Дипломная работа: Особливості дитячих телевізійних програм на українському телебаченні

Необхідно відзначити, що більшість авторів вивчених нами книг, присвячених функціонуванню сучасної дитячої телеіндустрії, обмежувалися лише теоретичним осмисленням досліджуваних проблем. Що ж до практичних питань діяльності ЗМІ, то тут вони в основному розглядали діяльність і досягнення кожного мовця або виробника програм окремо і досить рідко проводили якісь паралелі.

Науково-практична значущість запропонованої бакалаврської роботи виражена у:

- систематизації діяльності українських телекомпаній в сфері дитячого телемовлення;

- виявленню тенденцій розвитку українського телевізійного ринку;

- з’ясуванні причин відсутності дитячого телепродукту в ефірі українських телеканалів;

- окресленні перспектив розвитку дитячого телебачення на сучасному етапі;

Аналогічні дослідження на ці теми, а також конкретні данні відносно об’єму дитячого мовлення на українських телеканалах, аналізу дитячої цільової аудиторії, та рейтингу дитячих телепередач на всеукраїнських каналах, зараз мають фрагментарний характер - є лише окремі статті, що в той чи іншій мірі торкаються вивченого питання.

Метою дослідження стало виявлення особливості дитячих телепрограм на українському телебаченні.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні дослідницькі задачі:

вивчення особливостей дитячої телевізійної аудиторії;

розкриття особливостей дитячої психології медіаспоживання;

вивчення сучасних тенденцій дитячого телемовлення на центральних українських телеканалах;

систематизація програм, що орієнтовані на дитячу аудиторію;

аналіз змісту дитячої телепродукції;

виявлення позитивних та негативних рис дитячих телепрограм;

Об’єктом дослідження виступають телепрограми для дитячої аудиторії, що наповнюють сітку мовлення українських каналів.

Предметом дослідження дитячі програми на каналах «Інтер», «Перший Національний телеканал», «ТЕТ», «К1», ТРК «України».

Структура бакалаврської роботи.

В першому розділі бакалаврської роботи – «Специфіка дитячого телемовлення» розглядається дитяче телебачення, як самостійний компонент загальної системи ЗМІ, його структура за змістом жанрів телепередач та формам дитячого мовлення. Досліджується характеристика особливості дитячої аудиторії, як окремого сегменту серед потенційної цільової аудиторії українських телеканалів. Виділяється вікова періодизація на основі якої розробляється типологія дитячих телепрограм на телебаченні. У подальшій роботі розглядаються основні функції ЗМІ, які повинні виконувати дитячі телепрограми телевізійних каналів. Розділ складається з двох параграфів.

В другому розділі - «Особливості дитячого телебачення: об’єм та структура дитячого віщання» - досліджується сучасний етап розвитку телепрограм для дітей на українському телебаченні. Детально аналізується сітка мовлення п'яти загальнонаціональних українських телеканалів, що пропонують дитячій телеаудиторії освітні, виховні, культурно-просвітницькі та розважальні дитячі телепередачі, як і зазначено у статті закону «Про телебачення і радіомовлення». У розділі розглядаються проблеми розвитку дитячого мовлення на українському телепросторі. По-перше це створення конкурентоспроможного українського телепродукту. По-друге урегулювання закону, що блокує в Україні ринок дитячої телепродукції, а саме заборона на розміщення в дитячих телепрограмах реклами. Досліджується перспектива розвитку дитячого контенту, збільшення кількості передач власного виробництва на українських каналах, а також створення спеціалізованого українського дитячого телеканалу. Розділ складається з двох параграфів.

Апробація результатів дослідження. Попередні результати нашої роботи, були представлені в ході Першої міжвузівської науково-практичної конференції ДІСО «Масові комунікації: виміри, технології та конфігурації» 12 травня 2009 року.

