У висновках сформульовано результати наукового дослідження, значення їх у навчальному процесі учнів та педагогічній роботі вчителя, необхідність реалізації наочної форми навчання за допомогою педагогічного малюнка.

Додатки включають ілюстративний матеріал, а саме: розробки ескізів – композицій малюнків на класній дошці, котрі вчитель повинен виконувати на уроках для змістовного, глибокого пояснення завдань та методики виконання навчальних і творчих робіт учнів на уроках образотворчого мистецтва в молодших класах згідно сучасних педагогічних скерувань та нових навчальних програм для початкової школи.

1. Короткі відомості історії застосування зображення крейдою на класній дошці

У Древній Греції для навчання малюванню користувалися буковими дошками, покритими воском. На них вправлялися в малюванні предметів, продрапували контури зображення загостреними металевими чи кістяними паличками (стилусами). Невірно чи неточно проведені при цьому лінії легко знищувалися розрівнюванням воску пальцями. Це вже можна вважати прообразом класної дошки і крейди. Перед учнями ставилася задача тренування руки при проведенні різних ліній і форм, виконанні вправ для розвитку почуття пропорцій, оволодіння закономірностями лінійної перспективи і т.п.

Є відомості, що в середні віки в Західній Європі для вправ при навчанні малюванню застосовувалися грифельні дошки. Найбільше поширення малюнок крейдою на класній дошці одержав у другій половині XIX століття, тобто в той період, коли малювання було введено в школах як загальноосвітній предмет. Історики вважають, що одним з перших педагогів, що запропонував використовувати класну дошку і крейду на початкових етапах навчання, був Рамзауер, учень Песталоцці. Іоганн Генріх Песталоцці (1746—1827), розробляючи теорію навчання, писав про те, що застосування чіткої, науково обґрунтованої методики дозволяє будь-якій людині навчитися малювати прості предмети. Він запропонував ряд вправ, що сприяють розвитку окоміру, розумінню об’єму і простору. Песталоцці пропонував навчати дітей осмисленому малюванню, учити їх аналізувати складні форми, порівнювати, групувати по подібності з найпростішими геометричними формами. Він подав думку про застосування аспідних дощок і крейди для набуття початкових навичок у малюванні найпростіших предметів. Навчати малюнку, вважав Песталоцці, можна тільки з натури. Рамзауер, розвиваючи далі основні положення методики Песталоцці, видав у Франції книгу «Навчання малюванню», у якій пропонував проводити спочатку попередню, так названу механічну підготовку учнів, пов'язану з розвитком рухів руки. На цьому етапі учні повторювали у своїх зошитах малюнки, виконані вчителем крейдою на класній дошці (головним чином різні кути, криві лінії, геометричні фігури). Тільки після подібних багаторазових вправ можна було переходити до малювання з натури.

Учитель семінарії в місті Фрейбурзі К. Солдан у своєму посібнику «Про мету застосування оригіналів при систематичному навчанні елементарному малюванню» (1836) виступив проти навчання малюванню з натури, обмеживши коло пізнань в області образотворчого мистецтва малюванням з оригіналів найпростіших форм і предметів. Початкові вправи були приблизно такими ж, як і в Рамзауера, тобто вчитель на класній дошці будував різні плоскі геометричні форми (квадрати, кола й ін.) у різноманітних сполученнях. Учні повторювали зображення слідом за вчителем, але малювали не в зошитах, а на грифельних дошках крейдою. Тут ми зустрічаємося з комплексним застосуванням чорної дошки і білої крейди при роботі учня і вчителя.

Подальше навчання по методу Солдана проводилося на основі копіювання оригіналів. Цей метод, хоча й одержав поширення, мав великі недоліки, тому що не розвивав мислення учнів, обмежував їхнє уявлення про навколишню дійсность.

Зображеннями на чорній грифельній дошці скористалися в 30-х роках XIX сторіччя брати Фердинанд і Олександр Дюпюі, що у 1835 році відкрили в Парижі безкоштовну малювальну школу. Вони розробили свою методику, що включала ряд розділів. Для кожного розділу художники зробили велику кількість моделей, частина з яких застосовується й у наш час.

