Дипломная работа: Особливості розслідування проституції

Лише кілька відсотків повій — мешканки місць, реш­та — приїжджі з менших, а отже, бідніших населених пунктів, де, аби знайти роботу, слід, принаймні, бути фахівцями досить високого класу, а їх фах, як правило, обме­жується „так-сяк” опанованою середньою чи незакінченою середньою освітою. Тому й не дивно, що ті гроші, які вони мають тут, стоячи при дорозі, не можна навіть порів­няти із заробітками на «малій батьківщи­ні».

Але чи виправдовує моральну дегра­дацію будь-яка скрута? Адже хтось, аби випростатися, терпить і нестатки, і пере­вантаження, і береться за найтяжчу, але все ж гідну поваги працю, яка згодом обо­в'язково приведе хай не до заможного, та доволі пристойного існування. А хтось стає «метеликом», котрий літає над небезпеч­ним вогником, доки не обсмалить крила, перетворившись на крихітку попелу. Бо за все в житті потрібно платити, і навіть при­вабливе шелестіння «зелених» не завжди приносить радість. За статистикою, 70 від­сотків «жриць кохання» мають різні вене­ричні захворювання, деякі — невиліков­ні. І майже щоденно кожна з них, в буква­льному розумінні цього слова, ризикує життям, виходячи на нічну трасу. Адже клієнтів як таких ніхто не знає, і навряд чи серед них трапляються порядні, інтелі­гентні люди. Дуже часто дівчата зустріча­ють збоченців, та й просто, як вони кажуть, «нахаб», які, вдовольнивши свої потре­би, не те, що не платять «за послуги», а й відбирають все, що було зароблено рані­ше. Нерідко повій б'ють та ґвалтують (як­що можна так сказати). Однак жадоба на­живи занадто велика, щоб покинути цю «роботу».

Який спосіб боротьби з проституці­єю є зараз у правоохоронців, окрім складання адміністративних про­токолів? Виявляється, можна за­стосувати і кримінальну відпові­дальність, хоча довести справу до суду — не завжди легко. Окрім того, що слід тричі на рік затримати одну й ту саму дівчину на проституції (довести це — ціла наука), треба ще направити для подальшого роз­гляду папери за місцем прописки фігура­нтки до адміністративних комісій при мі­ських чи сільських радах. Однак, якщо об­винувачувана не прийшла на розгляд свого питання (певно, перебуваючи за ти­сячі кілометрів від рідної домівки і продо­вжуючи свою «професійну діяльність»), особиста справа так і залишається папі­рцем, доля якого — вкриватися пилом у столах численних кабінетів.

І все ж працівники міліції не опуска­ють рук. Наприклад у Києві лише за перший ква­ртал 2003 року до судів направлено 30 кри­мінальних справ по всіх лініях такого ро­ду злочинів — проституції, звідництву, втягуванню у проституцію тощо. Однак це, на його думку, не є головним в роботі очо­люваного ним відділу; найважливіше - профілактичні заходи: бесіди та лекції в різних аудиторіях, особливо серед молоді, із залученням лікарів та психологів, де­монстрування наукових фільмів, ознайо­млення з побутовими умовами сімей, їх моральним станом, спільні заходи з діль­ничними інспекторами за місцем прожи­вання, схильних до такого способу життя жінок.

Звичайно, далеко не кожна повія пра­гне залишити цей шлях і розпочати поряд­не життя, відмовившись від великих гро­шей. Але такі випадки існують. Напевно, саме повернення лю­дей, що вже прямували у безодню мора­льної деградації, до справжніх людських цінностей, і є кращим досягненням пра­воохоронців, що працюють на цій ниві.

Проституція як явище заснована на :

1. Біологічних особливостях окремих особистостей

2. Етнокультурної ідеології конкретної країни

3. Соціально-економічної ситуації аналізованого моменту.

Проституція - це загальносвітове явище з глибокими історичними коренями. В умовах цивілізованого суспільства проституція перетворилася в проблему. Маючи біологічну основу, проституція не має аналогів у тваринному світі і являє собою чисто людський феномен. Тісно зв'язана з культурою, проституція протистоїть їй як щось далеке і вороже. Культура постійно оновлюється і видозмінюється, зберігаючи кращі досягнення. Проституція залишається майже не порушеної прогресом, гальмує його своїм низинно-примітивним початком.

Основою проституції є порушення сексуальної вибірковості осіб жіночої статі. Біологічне право вибору партнера, надане жінці природою,

може бути порушено:

а) у результаті наявності захворювань, таких як шизофренія, нейроінфекції (менінгіт, енцефаліт), травматичні ураження головного мозку, судинні ураження мозку і мозкових оболонок після перенесення дитячих інфекцій (кір, скарлатина), пухлини мозку, пухлини кори наднирочників;

б) у результаті психічних травм із невротичними наслідками;

в) у результаті зґвалтування;

г) у результаті насильницького заміжжя або інших форм сексуального оволодіння жінкою проти її волі. Наслідком перерахованого може стати утрата вибірковості і схильність до проституції як з метою заробітку, так і з метою одержання сексуального задоволення.

В Україні в даний час немає ідеологічних і етнокультурних основ для проституції:

а) жінки мають рівні права з чоловіками;

б) немає расової й етнічної дискримінації;

в) укладання шлюбів провадиться по добровільній згоді партнерів;

г) експлуатація сексуальності жінки заборонена Кримінальним кодексом.

Соціально-економічна ситуація в Україні в даний час характеризується як нестабільна, відзначається ріст безробіття, міграція населення, інфляція, темпи якої до дійсного моменту хоча і сповільнилися, але залишаються високими, поглиблюється майнове розшарування. Ці фактори, безумовно, позначаються на росту проституції, але не є визначальними, про що свідчить ще більш високий показник рівня проституції в країнах із благополучною соціально-економічною ситуацією.

Так як проституція, тобто надання сексуальних послуг за винагороду або без нього, за умови, що жінка не вибирає партнера, можлива тільки на основі хворобливого стану жінки, то це є порушенням прав людини. Жінка в даній ситуації перетворюється в товар на ринку послуг. Партнер стає

покупцем, що порушує права хворої людини. З підвищенням попиту на послуги повій з'являються посередники-сутенери, власники кубел і легальних (у країнах, де проституція дозволена) або нелегальних публічних будинків. Ці люди експлуатують хворобливі якості особистості жінки в корисливих цілях.

Але, крім проституції існують ще й інші форми вільного сексуального поводження.

В основі нормативних актів і конституцій більшості країн, розташованих на Австралійському, Американському і Євразійському континентах, у тому числі і Росії, лежать Римське, Німецьке і Християнсько-канонічне право. Відповідно до цих документів використання в корисливих цілях природної сексуальної потреби чоловіків, здорової, непозбавленими вибірковості жінками, визнається аморальним, шкідливим для суспільного здоров'я і эпідеміологично небезпечним. У Росії ЖЛП (жінки легкого поводження) залучаються до відповідальності за подібні діяння по статті - хуліганство.

Однак, у зв'язку з недосконалістю законодавства, по цій же статті можуть залучатися і повії, що не завжди виправдано. В даний час йде робота над новими законодавчими актами.

Тому необхідним є аналіз подібності і розходження між поняттями "повія" і "жінка легкого поводження"

Особливий акцент повинен бути зроблений на тому, що повією може бути навіть маленька дівчинка, у той час як для жінки легкого поводження характерною ознакою є користь, заснована на життєвому досвіди ( у даному випадку користь не обов'язково має матеріально-грошове вираження, але може відповідати поняттям "престиж", "імідж").