Дипломная работа: Периферійні пристрої. Взаємодія комп’ютера з периферійними пристроями

TV - тюнер;

Web - камера;

графічний планшет;

мережний фільтр.

2.1 Центральний мікропроцесор. Внутрішня і зовнішня пам’ять

Центральний мікропроцесор, внутрішня пам’ять і системна шина конструктивно розташовані в одному блоці, який називають системним . Внутрішня пам’ять поділяється на: оперативну пам’ять (RAM) - містить програми ОС, прикладні програми, а також результати роботи процесора. Обмін інформацією відбувається дуже швидко, оперативно, але дані зберігаються тільки до пере завантаження або вимикання комп’ютера, тобто тимчасово. Ємність - 16, 32, 64, 128, 256, 512, Мбайт. І, перезаписуючий постійний запам’ятовуючий пристрій ( ППЗП) - містить програми та дані, занесені під час виготовлення комп’ютера, за допомогою яких відбуваються вмикання комп’ютера та тестування його пристроїв. У ППЗП зберігається базова система введення - виведення (BIOS), що контролює роботу всіх складових комп’ютера.

Пристрої зовнішньої пам’яті, звичайно, також розміщують у системному блоці, хоч інколи і розміщують і в окремих блоках. Усі пристрої введення - виведення, а також пристрої внутрішньої пам'яті під'єднують до системної шини через відповідні спеціальні плати, які називають адаптерами та контролерами. Центральний мікропроцесор, внутрішню пам’ять, системну шину, адаптери та контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською. Характеристикою материнської плати є її архітектура. Застарілі моделі шини - ISA та VESA, останні - PCI, AGP. Крім центрального процесору, внутрішньої пам’яті, системної шини, адаптерів та контролерів на материнській платі розміщується відеокарта ( використовується для роботи з графічним зображенням, ємність пам’яті до 64 Мбайт), звукова карта ( виконує оброблення звуків, мови), мережна карта (застосовується при роботі в комп’ютерній мережі), порт (засіб для підключення периферійних пристроїв до материнської плати, бувають паралельні - LPT1 та послідовні - COM1. Останнім часом набуває популярності порт USB, який дає змогу підключати до 256 пристроїв).

Зовнішня пам’ять - це, як правило, накопичувачі на магнітних та оптичних дисках.

Усі пристрої введення - виведення з точки зору порядку їх використання можна розділити на дві групи: стандартні - пристрої введення - виведення та нестандартні, останні ще називають периферійними пристроями. Стандартні пристрої - це пристрої за замовчуванням, тобто ті, з яких комп’ютер чекає введення - виведення, якщо спеціально не обумовлені інші пристрої. Такими пристроями є дисплей та клавіатура.

До нестандартних пристроїв можна віднести такі:

Накопичувачі на магнітних та оптичних дисках.

Пристрої виведення символьної та графічної інформації (принтери та плотери).

Пристрої введення інформації (миша, сканер).

Пристрої зв’язку комп’ютера з телефонною мережею (модем).

Системна шина виконує функцію зв’язку між мікропроцесором, внутрішньою пам’яттю, стандартними та периферійними пристроями введення - виведення. У системній шині виділяють адресну шину та шину даних. Адресну шину використовують для зв’язку мікропроцесора з пам’яттю, а шину даних для зв’язку з пристроями введення - виведення.

На перших персональних комп’ютерах фірми IBM використовувались 8 - розрядні системні шини, які працювали з частотою 4,77 МГц.

Потім з’явились 16 - і 32 - розрядні системні шини. Тактова частота сучасних комп’ютерів досягла 200 МГц.

2.2 Клавіатура

Як відомо, клавіатура є поки що основним пристроєм введення інформації в комп'ютер. Клавіатура являє собою сукупність механічних датчиків, які приймають натиск на клавіші і замикають тим чи іншим способом визначений електричний ланцюг. Основний принцип роботи клавіатури разом з мікросхемою контролера полягає у скануванні перемикачів клавіш. Замиканню й розмиканню будь - якого з цих перемикачів (тобто натиску або відпущенню клавіші) відповідає спеціальний цифровий код - скэн - код (розміром 1 байт). Крім цього, при кожному замиканні і розмиканні контролер ініціює апаратне переривання, яке обслуговується спеціальною програмою. Клавіатуру умовно поділяють на такі блоки:

функціональні клавіші;

алфавітно - цифровий блок;

блок клавіш керування курсором;

блок цифрової клавіатури.

Блок функціональних клавіш . Цей блок об'єднує клавіші F1 - F12, призначення яких залежить від програмного забезпечення, з яким працює користувач.

Алфавітно - цифровий блок . Цей блок містить клавіші з літерами кирилиці та латині, клавіші з цифрами і спеціальні клавіші. Перемикання між клавішами кирилиці та латині відбувається за допомогою активізації комбінації клавіш (залежно від установленого драйвера (програми), наприклад ліва Alt + Shift у Windows). У режимі введення латинських літер при натисненні на будь - яку алфавітно - цифрову клавішу вводиться латинська літера або символ, зображені в лівій верхній частині клавіші (ці літери та символи нанесено на клавішах чорним кольором), а в режимі введення кирилиці - вводиться літера або символ, зображені в правій нижній частині клавіші (ці літери і символи нанесено на клавішах червоним або синім кольором).

Введення великих та малих літер . Для введення великих літер та інших символів, розміщених на верхньому регістрі клавіатури, використовується клавіша Shift . Так, для того щоб ввести малу літеру d, необхідно натиснути на клавішу, на якій зображено D, а для введення великої літери D треба натиснути клавішу Shift і, не відпускаючи її, натиснути на клавішу D. Аналогічно введення символу “=” виконується без активізації клавіші Shift, а введення символу “+” - натисненням на клавішу з його зображенням при натиснутій клавіші Shift. За допомогою клавіші Shift та клавіш із зображенням цифр вводять спеціальні символи, такі як, наприклад, “$” (Shift + 4).

Клавіша CapsLock служить для фіксації режиму введення великих літер. У цьому режимі при звичайному натисненні на клавіші літер вводяться великі літери, а при натиснутій клавіші Shift - малі (це протилежно тому, що виконується у звичайному режимі). Режим великих літер (або режим CapsLock) використовується при введенні тексту, що складається з таких літер. Повторне натиснення на клавішу CapsLock змінює режим введення літер.

Клавіша Enter використовується для виконання певної дії. Наприклад, введення кожної команди DOS (командного рядка) закінчується натисненням на клавішу Enter. При наборі тексту в редакторі документів натиснення клавіші Enter означає кінець абзацу.

Клавіша Backspace розміщується над клавішею Enter в алфавітно - цифровому блоці; вона вилучає символ, що знаходиться ліворуч від курсору.

Клавіша Escape застосовується для скасування будь - якої дії, виходу з режиму програми та інше.

Клавіша Tab у процесі редагування текстів використовується для переходу до наступної позиції табуляції, а під час роботи з вікнами - для переходу з одного поля в інше.