Дипломная работа: Особливості розслідування проституції
Лише кілька відсотків повій — мешканки місць, решта — приїжджі з менших, а отже, бідніших населених пунктів, де, аби знайти роботу, слід, принаймні, бути фахівцями досить високого класу, а їх фах, як правило, обмежується „так-сяк” опанованою середньою чи незакінченою середньою освітою. Тому й не дивно, що ті гроші, які вони мають тут, стоячи при дорозі, не можна навіть порівняти із заробітками на «малій батьківщині».
Але чи виправдовує моральну деградацію будь-яка скрута? Адже хтось, аби випростатися, терпить і нестатки, і перевантаження, і береться за найтяжчу, але все ж гідну поваги працю, яка згодом обов'язково приведе хай не до заможного, та доволі пристойного існування. А хтось стає «метеликом», котрий літає над небезпечним вогником, доки не обсмалить крила, перетворившись на крихітку попелу. Бо за все в житті потрібно платити, і навіть привабливе шелестіння «зелених» не завжди приносить радість. За статистикою, 70 відсотків «жриць кохання» мають різні венеричні захворювання, деякі — невиліковні. І майже щоденно кожна з них, в буквальному розумінні цього слова, ризикує життям, виходячи на нічну трасу. Адже клієнтів як таких ніхто не знає, і навряд чи серед них трапляються порядні, інтелігентні люди. Дуже часто дівчата зустрічають збоченців, та й просто, як вони кажуть, «нахаб», які, вдовольнивши свої потреби, не те, що не платять «за послуги», а й відбирають все, що було зароблено раніше. Нерідко повій б'ють та ґвалтують (якщо можна так сказати). Однак жадоба наживи занадто велика, щоб покинути цю «роботу».
Який спосіб боротьби з проституцією є зараз у правоохоронців, окрім складання адміністративних протоколів? Виявляється, можна застосувати і кримінальну відповідальність, хоча довести справу до суду — не завжди легко. Окрім того, що слід тричі на рік затримати одну й ту саму дівчину на проституції (довести це — ціла наука), треба ще направити для подальшого розгляду папери за місцем прописки фігурантки до адміністративних комісій при міських чи сільських радах. Однак, якщо обвинувачувана не прийшла на розгляд свого питання (певно, перебуваючи за тисячі кілометрів від рідної домівки і продовжуючи свою «професійну діяльність»), особиста справа так і залишається папірцем, доля якого — вкриватися пилом у столах численних кабінетів.
І все ж працівники міліції не опускають рук. Наприклад у Києві лише за перший квартал 2003 року до судів направлено 30 кримінальних справ по всіх лініях такого роду злочинів — проституції, звідництву, втягуванню у проституцію тощо. Однак це, на його думку, не є головним в роботі очолюваного ним відділу; найважливіше - профілактичні заходи: бесіди та лекції в різних аудиторіях, особливо серед молоді, із залученням лікарів та психологів, демонстрування наукових фільмів, ознайомлення з побутовими умовами сімей, їх моральним станом, спільні заходи з дільничними інспекторами за місцем проживання, схильних до такого способу життя жінок.
Звичайно, далеко не кожна повія прагне залишити цей шлях і розпочати порядне життя, відмовившись від великих грошей. Але такі випадки існують. Напевно, саме повернення людей, що вже прямували у безодню моральної деградації, до справжніх людських цінностей, і є кращим досягненням правоохоронців, що працюють на цій ниві.
Проституція як явище заснована на :
1. Біологічних особливостях окремих особистостей
2. Етнокультурної ідеології конкретної країни
3. Соціально-економічної ситуації аналізованого моменту.
Проституція - це загальносвітове явище з глибокими історичними коренями. В умовах цивілізованого суспільства проституція перетворилася в проблему. Маючи біологічну основу, проституція не має аналогів у тваринному світі і являє собою чисто людський феномен. Тісно зв'язана з культурою, проституція протистоїть їй як щось далеке і вороже. Культура постійно оновлюється і видозмінюється, зберігаючи кращі досягнення. Проституція залишається майже не порушеної прогресом, гальмує його своїм низинно-примітивним початком.
Основою проституції є порушення сексуальної вибірковості осіб жіночої статі. Біологічне право вибору партнера, надане жінці природою,
може бути порушено:
а) у результаті наявності захворювань, таких як шизофренія, нейроінфекції (менінгіт, енцефаліт), травматичні ураження головного мозку, судинні ураження мозку і мозкових оболонок після перенесення дитячих інфекцій (кір, скарлатина), пухлини мозку, пухлини кори наднирочників;
б) у результаті психічних травм із невротичними наслідками;
в) у результаті зґвалтування;
г) у результаті насильницького заміжжя або інших форм сексуального оволодіння жінкою проти її волі. Наслідком перерахованого може стати утрата вибірковості і схильність до проституції як з метою заробітку, так і з метою одержання сексуального задоволення.
В Україні в даний час немає ідеологічних і етнокультурних основ для проституції:
а) жінки мають рівні права з чоловіками;
б) немає расової й етнічної дискримінації;
в) укладання шлюбів провадиться по добровільній згоді партнерів;
г) експлуатація сексуальності жінки заборонена Кримінальним кодексом.
Соціально-економічна ситуація в Україні в даний час характеризується як нестабільна, відзначається ріст безробіття, міграція населення, інфляція, темпи якої до дійсного моменту хоча і сповільнилися, але залишаються високими, поглиблюється майнове розшарування. Ці фактори, безумовно, позначаються на росту проституції, але не є визначальними, про що свідчить ще більш високий показник рівня проституції в країнах із благополучною соціально-економічною ситуацією.
Так як проституція, тобто надання сексуальних послуг за винагороду або без нього, за умови, що жінка не вибирає партнера, можлива тільки на основі хворобливого стану жінки, то це є порушенням прав людини. Жінка в даній ситуації перетворюється в товар на ринку послуг. Партнер стає
покупцем, що порушує права хворої людини. З підвищенням попиту на послуги повій з'являються посередники-сутенери, власники кубел і легальних (у країнах, де проституція дозволена) або нелегальних публічних будинків. Ці люди експлуатують хворобливі якості особистості жінки в корисливих цілях.
Але, крім проституції існують ще й інші форми вільного сексуального поводження.
В основі нормативних актів і конституцій більшості країн, розташованих на Австралійському, Американському і Євразійському континентах, у тому числі і Росії, лежать Римське, Німецьке і Християнсько-канонічне право. Відповідно до цих документів використання в корисливих цілях природної сексуальної потреби чоловіків, здорової, непозбавленими вибірковості жінками, визнається аморальним, шкідливим для суспільного здоров'я і эпідеміологично небезпечним. У Росії ЖЛП (жінки легкого поводження) залучаються до відповідальності за подібні діяння по статті - хуліганство.
Однак, у зв'язку з недосконалістю законодавства, по цій же статті можуть залучатися і повії, що не завжди виправдано. В даний час йде робота над новими законодавчими актами.
Тому необхідним є аналіз подібності і розходження між поняттями "повія" і "жінка легкого поводження"
Особливий акцент повинен бути зроблений на тому, що повією може бути навіть маленька дівчинка, у той час як для жінки легкого поводження характерною ознакою є користь, заснована на життєвому досвіди ( у даному випадку користь не обов'язково має матеріально-грошове вираження, але може відповідати поняттям "престиж", "імідж").