Початкові вправи виконувалися крейдою на невеликих дошках, обтягнутих полотном і покритих чорним лаком. Після попередніх вправ на цих дошках переходили до малювання вугіллям на папері.

У 1844 році професор Тулузьської школи мистецтв Гальяр видав працю «Повний курс початкового малювання від руки і за допомогою інструментів». У цій книзі він запропонував свій спосіб навчання елементарному малюванню. Сутність його методів полягала в наступному.

Учні групувалися по вісім-десять осіб перед великою класною дошкою. Кращий учень (монітор) після пояснення вчителя і демонстрації таблиць будував форму на класної дошки. Інші учні виконували те ж на грифельних дошках. Потім учитель перевіряв малюнок монітора за допомогою інструментів, і учні виправляли свої роботи. В інших випадках учні по черзі зображували на класній дошці крейдою різні форми, а монітор перевіряв їхні малюнки за допомогою креслярських інструментів. Той учень, що зробив при малюванні менше помилок, вважався кращим. Тільки після подібних тренувань учні приступали до роботи на папері.

Гальяр доводив необхідність навчання малюванню на класній дошці. У 1839 році в Австрії доктор Гіллярд запропонував метод малювання по сітці і стигмографічнемалювання. Цей метод не приніс великої користі, тому що сковував самостійний підхід до малювання предметів. Гіллярд рекомендував ряд візерунків, що учитель повинен був малювати на дошці, після чого ці візерунки розбивалися на клітки і по такій же сітці учні перемальовували (копіювали) зображення у своїх зошитах.

У 1901 році, ґрунтуючись на висловленнях професора Конрада Ланге, пруські художні школи розробили методику викладання малювання, що полягала в наступному.

Учні малювали той чи інший предмет по пам'яті, після чого викладач організовував обговорення виконаних робіт з метою виявлення головних ознак предмета. Потім один з учнів малював предмет на класній дошці крейдою. Помилки, допущені на дошці, виправлялися загальними зусиллями учнів і вчителя. Малювання на класній дошці використовувалося тут на всіх етапах роботи, супроводжуючи пояснення вчителем основних закономірностей побудови форми.

З 1876 року у Франції класна дошка знаходить широке застосування, особливо на перших етапах навчання малюванню як загальноосвітньому предмету. Курс навчання починався з малювання найпростіших геометричних тіл і закінчувався зображенням людини. Учні тренувалися в роботі на грифельних дошках, перемальовуючи те, що зображував учитель па великій дошці.

В Англії, де в 1852 році був утворений департамент прикладних мистецтв, в основу навчання був покладений так званий геометричний метод. У перші два роки навчання вихованці тренувалися в побудові криволінійних форм білими і кольоровими крейдами на грифельних1. дошках чи на шматках твердого темного картону, причому вчитель малював оригінали на класній дошці.

У 1901 році програма була трохи перероблена. Художник Гране увів виконання букв латинського алфавіту на класній дошці крейдою, що, на його думку, сприяло розвитку окоміру. Крім того, у цей час в Англії практикувалося малювання крейдою на дошці великих кіл і симетричних орнаментів обома руками.

У XIX сторіччі в Америці класна дошка застосовувалася вже на початкових етапах навчання малюванню. Закон про обов'язкове навчання малюванню в школі був введений у цій країні в 1870 році. Артур Доу пропонував учителю використовувати спеціальні таблиці для пояснення закономірностей композиції. Викладач малював з цих таблиць на класній дошці всілякі лінії, пояснюючи закони ритму, рівноваги й інших елементів композиції.

Директор народної художньої школи у Філадельфії Ліберті Тедд вважав основною задачею навчання малюванню розвиток спритності рук, що повинні бути знаряддям мозку, що кориться. Головним у навчанні Тедд вважав вправи в малюванні білою крейдою на великих класних дошках різних візерунків, орнаментів, предметів побуту, тварин. Робота велася як правою, так і лівою рукою. На перших етапах учитель малював ту чи іншу форму на класній дошці, потім учні повторювали зображення за пам'яттю. Спочатку йшла побудова прямих ліній, петель, різних комбінацій, потім листків орнаменту, двічі повторюваних завитків і їхніх сполучень, різних стилізованих рослин. Після цього учні малювали предмети домашнього побуту, птахів і тварин.

