Дипломная работа: Особливості уваги дітей молодшого шкільного віку

Увага дітей молодшого шкільного віку характеризується малою стійкістю (10-15 хвилин), малим обсягом (2-3 одиниці), слабким розподілом, нерозвиненим переключенням. У дітей цього віку переважає мимовільна увага. Зазначені особливості уваги необхідно враховувати в процесі навчання та виховання молодших школярів. Викладання в початкових класах повинно бути безпосередньо цікавим, емоційно насиченим, з широким застосуванням наочності. У молодших класах, особливо 1 та 2, через кожні 15-20 хвилин треба змінювати вид діяльності, щоб попередити втому уваги, неможна давати учням цих класів матеріал, великий за обсягом, і такий, сприйняття якого вимагає високого рівня розподілу уваги [56].

Молодших школярів приваблює те, що для них нове; при цьому необхідно, щоб був зв’язок між новою інформацією і тим, що їм вже відомо; тільки за таких умов учні здібні зрозуміти та добре засвоїти новий для них матеріал.

Навчальна діяльність учнів молодших класів в основному протікає на рівні мимовільної уваги, це зовсім не означає, що довільна увага виключена з їх навчальної роботи.

У процесі навчання треба вимагати у учнів свідомого ставлення до навчання, розвиваючи у них довільну увагу.

Довільна увага формується на нижчих ступенях навчання, хоча тут вона не грає основної ролі.

Окрім довільної та мимовільної уваги, виокремлюють ще один особливий вид – післядовільну увагу.

При організації навчально-виховного процесу в школі необхідно враховувати особливості всіх видів уваги.

Слід враховувати, що постійна підтримка уваги за допомогою вольових зусиль пов’язана зі значним напруженням та є дуже виснажливою. Саме це й визначає особливе значення післядовільної уваги в процесі навчання.

Вихованню післядовільної уваги у молодших школярів сприяє проблемність навчання, використання творчих завдань, самостійна робота.

Важливою умовою формування уваги молодшого школяра є правильна та чітка організація всього навчального процесу. Виступаючи однією з умов успішності навчання, увага, одночасно, й формується в ньому.

Щоб краще зрозуміти особливості уваги дітей молодшого шкільного віку, треба зрозуміти те, що характерне для їх вищої нервової діяльності.

Процеси збудження та гальмування у корі півкуль змінюються у молодших школярів доволі швидко. Тому увага дитини молодшого шкільного віку відрізняється легким переключенням та відволіканням, що заважає їй зосередитись на одному об’єкті.

Існує помилкова думка, ніби діти молодшого віку відрізняються більшою спостережливістю, ніж підлітки, юнаки та навіть дорослі люди. Подібне уявлення виникає іноді тому, що молодші школярі помічають у речах такі несуттєві елементи, на які дорослі не звертають уваги.

Увага молодшого школяра в більшому ступені, ніж увага дітей старшого віку, залежить від поставленої перед ним задачі [7].

Навчання дитини в школі, сам процес здобування знань – все це сприяє швидкому зростанню у молодших школярів мимовільної уваги, яка розвивається у них, головним чином, на ґрунті виникаючих інтересів, і, зокрема, інтересу до навчальних занять.

Цей інтерес у молодшого школяра спочатку носить дифузний характер, розповсюджений на все, що пов’язане з навчанням. У перші місяці перебування в школі дітей цікавлять не стільки знання, скільки весь комплекс нових відносин і сам характер навчальної діяльності.

У подальшому навчанні інтереси у школяра починають диференціюватися й поступово набувають пізнавального характеру. У зв’язку з цим діти стають більш уважнішими при одних видах роботи та відрізняються неуважність при іншого роду навчальних заняттях.

У молодших школярів мимовільна увага в більшому ступені залежить від враження матеріалу, від його наочності та конкретності, від впливу на емоційну сферу дитини. Хоча у молодшого школяра найбільше розвинена мимовільна увага, однак перші роки навчання – головний період формування й довільної вольової уваги [24].

