Дипломная работа: Проблеми та перспективи розвитку податку на додану вартість в Україні
Якщо встановити, що крім амортизації, не підлягають оподаткуванню інвестиційні видатки, спрямовані на приріст вартості основних фондів, з бази податку на додану вартість повинні бути повністю виключені видатки інвестиційного характеру. У результаті, базою такого варіанта податку (податку з урахуванням основних фондів, capital goods VAT – C-VAT ) буде [49]:
Base-C-VAT = GDP – Gw – I = C + Gc + (X – M) (1.6)
З формули (1.6) видно, що найбільш широка оподатковувана база виникає при використанні першого варіанта ПДВ(формула 1.3), а найбільш вузька – останнього (формула 1.6). Застосування податку на додану вартість, що стягується із сукупного продукту(формула 1.3), має, проте, високу економічну ціну. З використанням такого варіанта податку виникає каскадний ефект, тому що амортизація, як частина вартості основних фондів, що вже використана, не віднімається з оподатковуємої бази й підлягає повторному оподаткуванню. Таким чином, при оподаткуванні всіх основних фондів за початковою вартістю, без надання пільги по амортизації, виникає дестимулюючий ефект відносно інвестицій. Подібні ж проблеми, хоча й у меншому ступені, виникають при використанні другого варіанта ПДВ(формула 1.4).
Таким чином, незважаючи на те, що база оподаткування для третього варіанта ПДВ Base-C-VAT (формула 1.6) є самою вузькою серед можливих варіантів, будучи загальним податком на споживання, такий податок не викликає перекручувань у виробничому процесі між вхідними потоками капітального й некапітального характеру і є економічно нейтральним. Внаслідок цього, такий варіант широко розповсюджений у країнах, що використовують ПДВ, хоча його застосування вимагає високих ставок для досягнення заданого рівня державних доходів.
Слід також зазначити, що при виключенні з бази податку чистого експорту товарів і послуг (при переході на сплату ПДВ за принципом країни призначення) база третього варіанта (формула 1.6) податку скорочується до C + Gc , тобто стає еквівалентною показнику роздрібних продажів. Інакше кажучи, з погляду кінцевого результату третій варіант ПДВ, що стягується за принципом країни призначення, не відрізняється від податку з роздрібних продажів, хоча адміністрування й механізми збору цих податків носять принципово різний характер.
Існує важливе розходження між ПДВ на споживання (третій варіант –формула 1.6) і ПДВ на дохід (другий варіант –формула 1.4). Податок на додану вартість із дохідної бази Base-I-VAT при коректному вимірі амортизації є податком на економічну ренту. Інакше кажучи, стягнення податку на дохідну базу Base-I-VAT й на базу споживання Base-C-VAT приведе до однакових результатів тільки у випадку відсутності зростаючої віддачі від масштабів виробництва, яка приводить до існування економічної ренти. На практиці ПДВ на дохід Base-I-VAT майже не використовується, тому що у всіх країнах, що застосовують ПДВ, існують податки на прибуток і на дохід фізичних осіб. Використання в цьому випадку дохідної бази для податку на додану вартість привело б до подвійного оподаткування її частини.
З погляду бухгалтерського обліку існує чотири варіанти розрахунку зо-бов'язання по податку на додану вартість. Якщо встановити, що базою податку є сума прибутку (p ) і фонду оплати праці (w ), або різниця між продажами (o ) і покупками (i ), а податок стягується по ставці t , то до однакової величини зобов'язання по податку ПДВ(VAT ) приведуть наступні способи [49]:
1)Прямий аддитивний метод (або балансовий метод):
VAT_1 = t*(p + w) (1.7)
де р – сума прибутку підприємства;
w – фонд оплати праці підприємства;
p+w = V – додана вартість у підході формули (1.2);
t – ставка податку ПДВ;
VAT – величина зобов'язання по сплаті податку ПДВ.
2) Непрямий аддитивний метод, названий так, тому що при його використанні не відбувається розрахунок доданої вартості, а відразу розраховується сума податкових зобов'язань:
VAT_2 = t*p + t*w (1.8)
3) Прямий метод вирахування (іноді також називається податком на трансферти підприємства (business transfer tax ):
VAT_3 = t* (o - i) (1.9)
де o – сума продаж товарів та послуг підприємством(без ПДВ – по
трансфертним цінам - собівартість + націнка);
i – сума покупок товарів та послуг підприємством (без ПДВ – по
трансфертним цінам - собівартість + націнка);
t – ставка податку ПДВ;
VAT – величина зобов'язання по сплаті податку ПДВ.
4) Непрямий метод вирахування (метод відшкодування, рахунків-фактур):
VAT_4 =(t*o) – (t*i) (1.10)
де (t*o) – сума виписаних підприємством податків ПДВ с покупців по
виписаним рахункам –фактурам при продажу товарів та
послуг підприємством;