Дипломная работа: Підвищення конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПП "Урсуленко"

1 - діаграма реалізації продукції фірми «Оса».

М'ясна продукція являє собою незамінне джерело найважливіших фізіологічно активних речовин — вітамінів. Особливою цінністю в цьому відношенні володіють свинина та яловичина, що містять велику кількість вітамінів, полімерів, а також білків, необхідних для нормальної життєдіяльності людини. Однак у звичайних умовах м'ясо зберігається недовго. Довгостроково ж їх можна зберігати при наявності холодильників.

В даний час радгоспи і КСП не займаються вирощуванням і переробкою м'ясної продукції. Тому підприємство примушене закуповувати сировину у різноманітних перекупщиків і людей, які самі вирощують худобу Воно не перетерплює багаторазових перевезень на заготівельних і пристанційних пунктах, менш піддано якісним змінам у зв'язку з тим, що доставляється на переробку в оптимально короткий термін — відразу ж після забиття худоби. В цілому в Європі минулі декілька років споживання морожених напівфабрикатів повільно, але постійно зростає. З іншого боку, в Східній Європі ситуація помітно відрізняється. Так, наприклад, споживання у Польщі різко зросло з 1994 року, а в Росії ринок щорічно поширювався на 20%. В Україні за різким спадом виробництва 1990-1996 років спостерігалося повільне зростання споживання у 1997 році. [27,с.49]

Виробництво пельменів, вареників, млинців, ручного приготування є порівняно новим бізнесом в Україні.. Вітчизняні споживачі проявляють зацікавленість до зручної нової і кольорової упаковки через наявні переваги перед старою упаковкою.

З економічної точки зору було б вигідніше просто завозити харчові напівфабрикати, але коли в 1995-1997 роках законодавство в галузі імпорту змінилося, доходи від імпорту впали і Україна почала шукати шляхи для запуску власного виробництва, заснованого на західній моделі. Але різниця полягала в тому, що ми виготовляли продукти вручну, а не на машинах. Результатом цього є дуже високі харчові цінності, які би губились при машинному приготуванні.

Український ринок морожених продуктів в цілому достатньо типовий, але має власні риси. Наприклад, ринкова частка пельменів дуже висока висока. Вареники, манти, млинці разом становлять майже половину від всього споживання. Структура споживання с в Україні наведена на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Структура споживання морожених напівфабрикатів в Україні.

65% - Пельмені;

25% - Вареники;

5% - Піца;

4% - Манти;

Кількість гравців на ринку заморожених напівфабрикатів за останні два роки значно скоротилося, і саме в цей час виділилася група лідерів. Так, сьогодні на ринку працює близько 35 більш-менш крупних і середніх вітчизняних компаній, для яких виробництво харчових напівфабрикатів є основним видом діяльності. Більш дрібні компанії, не витримавши конкуренції з великими виробниками, що запропонували ринку якісну і відносно недорогу продукцію, були змушені згорнути виробництво.

Сьогодні на ринку України присутні майже 30 фірм, для яких соки виступають основним видом діяльності.

Швидше за інших зросли обсяги продажу саме вітчизняних вироб­ників - "ОСА", "Геркулес" та "Ситний Обід". Це також підтверджується динамікою загальних обсягів продажу вітчизняної продукції.

Основна конкурентна боротьба на українському ринку розгорнулася між цією трійкою лідерів «ОСА», «Геркулес»,та «Ситний Обід»,. Причому на частку трьох торгових марок приходиться близько 85% всього обсягу продажів. Втім, така ситуація характерна для більшості промислових і продовольчих ринків. Наприклад, у США стратегічній групі операторів ринку харчових напівфабрикатів належить приблизно 50%, у країнах ЄС близько 30%. [27,с.49]

Зараз на ринку домінує картонна упаковка, виробники це пояснюють тим, що вона зручніше в ній продукцію легше транспортувати. Крім того, на їхню думку, органолептичні властивості (колір, смак і запах) при дотриманні технології залишаються незмінними як у картонній тарі, так і в целофановій. Але сьогодні ринок почав демонструвати перші ознаки того, що частка картонної тари, як упакування для продукції буде зростати. Так, виробники у целофановій упаковці підкреслюють, що останнім часом покупці починають віддавати перевагу картонній тарі.

У боротьбі за клієнта головна ставка робиться на якість. В цілому ринкове зростання залежить від споживання попиту, а головні фактори, що на нього впливають - це смак, поживність, натуральні інгредієнти.

Дослідження показують, що необхідно розширяти асортимент на рівні кожного підприємства: чим більше позицій, тим більше ймовірність не відпустити "свого" клієнта до конкурента. Але потрібно пам'ятати, що розвиток асортименту - справа, яка дорого коштує і тому потребує великої кількості обігових коштів. Так, доповнення в асортимент однієї позиції збільшує обсяг продукції від 3 % до 5 % , а витрати обігових коштів зростають до 10 % на кожному виді. А якщо врахувати необхідність віддавати продукцію на реалізацію, то стає зрозумілим, що достатній запас обігових коштів для таких цілей мають лише лідери.

Постійний розвиток технологій відкриває нові можливості і для ви­робників харчової промисловості.

Сучасні технології провідних компаній з Германії та Італії широко використовуються у переробній промисловості багатьох країн світу.

На сьогодні світовий ринок нараховує більше 200 великих заводів, які переробляють м'ясо та м'ясопродукти і обладнані самими сучасними технологіями. Головним чином, переробляються яловичину, свинину, курятину, та ін. Переробка м'яса є прибутковою у багатьох країнах світу. Вона може бути прибутковою також і в Україні.

Застосування принципів і методів стратегічного менеджменту і принципів маркетингу — це не просто процес копіювання зарубіжного досвіду, а складний творчий пошук нових конкретних рішень, які відповідають реальним умовам сучасного господарювання. Запроваджувати їх на вітчизняних підприємствах треба поступово, ретельно відбираючи тільки те, що потрібно для послідовної гармонізації стратегічних заходів і потенціалу підприємства.

Для того, щоб успішно діяти в умовах ринкової економіки, підприємство повинно оперативно формувати раціональні варіанти відповідей на всі зміни, які щоденно, виникають у процесі його ділової активності. Процес формування і застосування таких варіантів рішень необ­хідно здійснювати в межах концепції загального управління підприємством. В такому випадку головною метою управління є підтримка діяльності підприємства на певному рівні в залежності від змін внутрішнього і зовнішнього середовища.

Серед основних стратегічних завдань розвитку слід відмітити такі:

1) аналіз "портфелю" продукції та формування раціональної асортиментної політики з врахуванням привабливості галузі, конкурентної позиції підприємства, його можливостей і загроз, наявності ресурсів і кваліфікації кадрів;

2) розробка маркетингу, який би забезпечував вироблення рекомен­дацій щодо вибору найбільш вигідних для підприємства внутрішніх та зовнішніх ринків відповідно до наявних ресурсів і можливостей; прог­нозування розвитку ринку та забезпечення постійного контролю за відповідністю прийнятих рішень реальним результатам діяльності;

3) вироблення концепції управління персоналом, в центрі якої має бути особистість працівника, знання його мотиваційних настанов, вміння приводити їх у відповідність з завданнями, що стоять перед підпри­ємством;

4) розробка стратегії управління фінансовою структурою капіталу;