Довільна увага має велике значення в навчальній роботі молодшого школяра, хоча уміння керувати зосередженістю своєї свідомості у дитини цього віку ще недостатньо розвинене. Однак наявність різноманітних учнівських обов’язків, вимог учителя, вплив дитячого колективу, всі обставини шкільного життя сприяють розвитку цього виду уваги. У кожній навчальній роботі далеко не все представляє безпосередній інтерес для учня, і він часто змушений довільно зосереджуватись на предметі в силу почуття обов’язку або опосередкованого інтересу до роботи. Звичайно, після ряду зусиль, довільна увага в учня переходить в особливий різновид мимовільної, а саме – в післядовільну увагу.

Велике місце в навчальній роботі школярів посідає й звичайна увага, коли учневі вдається зосередитися на нецікавій роботі тільки в силу того, що він неодноразово займався аналогічною справою [31].

Перевага у дітей молодшого шкільного віку мимовільної уваги над довільною може бути пояснена тим, що регулююча діяльність другої нервової системи відносно до першої в цьому віці ще недостатня.

Регуляція уваги тісно пов’язана не тільки з волею, але й з розвитком логічного мислення. Для довільної уваги необхідний достатньо високий її рівень. Щоб примусити себе бути уважною, людина повинна дійти до висновку про необхідність зосередитися, зважити “за” й “проти” та відкинути ті висновки, які сприяють відволіканню від предмета, на якому треба зосередитися. Тому, довільна увага є не тільки вольовою, але й інтелектуальною, тобто пов’язаною з достатньо розвинутим мисленням.

Необхідно відзначити також і особливості довільної уваги молодших школярів с точки зору тієї задачі, якій вона підпорядкована. У старших учнів та у дорослих цей вид уваги утримується на об’єкті й у тих випадках, коли задача пов’язана з далекою мотивацією. Так, людина може наполегливо й глибоко зосереджуватися на важкій та нецікавій роботі заради результату, який очікується в далекому майбутньому. Молодший школяр може робити (діяти) подібним чином більшою частиною в тих випадках, коли до цієї віддаленої мотивації приєднується більш близька задача (одержати добру оцінку). За такої мотивації вольові зусилля незначні, тому що вимоги моменту змушують учня бути уважним, так би мовити, в силу необхідності. Так, на уроці молодший школяр буває уважним не тому, що він сам перемагає себе, свою неуважність та відволікання, а тому, що на нього впливає учитель, який стимулює його роботу, примушує зосередитися.

В умовах шкільного життя увага молодшого школяра багато в чому залежить від уваги інших дітей, і в цьому розумінні колектив та навчальна праця – головні фактори розвитку уваги [51]. Спостереження показують, що ті школярі, які в силу будь-яких причин позбавлені нормального шкільного навчання, стають менш працездатними, менш здатними до зосередження, в особливості тоді, коли їм доводиться займатися в колективі.

Увага дітей молодшого шкільного віку нестійка, вона часто переключається з одного об’єкта на інший. Тому, з поля уваги дітей треба віддалити все, що не має відношення до роботи на уроці. Учитель іноді і не здогадується, що служить причиною неуважності дітей.

Неуважність молодших школярів особливо часто виникає, якщо навчальний матеріал здається їм нецікавим, нудним, не збуджує у них емоцій. Це трапляється тоді, коли учитель не мобілізував увагу учнів, не вказав на необхідність зрозуміти та запам’ятати те, що він повідомляє, не виділив в ньому головне, суттєве.

Багато недоліків уваги зникають в учня в процесі правильно організованої навчальної роботи. При добре заповненому працею уроці, учні 1 класу можуть бути тривалий час уважними не відволікаючись від навчальних занять, навіть якщо ці заняття не представляють для них інтересу [52].

Особливістю уваги молодших школярів є те, що вона підвладна зовнішнім впливам, в більшому ступені залежить від умов, в яких йде робота учнів. Часто те, що не впливає на увагу старших школярів, виступає як значний відволікаючий фактор для молодших учнів.

Увага - зосередженість психічної діяльності на певних об’єктах. Вона є в