Дипломная работа: Підвищення конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПП "Урсуленко"

6) формування і підтримка іміджу підприємства як надійного пос чальника продукції, якість, ціна терміни постачання якої повни задовольняють споживача;

7) управління конкурентоспроможністю підприємства, тобто сприяння реальній і потенційній можливості підприємства проектувати, виго­товляти і збувати продукцію за умов, більш привабливих для споживача.[24,с.15-16]

Важливо зрозуміти, наскільки ефективно може вплинути на прак­тичну діяльність розроблена стратегія підприємства. Усвідомлена сис­тематична попередня розробка стратегії забезпечує значно вищі фінансові показники діяльності. Окрім того, як показує досвід потужних підприємств, відкрито сформульована стратегія та розроблений механізм реалізації може покращити результати господарської діяльності. Поява і успішне існування на ринку потужних підприємств підтверджує той факт, що ринок вітчизняних напівфабрикатів має потенціал для випуску високоякісної, конкурентоспроможної продукції. Але для зміцнення такого успіху і реалізації потенційних можливостей потрібні зусилля як на макрорівні - через втілення відповідних програм захисту та підтримки вітчизняні товаровиробника, так і на. мікрорівні — за допомогою створення сучасної системи управління всередині фірми, центром якого повинна стати стратегія підприємства, створена на основі поглибленого економічного аналізу і прогнозування та якісного поєднання саморозвитку, групової діяльності, ділової активності і орієнтації на кінцеві результаті.

Професіонали галузі бачать свою перспективу в насиченні ринку вітчизняними високоякісними продуктами через:

- реорганізацію старе могутніх і створення нових малих більш мобільних підприємств по виготовленню відповідної продукції;

- повне орієнтування на місцеву сировину;

- розробку нових видів тари,

- розробку і використання нових технологій виробництва;

- покращення оформлення самої продукції: форми вареників, млинців;

- введення активної реклами продукції, що виготовляється;

- цільове використання виробничих відходів. [27,с.52]

1.2 Аналіз факторів конкурентоспроможності підприємства

Окреме виробниче підприємство не є єдиним виробником спожив­чих товарів та послуг. В ході своєї діяльності воно стає учасником конкурентної боротьби за споживача (покупця). Тому одним з важливих етапів роботи з розробки стратегії діяльності є визначення стану конкуренції на ринку (сегменті ринку) діяльності та визначення позиції підприємства на ринку.

Можливість виживання підприємства в умовах постійної конку­рентної боротьби залежить від його конкурентоспроможності. [15,с.29-31]

Ця категорія має різні тлумачення в економічній літературі. Незважаючи на різні підходи до визначення суті поняття, усі дослідники визначають такі риси цього показника.

1. Порівняльний характер.

Конкурентоспроможність не є явищем, притаманним конкретному об'єкту, вона не витікає з його внутрішньої природи, а виявляється тільки за умов порівняння цього об'єкта з іншими. Виходячи з цього, можна стверджувати, що конкурентоспроможність підприємств можливо оцінити шляхом порівняння найбільш суттєвих показників їх діяльності. Результатом цього порівняння є визначення рівня конкурентоспроможності.

2. Часовий характер (динамічність).

Досягнутий в окремий проміжок часу рівень конкурентоспро­можності торговельного підприємства не може розглядатися як довго­строкова характеристика його ринкової позиції незалежно від ефективності його діяльності. Протидія інших суб'єктів господарювання, рішучість та активність їх конкурентних стратегій можуть призвести до втрати досягнутої позиції та зниження рівня конкурентоспроможності.

В зв'язку з динамічністю переваги, окремі дослідники, наприклад, А. Градов, використовують поняття "життєвий цикл конкурентної переваги". Окремі етапи життєвого циклу конкурентної переваги становлення, прискорене зростання, обмежене зростання, зрілість, спад пов'язуються з рівнем використання ресурсного потенціалу підприємства та ефективністю його конкурентної стратегії. [9,с.346]

Конкурентоспроможність окремого підприємства на певному сегменті товарного чи регіонального ринку виступає як узагальнююча оцінка його конкурентних переваг в питаннях формування ресурсного потенціалу, якості задоволення споживчого попиту та досягнутої завдяки цьому ефективності функціонування господарчої системи, які мають місце на момент чи протягом періоду оцінювання.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг , та його продукція користується постійним попитом.

Однак в житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д. [12,с.321-322]

Важливим моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми -КПФ [6,с.276]

Рис. 1.3. Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства

З рисунку ми бачимо, що на кожному етапі стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, то рахується, що настав момент для проведення перетворень. Але при такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що в силу різночасовості змін подій, які відбуваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора. Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні. [16,с.65-67]

Зовнішні фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:

1. Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.