Дипломная работа: Особливості фразеологізмів

- виявити основні ознаки ФО;

- виділити підходи до класифікації ФО;

- проаналізувати існуючі класифікації ФО з метою подальшого використання їх окремих елементів в цій роботі;

- зробити дослідження семантичної класифікації ФО на позначення частин тіла в українській та англійській мовах;

- сформувати концепцію зіставного аналізу ФО з компонентом на позначення частин тіла в англійській та українській мовах;

- встановити ідеографічні групи ФО на позначення частин тіла “рука”, що мають різний ступінь збігу в українській та англійській мовах та виявити особливості їх перекладу.

Основним методом дослідження є описовий, як допоміжні використовуються методи компонентного, трансформаційного, стилістичного і порівняльного аналізу.

Об’єктом дослідження в роботі є головним чином стійкі ФО англійської та української мови в аспекті зіставлення фразеологізмів однієї з семантичних груп, а саме ФО з компонентом на позначення частин тіла “рука”. семантичний фразеологізм переклад

Предметом дослідження є група фразеологізмів з компонентом на позначення частин тіла в українській та англійській мовах.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що ФО на позначення частин тіла в українській та англійській мовах мають свою специфіку та різний ступінь еквівалентності при перекладі.

Дослідження проводилися, як на матеріалі однієї мови у зіставному аспекті, так і в роботах – М.М. Шанського, В.В. Виноградова, В.М. Мокієнка, А.В. Куніна, В.М. Телії, О.С. Ахманової та інших; бо дослідження семантики ФО з компонентом на позначення частин тіла в англійській та українській мовах в аспекті зіставлення та перекладу до цього часу не проводилось.

Дослідження проводилось в декілька етапів:

- на першому пошуково-ознайомлювальному етапі проводився добір бібліографічних джерел та складання картотеки. На цьому етапі використовувався метод добору літератури за темою.

- на другому аналітичному етапі було зроблено критичний огляд літератури, сформовано концепцію дослідження, проведено аналіз картотеки та класифікацію матеріалу.

- на третьому етапі було проведено систематизацію та опис матеріалу з використанням порівняльно-зіставного методу і компонентного аналізу.

Новизна дослідження полягає у виявленні специфіки значень ФО з компонентом на позначення частин тіла “рука” в англійській та українській мовах в аспекті зіставлення та перекладу.

Матеріалом для дослідження стали 255 - ФО англійської мови та 560 - ФО української мови з компонентом тіла „рука”, які були отримані головним чином шляхом вибірки з “Англо-російського словника” О.В. Куніна та “Словника фразеологізмів української мови” К.М. Білоніжко, І.С. Гнатюка та дібрані з фразеологічних і загальномовних словників української і англійської мови.

Результати роботи практично можуть бути використані у вивченні української та англійської мов та для розв’язання практичних завдань перекладу фразеологізмів зазначених мов.

І . ТЕОРЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ФРАЗЕОЛОГІЇЇ

1.1 Проблема визначення ФО

Про фразеологію написано багато статей, книг, дисертацій, а інтерес до цієї області мови не зникає ні серед дослідників, ні серед тих, хто просто небайдужий до слова. Фразеологічні засоби мови містять у собі велику силу експресії та емоцій. З давніх-давен дійшли до нас у цих крилатих висловах людські знання, радість, страждання, сміх і сльози, любов і гнів, віра і безвір’я, правда і кривда, чесність і обман, праця і лінь, істина і омана.

Підтверджується точність формули, висловленої ще на початку століття відомим датським мовознавцем Отто Есперсеном, що назвав фразеологію “деспотично примхливою і невловимою річчю”. Сам факт наявності в мові окрім простих слів, цілих словесних комплексів, що іноді тотожні слову, бо частіше виявляють собою унікальний лінгвістичний феномен, що відрізняється яскравою виразністю, образністю й емоційністю, служить для нас приводом до того, щоб досліджувати саме цей розділ мовознавства.

Фразеологізми здавна вважають однією із специфічних рис кожної мови. Вони набагато виразніше, ніж окремі слова, розподіляються в певних структурно-функціональних стилях, виявляючи свою належність до кожного з них, а також до сфери усного чи писемного мовлення.

Оскільки мова, як і кожне суспільне явище, безперервно розвивається, разом з нею в постійному русі перебуває і її фразеологічний фонд. Фразеологія національної мови збагачується і вдосконалюється, вбираючи в себе безцінні скарби із приказок, прислів’їв, афоризмів і професіоналізмів, анекдотів і жартів – з усього того, що впродовж багатьох віків плекає і зберігає у своїй пам’яті носій мови – народ.

Одним із засобів образної і виразної літературної мови є крилаті слова. Ця назва походить ще від Гомеру, в поемах якого («Іліада» і «Одіссея») вона зустрічається багато разів («Він крилате слово промовив», між собою обмінювалися словами крилатими тихо). Гомер назвав «крилатими» слова тому, що вони ніби летять до вуха слухаючого з вуст того що говорить. Гомерівський вислів «крилате слово» стало терміном мовознавства і стилістики. Терміном цим позначають (ввійшовши в нашу мову з літературних джерел) короткі цитати, образні вислови, промови історичних постатей, імена міфологічних і літературних героїв, що стали всенародними, статті характеристики історичних діячів і т.д.. Нерідко термін «крилаті слова» тлумачиться в більш широкому понятті: ним позначають народні приказки, прислів’я, всілякі образні вислови, що виникли не тільки з літературних джерел, але й в побуті.

Отже, фразеологія – розділ мовознавства вивчаючий джерела сполучення слів.

Слово «фразеологія» походити від двох грецьких слів: «фразис» - «вираження» і «логос» - «навчання». Фразеологією називають і сукупність таких сполучень – фразеологізмів. Іноді для їхнього позначення використовують і інші терміни: ідіома і фразеологічна одиниця.

Крилаті чи так званні слова фразеологізми вивчаються в розділі мовознавство, що вивчає стійкі сполучення слів – фразеології.

Фразеологія представляє собою складне явище, вивчення якого потребує власного метода дослідження, а також використання знань інших наук – лексикології, граматики, стилістики, фонетики, історії мови, історії, філософії, логіки та краєзнавства.

Засновником теорії фразеології є швейцарський лінгвіст французького походження Шарль Баллі, який вперше систематизував словосполучення у своїх працях “Нарис стилістики” та “Французька стилістика”.