібний перелік застарів би з цієї причини вже в момент свого видання;