Дипломная работа: Особливості обліку та аналізу матеріальних запасів підприємства на прикладі ЗАТ Символ

- запаси тари;

- запаси зворотних відходів.

Таким чином, матеріальні запаси - це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання. Існує декілька основних мотивів створення матеріальних запасів. Надзвичайно важливе джерело забезпечення підприємства матеріалами — мобілізація внутрішніх ресурсів.

1.4 Методи оцінки вибуття матеріальних запасів

При відпуску матеріальних запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів (П(С)БО9):

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- ціни продаж.

П(С)БО №9 визначено, що для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, повинен застосовуватися тільки один із наведених методів.

Якщо кожна одиниця товарно-матеріальних запасів може бути зіставлена з спеціальним замовленням та рахунком-фактурою, для розподілення витрат можна використати метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів. Використовують цей метод в основному тільки підприємства , які продають дорогі, виготовлені по спеціальним замовленням товарами. Згідно методу ідентифікованої собівартості реалізація товарів, вказана у звіті про прибутки та збитки підприємства.

Метод ФІФО («першим прибув – першим вибув»), використовується для розподілення затрат між собівартістю товарно-матеріальних запасів і собівартості реалізованих товарів. Він базується на посиланні, що одиниці товарно-матеріальних запасів продаються в тому порядку, в якому вони були придбані. При реалізації товарів собівартість тих одиниць, які були придбані раніше всього, відноситься до собівартості реалізованих товарів. Таким чином, затрати на останні покупки залишаються віднесеними до товарно-матеріальних запасів на кінець періоду [15].

Оцінювання за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка по цінам продажу заснована на використанні підприємством роздрібної торгівлі середнього відсотку торгової націнки товарів. Цей метод можуть використовувати підприємства, що мають значну і зміну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною вартістю реалізованих товарів та сумою торгової націнки на ці товари [21].

Згідно принципу постійності підприємство повинно користуватись одними і тими ж методами обліку період за періодом, щоб забезпечити зіставлення фінансових звітів різних періодів. Одним винятком являється ситуація, коли перехід від одного метода до другого веде за собою удосконалення фінансової звітності підприємства. Цей принцип не потребує від підприємства використання тільки одного метода. Наприклад, для оцінки різних категорій товарно-матеріальних запасів можна користуватись різними методами.

Якщо ціни на закупки залишаються незмінними, всі методи оцінки запасів дають однакові результати розподілення собівартості між товарно-матеріальними запасами і собівартістю реалізованих товарів. Якщо закупочні ціни змінюються, то використання описаних методів майже завжди приводить до відмінностей в розподіленні собівартості.

Якщо витрати на закупки регулярно підвищуються, то слід звернути увагу на те, що:

- згідно методу ФІФО на собівартість реалізованих товарів відноситься найменша сума, отже в результаті ми отримуємо найвищі значення валового прибутку та чистого прибутку;

- результати використання метода ідентифікаційної вартості завжди залежать від того, які саме одиниці товарів були продані.

Всі представлені моделі оцінки товарно-матеріальних запасів являються допущеними. Але в фінансових звітах або в примітках до них підприємство зобов’язане вносити інформацію про те, яким методом оцінки воно користується. Кожен з методів має переваги, а саме:

- згідно методу ФІФО до балансу включається сума товарно-матеріальних запасів, приблизно рівна їх поточній собівартості; крім того, для більшої частини підприємств цей метод показує фактичний рух товарів;

- метод середньозваженої вартості допомагає згладити невизначені тенденції в коливаннях витрат;

- метод ідентифікаційної вартості забезпечує точне взаємовідношення собівартості окремих одиниць товарів з доходами, отриманих від їх реалізації.

Підприємства повинні уважно відноситись як до проведення фізичного підрахунку товарно-матеріальних запасів, так і розподілення їх собівартості. Помилка допущена при оцінці собівартості товарно-матеріальних запасів, приводить до невірного зазначення в звітах собівартості реалізованих товарів, валового прибутку, чистого прибутку, оборотних активів і власного капіталу. Крім того, така помилка стає причиною неточностей в звітах наступних періодів, так як товарно-матеріальні запаси на кінець одного періоду – це товарно-матеріальні запаси на начало наступного [25].

Таким чином, згідно з найбільш загальному формулюванню, матеріальні запаси – це продукція виробничо-технічного призначення (ВТП), що перебуває на різних стадіях виробництво та обігу, вироби народного споживача та інші товари, що очікують виробничого чи особистого споживання. Існує декілька основних мотивів створення матеріальних запасів.

Надзвичайно важливе джерело забезпечення підприємства матеріалами — мобілізація внутрішніх ресурсів, яка здійснюється за такими напрямами: економія матеріалів за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, прогресивних технологій, використання вторинних ресурсів, понаднормативних залишків тощо.

Забезпечення виробництва потрібними матеріальними ресурсами є початковою ланкою виробничого процесу, а збут готової продукції — кінцевою.

При відпуску матеріальних запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів (П(С)БО9):

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;