Дипломная работа: Проблемні аспекти формування навичок читання у молодших школярів

У статті кандидата педагогічних наук С.П.Бондар "Роль аналогії в проблемному навчанні" ґрунтовно показано різні етапи організації навчального процесу під час формування читацьких навичок молодших школярів. С.П.Бондар показує, як за допомогою аналогії розв'язується широка і важлива проблема - логічний шлях навчальної роботи, який у кінцевому результаті формує в школярів стійкий інтерес до книжки, уміння швидко сприймати і аналізувати прочитане, орієнтуватися на сторінках підручника, узагальнюючи, систематизуючи та конкретизуючи запропонований матеріал.

У статті доцента, кандидата наук В.І.Лозової [42] "Використання проблемних запитань і завдань для перевірки знань учнів" добре продумані зразки прикладів проблемної перевірки знань і набутих навичок з оволодіння технікою читання. Тут викладено матеріал багаторічних досліджень автора, проте "проблемний" підхід до контролю і перевірки набутих знань ще не знайшов належного поширення в практиці навчання. Водночас у статті виразно і переконливо показано: творча діяльність і зацікавленість з боку учнів і вчителя дає вражаючі результати.

Як показали дослідження завідувача лабораторії педагогічної діагностики Донецького держуніверситету В.М.Зайцева [23], більшість дітей, що погано читають, - меланхоліки та флегматики. І навпаки, ті, хто добре володіє цією навичкою, - здебільшого холерики та сангвініки. Вчителям це бажано знати, щоб відповідно впливати на вихованців, досягати позитивного результату в письмі та в лічбі, швидкого виконання трудових операцій, фізичних вправ завдяки швидкочитанню. Власне, це й якісно вищий рівень інтелекту дитини.

Дослідження В.М.Зайцева [23] базуються на застосуванні системи вправ на основі методичних рекомендацій професора І.Т.Федоренка [92]. Завдяки їй в учнів виробляється навичка якісного запам'ятовування складних текстів, підвищується інтелект дитини.

Проте, це питання на даний час ще недостатньо вивчене. Недостатня й якість впровадження передового педагогічного досвіду в практику, що й породжує проблему формування читацьких навичок молодших школярів, як педагогічну проблему.

Тому незаперечним є той факт, що в період розбудови школи та переході її на 12-річний термін навчання результатом є те, що пропоновані у програмах норми техніки читання та розуміння учнями прочитаного тексту, не мають достатньої науково-експериментальної основи. Сама ідея необхідності спеціальних матеріалів для ретельного вивчення досягнень учнів у читанні хоч і набирає дедалі більше прихильників, та ще не є загальновизнаною. Отже, перед науковцями, методистами, вчителями-практиками виникла потреба в удосконаленні навичок читання, здійснення масових досліджень з метою їх стандартизації та застосування у повсякденній практиці, що є доказом наукової організації праці в школі.

Тема дипломної роботи "Проблемні аспекти формування навичок читання молодших школярів" є актуальною сьогодні, бо від ступеня сформованості читацьких навичок залежить не тільки навчання та успішність учнів у середній ланці, а й інтелект дитини, як особистості.

Об'єкт дослідження: психолого-дидактичні основи процесу формування читацьких навичок.

Предмет дослідження: проблемні аспекти формування читацьких навичок молодших школярів.

Метою дипломної роботи є дослідження шляхів вдосконалення навичок читання в початкових класах.

Завдання дослідження:

1. Вивчити стан дослідження проблеми в психолого-педагогічній і методичній літературі та в практиці сучасної школи.

2. Розробити зміст експериментальних досліджень та виявити його вплив на ефективність даних процесів.

3. Провести кількісно-якісний аналіз отриманих даних з метою його узагальнення і вироблення рекомендацій для втілення в практику сучасної школи.

Гіпотеза: ефективне формування читацьких навичок молодших школярів можливе за умови:

1) застосування на кожному уроці читання спеціальних вправ, що мають на меті розвиток техніки читання та розуміння прочитаного;

2) досягнення позитивних результатів шляхом дотримання системи роботи та методичного оновлення уроків читання в поєднанні з високим професіоналізмом та творчим підходом учителя до справи;

3) застосування на уроках диференційованих завдань, спрямованих на опанування навичками швидкочитання.

Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, які включають п'ять параграфів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Робота містить 6 малюнків, 1 таблицю і 3 діаграми.

У процесі написання дипломної роботи використовувалися теоретичні та емпіричні методи дослідження. Основними методами стали: аналіз психолого-педагогічної літератури, спостереження, протоколювання уроків та психолого-педагогічний експеримент. Практична частина характеризується відомими працями І.Т. Федоренка, В.М. Зайцева, В.І. Кузнецової, Є.Г. Сарапулової, в яких висвітлюються питання визначення основних методів організації дитячого читання і шляхів формування читацьких навичок в сучасній школі.

Питання ролі читацьких навичок у навчанні школярів і засобів їх формування є предметом педагогічних і психологічних досліджень, які здійснювали О.Я.Савченко, Л.А. Свінкова, Г.Я. Бабенко, В.І. Лозова, А.М. Алексюк, А.І. Зільберштейн, Н.Ф. Скрипченко, М.С. Вашуленко, І.П. Ґудзик.

Проте наукових праць, спеціально присвячених проблемним аспектам формування читацьких навичок молодших школярів немає. Тому визначення теми дослідження обумовлене її актуальністю, оскільки, проблема, що нами розглядається у психолого-педагогічній літературі потребує ще свого розвитку.

Розділ І. Проблемні аспекти формування читацьких навичок молодших школярів як педагогічна проблема

1.1 Дидактична сутність читання як виду мовленнєвої діяльності

Читання - настільки складний процес, що його важко чи й неможливо визначити однозначно. Адже є стільки різновидів діяльності, яка зветься читанням. Скажімо, читання мовчки гостросюжетного твору, перечитування улюблених віршів (для себе), читання вголос (для когось); читання параграфа підручника з певним навчальним завданням; перечитування власного тексту з метою його удосконалення.

Можна вважати безсумнівним, що основою всіх різновидів читання є спроможність "перекласти", перекодувати графічні знаки у зміст, втілений у друкованому чи рукописному матеріалі. Бо це справжнє чудо, що за допомогою невеликої кількості значків люди можуть передавати один одному найрізноманітніші повідомлення, ділитися враженнями, розповідати про свої почуття. Все це переконливо свідчить про те, що читання - це діяльність, це активні пошуки істини, які не в готовому вигляді чекають читача. Про це говорив академік Д.С.Лихачов у статті "Несучасні думки": "Важливі не знання самі по собі, важливі саме самостійність мислення, ініціатива, логіка, вміння відстоювати свої переконання" (Советская культура.- 1990.-13 січня).

Розглядаючи проблему дитячого читання, слід зупинитись на його двох видах: читанні мовчки та вголос. Ось тут і виникають питання: "Коли починати застосовувати обидва різновиди читання? Які тексти (відомі чи невідомі) пропонувати для читання вголос і мовчки? Що і як перевіряти під час читання? Які прийоми застосовувати для удосконалення навички читання? Чи всі прийоми однаково доцільні для обох різновидів читання?"

Слід зазначити, що ці питання мало досліджені нашою методичною наукою. Далеко не на всі питання, поставлені вище, можна отримати переконливі відповіді. У пошуках відповіді на них, необхідно хоч побіжно проаналізувати суть читання мовчки та вголос, зіставити їх відмінності та особливості. Цілком очевидно, що вони мають спільну основу; в обох випадках, щоб читати, треба засвоїти букви, навчитись складати з них склади й слова. Для обох різновидів читання важливо знати, що означають ці слова, як вони поєднуються в реченні, помічати ті з них, які найважливіші для розуміння, вміти слідкувати за розгортанням думки.

Відомо, що дітей спочатку вчать читати вголос. Це традиційно для нашої школи (зазначимо, що у світовій практиці, в педагогіці, використовуються й інші підходи до розв'язання цієї проблеми).

Читання вголос має свої переваги. Воно дає змогу вчителю керувати діяльністю школяра і вчасно допомагати йому на перших кроках, коли дитина вчиться читати склади різних типів та зливати їх у слова. Читання вголос сприяє виробленню звички до літературної вимови, формує вміння інтонувати речення.