Дипломная работа: Особливості уваги дітей молодшого шкільного віку
Об’єктом - є увага молодших школярів.
Предмет - особливості уваги молодших школярів, в учбовій діяльності.
Мета: вивчення особливостей уваги дітей молодшого шкільного віку.
Задачі:
1. Провести теоретичний аналіз проблеми вивчення уваги.
2. Визначити розвиток стійкості уваги молодших школярів.
3. Визначити обсяг уваги молодших школярів.
4. Сформулювати рекомендації вчителю з організації уваги учнів молодшого шкільного віку.
Використані такі методи: тестування, спостереження, бесіди (з учнями, їх батьками та вчителями), вивчення особових справ учнів, вивчення продуктів діяльності учнів, методи статистичної обробки даних.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури.
У І розділі «Проблеми вивчення уваги молодшого школяра», на основі огляду літератури ми розкрили стан даної проблеми в розвитку психологічної науки. Дали оцінку досліджуваній проблемі, співвіднесли її з основною задачею дослідження. Сформулювали задачі та гіпотезу експериментального дослідження.
ІІ розділ «Експериментальне дослідження особливостей уваги молодших школярів», містить опис задач, об’єкту та методів дослідження даної проблеми. За допомогою конкретних методик Шульте, Крепеліна та коректурної проби Бурдона провели експериментальне дослідження. Провели кількісну та якісну обробку даних.
Дослідження проводилося в середній загальноосвітній школі № 16 м.Харкова у 2006 році, з учнями 3-Б класу (вік – 9 років). В дослідженні узяли участь 20 осіб.
Розділ І. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми вивчення уваги молодшого школяра
1.1 Загальна характеристика уваги та її властивостей
Увага – умова ефективності всіх видів діяльності людини, передусім трудової та навчальної. Уважність необхідна людині в її повсякденному житті, в побуті, у спілкуванні з іншими людьми. Увага учнів є однією з основних умов успішної організації навчально-виховного процесу.
Особливістю протікання пізнавальних процесів є їх вибірковий, спрямований характер. Увага – це спрямованість і зосередженість, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності індивіда.
Спрямованість уваги виявляється в образотворчості, у мимовільному або довільному виборі, виділенні об’єктів, які відповідають вимогам суб’єкта, цілям та задачам його діяльності. Зосередженість (концентрація) на одних об’єктах передбачає одночасно відокремлення від всього стороннього, тимчасове ігнорування інших об’єктів [15].
Також увага може проявлятися в сенсорних, мнемічних, розумових та рухових процесах. Тому залежно від об’єкта дослідження виділяють такі форми процесів уваги:
- сенсорна (перцептивна);
- інтелектуальна;
- моторна (рухова).
Зараз більше вивчають сенсорну (зорову та слухову) увагу. Більшість даних, які характеризують увагу, одержано, фактично, під час її дослідження. Так, з увагою пов’язані точність та повнота сприйняття, ослабленість уваги може призвести до значних порушень перцептивних процесів та перекрученню образу, який формується.
За способами здійснення та характером походження виділяють два основних види уваги: мимовільну та довільну увагу. Мимовільна увага виникає та підтримується незалежно від свідомих намірів та цілей людини. Довільна увага – це свідомо спрямоване та регульоване зосередження. Довільна увага розвивається на підставі мимовільної.
За активністю людини в організації уваги розрізняють три види : мимовільна, довільна, післядовільна.
Довільна увага називається активною або вольовою. Всі визначення підкреслюють, що в зосередженні уваги на об’єкті ініціатива належить суб’єкту.
Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності [19].
Післядовільна увага, як переконує досвід і спеціальні дослідження, виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги. Післядовільна увага – зосередження свідомості на об’єкті, значущому та цінному для особистості.
Мимовільна увага. В деяких дослідженнях її називають пасивною, в інших - емоційною. Обидва терміни допомагають розкрити особливості мимовільної уваги. Коли говорять про пасивну увагу, то підкреслюють відсутність зусиль з боку людини, спрямованих на зосередження на об’єкті уваги. Коли мимовільну увагу називають емоційною, то виділяють зв’язок між об’єктом уваги та емоційними інтересами, потребами, викликаними даним об’єктом. У цьому випадку також нема вольових зусиль, спрямованих на зосередженість. Таким чином, мимовільна увага - це зосередженість свідомості на об’єкті в силу особливості цього об’єкту як подразника [57].