Публікації:

1. Парсяк К., Овчаренко К.Ю. Особливості дитячих телевізійних телепередач на українському телебаченні. //Збірник матеріалів I Міжвузівської студентської науково-практичної конференції. – Донецьк: Вид-во ДІСО, 2009. – Випуск 1. – 100 с.

Ключові слова: ДИТЯЧЕ ТЕЛЕМОВЛЕННЯ, ДИТЯЧА ЦІЛЬОВА АУДИТОРІЯ, ПРАЙМ-ТАЙМ, СІТКА ВІЩАННЯ, РЕЙТИНГ ПРОГРАМИ.

РОЗДІЛ 1. СПЕЦИФІКА ДИТЯЧОГО ВІЩАННЯ

1.1 Особливості дитячої цільової аудиторії

Світ сучасної дитини тісно пов'язаний із засобами масової комунікації (медіа), до яких традиційно відносять кінематограф, телебачення, пресу, відео, Інтернет, супутникове телебачення тощо. Їх популярність визначається такими факторами: використання терапевтичної, компенсаторної, рекреативної, естетичної, пізнавальної, інформаційної, комунікативної, моральної, соціальної, катарсичної чи інших функцій мистецтва; опора на видовищно-розважальні жанри, стандартизацію, серійність, сенсаційність, систему «емоційних перепадів», що дозволяє здійснювати розрядку нервової напруги глядачів; гіпнотизм, угадування бажань публіки, інтуїцію тощо.

Розглянемо дані, отримані в ході дослідження, проведеного ЮНЕСКО ще в 1997-1998 роках. «Із 5000 дітей (мешканців 23-х країн), 91 % мають можливість дивитись телевізор. Присутність інших ЗМІ має такі відсоткові показники: преса - 85 %, магнітофон - 75 %, комікси - 66 %, відеомагнітофон - 67 %, відеоігри - 60 %, персональний комп'ютер - 63 %, Інтернет - 29 %» [67].

Звісно, що з роками вплив цих засобів масової комунікації на населення багатьох країн світу та подані відсоткові показники набагато підвищилась. Щодня в середньому діти дивляться телевізор три години на день, що складає майже наполовину більше часу, ніж ними приділяється іншим видам діяльності. Для порівняння, «слухання радіо - 1,1 години, слухання аудіокасет (CD) - 0,9 години, комп'ютер - 0,64 години» [67].

У дитячому світі спостерігається бездумне, поглинання інформації, що приходить з екранів телевізорів, комп'ютерних моніторів, із радіоприймачів. «Школярі віддають перевагу різного роду розважальним шоу, «мильним операм», серіалам, жанровим комп'ютерним іграм тощо. Занурюючись в інформаційний, віртуальний світ, дитина дуже часто навіть й не замислюється над змістом того, що нею сприймається» [67]. Таким чином, поступово притупляється потреба у придбанні знань, спілкуванні з прекрасним, у духовно-естетичному збагаченні. Але ж численні тиражі газет, журналів, програми радіо й телебачення, кінофільми та комп'ютерні мережі несуть людям усі види соціальної інформації - економічну, наукову, політичну, естетичну тощо. Для дитини, яка відноситься до типу глядачів і слухачів,що споживає будь-яку інформацію, медіамистецтва виконують лише розважальну функцію. «Серед дослідників, педагогів, психологів з'явився спеціальний термін - інформаційна криза, тобто неможливість переробити інформацію, знайти та відібрати з величезного потоку найбільш актуальну та задовольняючу потреби людини, що сприяє духовному збагаченню та всебічному розвитку» [67].

Засоби масової комунікації та інформації можуть сприяти позитивному розвитку людини, але в той же час спустошенню, духовній, моральній, естетичній кризі особистості. Засилля низькопробної в художньому та змістовному відношенні дитячої теле - та кіно- продукції, де постійно присутні сцени насильства, вимагають від дитячих ЗМІ, підсилювати увагу до виховання дитини, розвивати високий рівень художнього сприйняття, пізнавальні інтереси та творчі можливості особистості.