Дипломная работа: Проблеми утилізації твердих побутових відходів в малих містах (а прикладі смт. Ставище)
На відміну від інших засобів виробництва як свідчить Н.І. Євграфова земля дарунок природи, вона не є продуктом праці людини, створювати землю людина поки не вміє. Вона перетворюється в продукт праці тільки тоді, коли людина зрошує її, осушує й вносить добрива. Земля незамінний засіб виробництва, просторово обмежене; при правильному використанні вона не зношується й не застаріває морально.
Під впливом природних процесів і господарської діяльності людини вважає А.Я. Гаєв відбувається руйнування й забруднення ґрунтів, ґрунт може руйнуватися механічно й змінюватися хімічно. Механічне руйнування й видалення верхніх обріїв ґрунту називають ерозією. Розрізняють ерозію водну й вітрову. На розвиток процесів ерозії впливають клімат, рельєф, характер рослинності.
Забруднення ґрунту – надходження в нього хімічних речовин, відходів у кількостях, що перевищує можливості їхньої нейтралізації в біологічному круговороті речовин. Сільськогосподарське виробництво є причиною забруднення ґрунту різними ядохімікатами, застосовуваними для боротьби з комахами, шкідниками сільського господарства й бур'янистою рослинністю. Ці отрути дуже стійкі й довго не руйнуються в ґрунті. Щорічно у світі виробляється більше 500 тис. т різних токсичних речовин. Багато з них не розпадаються від 3–6 до 50 років. Залишки пестицидів абопродукти їхнього перетворення надходять у вигляді домішок у природні води й у їжу.
Відновлення зіпсованих діяльністюлюдини земель називають рекультивацією. Рекультивація на думку Н.І. Євграфової проводиться у два етапи. Перший етап, технічний, починається зі зняття й буртування родючого шару перед будівництвом або освоєнням території. Потужно знімаються шари що, визначаються по ґрунтовій карті, а при її відсутності – фахівцями – грунтознавцями шляхом виконання спеціальних досліджень. Ґрунтовий шар знімається бульдозером у бурій, які зберігаються до закінчення будівництва або інших робіт. Щоб ґрунт не роздувався вітром або не розмивався водою в період зберігання, бурти треба засівати бобовими травами: конюшиною, люцерною й т.д.
Другий етап – біологічний, включає внесення добрив, зрошення, посів багаторічних трав, сільськогосподарських культур, посадку дерев і чагарників. Біологічна рекультивація поділяється на лісову йсільськогосподарську. Під сільськогосподарську використовуються потенційно родючі ґрунти, а під лісову – малородючі. Ушкоджені промисловістю території, наприклад кар'єри, після спустошення бортів і днища можуть використатися під водоймища, ставки, водойми. Берега їх з метою запобігання від розмиву й ерозії повинні засаджуватися деревами й чагарниками. Зіпсовану територію можна використати під різноманітне будівництво – житлове, спортивне, складське й т.д.
Під раціональним використанням земель Т.Є. Царик пропонує розуміти скороченняплощ сільськогосподарських угідь, що відводять під забудову, за рахунок збільшення щільності забудови, підвищення поверховості будинків, використання під будівництво ділянок, незручних для сільського господарства.
За характером утворення, всі незручні й не використовувані в сільському господарстві землі діляться на дві групи:
1. Землі, незручні для сільського господарства в силу природних причин: болота, заболочені ділянки, яри, піски, сильно засолені землі і т.д.
2. Землі, що стали непридатними для сільського господарства в результаті технічного впливу людини: кар'єри, виробітку, відвали, підтоплювані території й т.д.
При освоєнні під промислове й цивільне будівництво земель першої групи проводиться інженерна підготовка території, що включають наступні заходи:
1) вертикальне планування й водовідведення забудовуваного майданчика;
2) зниження рівня ґрунтових вод на заболочених ділянках;
3) засипання й зміцнення ярів; 4) регулювання малих рік і водотоків;
5) боротьбу зі зсувами, затопленням, підтопленням.