Система Л. Тедда мала грубі методичні помилки. Так, він рекомендував уникати всіляких бесід і лекцій, відкидав необхідність наукового пізнання навколишньої дійсності, вивчення закономірностей конструкції предметів, перспективної побудови. Замість цього, говорив він, треба «витончувати спостережливість дітей у відшукуванні відмінності предметів», у пізнанні побаченого шляхом численних повторень. Малюнок слід виконувати одним плавним рухом руки без усяких виправлень. Цей прийом навчання вимагав непосильної праці, сковував думку школяра. Його можна порівняти з прийомами бездумного зубріння, де відбувалося механічне запам'ятовування без розуміння суті досліджуваного. Успіхи в техніку малювання, що досягалися при застосуванні системи Тедда, можна віднести тільки за

рахунок великої кількості часу, що витрачався на вправи. Обов'язковим і корисним в американській системі вважалося малювання на дошці букв латинського алфавіту, а також цілих слів і фраз з них.

У Росії та Україні малювання крейдою на дошці при навчанні одержало широке поширення в другій половині XIX століття. З 1804 року малювання починає викладатися в гімназіях і військових училищах. До 30-х років XIX століття в системі навчання панував так названий копіювальний метод, при якому використовувалися малюнки-оригінали для перемальовування учнями.

Так, у книзі Франкера «Керівництво до лінійного малювання і геометричного креслення» (1842) пропонувалося десять таблиць з малюнками, що служать зразками для викладача при роботі на класній дошці. Учні перемальовували ці зразки крейдою на грифельні дошки і потім перевіряли зображення за допомогою інструментів.

Поступово пануючою системою навчання став геометричний метод. Завдяки працям А.П. Сапожникова в середині століття одержала поширення більш прогресивна методика навчання, при якій зросла і роль малюнка вчителя на дошці. Основою навчання в багатьох навчальних закладах поступово стає малювання з натури. Однак недоліком цієї системи все-таки залишався малий зв'язок навчання з навколишньою дійсністю.

Великий внесок у розвиток методики викладання малювання внесли П.П. Чистяков і художники-передвижники. Натуральний метод навчання, що з'явився в той час, дозволяв вирішити деякі питання взаємозв'язку навчання і виховання. Малювання крейдою на класній дошці і тут мало велике значення. В основу методу було покладено осмислене зображення предметів з натури. Класна дошка використовувалася при бесідах як спосіб роз'яснення послідовності малювання. Питанням малюнка вчителя на дошці приділялося усе більше уваги. З'явилися книги, що узагальнюють досвід у цій області: «Педагогічний малюнок» В.С. Мурзаєва, «Техніка малювання на класній дошці» Э. Вебера й інші. Вони не втратили значення і для сучасних педагогів, хоча в них і мають місце недоліки.

У передреволюційний період для вчителів різних предметів організовувалися курси, де давалися навички в малюванні, у тому числі і крейдою на класній дошці. Серед учителів загальноосвітніх предметів були такі, котрі захоплювалися цим видом роботи.

2. Художні зображальні матеріали для педагогічного малюнка

У навчальних приміщеннях наших середніх та вищих навчальних закладах завжди є класні дошки чорного, коричневого, рідше темно-зеленого кольору, на яких чітко виділяються написи чи малюнки крейдою.

Класні дошки виготовляються з древесностружкової плити, на яку наклеюється лінолеум темного забарвлення. Лінолеум натягнуть таким чином, щоб поверхня була ідеально рівною. Дошка має раму, або буртики знизу і зверху. Нижній буртик, що робиться з твердих порід дерева, має лоток з виїмкою для крейди і ганчірки. Дошки часто виготовляють з фанери, що небажано, тому що вони деформуються під впливом змін вологості повітря і поверхня їх стає нерівною. Застосовується й особлива товста фанера, що не жолобиться. Буртики покривають безбарвним лаком.

Колір лінолеуму повинен гармоніювати із забарвленням приміщення, не стомлювати очей і давати можливість ясно бачити намальоване на дошці із самих віддалених місць навчальної кімнати.