Отже, в короткому огляді літератури, щодо екологічної ситуації в Україні, дані наукових досліджень дозволяють зробити тривожні висновки: 60–90 відсотків ракових захворювань у людини обумовлено, впливом факторів навколишнього середовища.
Забруднення атмосфери і радіоактивне зараження не знають національних кордонів. Тільки ефективним вирішенням екологічних проблемможна досягти стійкого розвитку країни.
Попри велике різноманіття твердих відходів, які відрізняються за походженням, фізичною формою, хімічним складом, санітарно-гігієнічними показниками, в підходах до їх утилізації спостерігаються певні закономірності. Найбільш раціонально розглядати ці закономірності з позицій класифікації твердих відходів.
Всі тверді відходи за походженням поділяються на побутові та виробничі. Оскільки тверді побутові відходи створюють значну екологічну загрозу життю людства, щодо поводження з ними вироблена чітка стратегія, прийнята у всьому цивілізованому світі, яка, проте, не знайшла на сьогоднішній день упровадження в Україні.
Загалом стратегія поводження з ТПВ включає такі стадії:
1. Попереднє сортування ТПВ населенням у спеціалізовані контейнери в процесі збору відходів.
2. Транспортування ТПВ із місць збору до їхніх полігонів.
3. Тимчасове складування ТПВ на полігонах.
4. Завершальні стадії сортування ТПВ.
5. Утилізація паперових, металевих, скляних та пластмасових відходів на спеціалізованих підприємствах.
6. Утилізація органічної та горючої частини відходів на сміттєпереробних заводах.
Проблема запровадження попереднього сортування сміття населення нерозривно пов’язана з підвищенням рівня екологічної освіти та екологічної самосвідомості населення. У свою чергу це тісно пов’язано із середнім економічним станом пересічного громадянина, системою економічних чинників які стимулюють цей процес.
Проблема транспортування ТПВ з місць збору до полігонів пов’язана зі створенням спеціалізованих незалежних організацій, оснащених сучасною спеціалізованою технікою, та розробленням економічної політики в стимулюванні роботи таких організацій.
Тимчасове складування ТПВ на полігонах пов’язане із забезпеченням технологій складування та екологічно безпечного облаштування самих полігонів. Оскільки практично на всіх полігонах гостро стоїть проблема забруднення гідросфери дренажними водами, можна дійти висновку, що умови екологічно безпечної конструкції полігонів не забезпечуються. Це пов’язано з відсутністю достатньо надійного протифільтраційного шару в основі платформи полігону для ТПВ. Разом з тим проблема може бути легко розв’язана із застосуванням сучасних протифільтраційних технологій. Існує кілька технологічних підходів для забезпечення стадії завершального сортування ТПВ, всі вони достатньою мірою отримали відповідне процесне та апаратурне оформлення. Проблеми утилізації паперових, металевих, скляних та пластмасових відходів на спеціалізованих підприємствах на сьогоднішній день однозначно вирішені для кожного з типів цих підприємств і, на нашу думку, не вимагають додаткового обговорення. Винятком може бути переробка пластмасових відходів, але і в цьому напрямі існує цілий ряд стандартних рішень, успішно апробованих на практиці.
Сучасні сміттєпереробні заводи здебільшого складаються з вузла сортування сміття і кількох технологічних ліній компостування органічної та спалювання горючої частини ТПВ. Співвідношення між кількістю ліній компостування та спалювання визначається якісним складом ТПВ та потребою в компості. Оскільки компост сміттєпереробних заводів не використовують з метою вирощування сільськогосподарської продукції, частка ТПВ, що відводиться на компостування незначна. Однак, у зв’язку з наявністю в Україні величезної кількості земель не рекультивованих після діяльності гірничодобувних та переробних підприємств, частка ПВ, що відводиться на компостування, могла бути значно вищою. А отриманий компост міг би з успіхом використовуватися для технології рекультивації та відновлення порушених земель. Що стосується технології утилізації виробничих відходів, то всі вони характеризуються індивідуальністю щодо певного типу відходів. Проте враховуючи класифікації виробничих відходів, можна виділити такі напрями: