Дипломная работа: Радіорелейні комплекси на основі перспективних схемо-технічних рішень
Рис. 1.6. Загальна структурна схема радіорелейної системи передачі інформації: 1 - модулятор; 2 - передавач; 3 - приймач; 4 – демодулятор
Різні елементи системи мають наступне призначення:
- модулятор перетворює параметри електромагнітних коливань таким чином, щоб можна було використовувати їх для передачі інформації;
- демодулятор виконує зворотну функцію: він створює сигнал, ідентичний тому, що подається на вхід модулятора, але змінений під впливом шумів і викривлень;
- передавач перетворює сигнал з виходу модулятора в сигнал, за допомогою якого можна було б передати інформацію на наступний інтервал системи;
- приймач перетворює прийнятий сигнал таким чином, щоб за допомогою демодулятора можна було відновити первинний сигнал;
- антени являють собою елемент зв’язку між передавальною лінією і середовищем передачі; під час передавання антени забезпечують випромінювання електромагнітних коливань, що надходять, а під час приймання вони "збирають" падаючу енергію; коаксіальні кабелі або ж, значно частіше, хвилеводи служать як передавальні лінії, що зв’язують передавачі і приймачі з антенами.
Застосовуються три види розміщення апаратури радіорелейних станцій:
1. Вся апаратура, крім антенного пристрою, розміщується у приміщенні. Зниження енергетичних втрат досягається застосуванням хвилеводів чи спеціальних кабелів з малими втратами. Використовується в нижній частині діапазонів частот, виділених для радіорелейного зв’язку.
2. Все устаткування радіорелейної станції розміщується безпосередньо поруч з антеною в контейнері, захищеному від впливу атмосферних опадів. Використовується рідко, в основному, у верхній частині діапазонів частот.
3. Апаратура складається з двох частин: радіочастотного блока, установленого безпосередньо в антени, та іншого устаткування, розташованого в приміщенні. Ці частини з’єднуються звичайними коаксіальними кабелями на проміжних частотах. Типова довжина кабелів – 300 м. Цей варіант широко використовується для всіх діапазонів частот і зручний для уніфікації станцій різних діапазонів з однією і тією ж пропускною спроможністю, тому що для переходу в інший діапазон досить замінити тільки виносні модулі з антенним пристроєм.
При проектуванні системи прямої видимості передбачається, що інтервали траси вільні від перешкод, тому в загальному випадку антени встановлюються на височині, на горі веж чи щогл.
Системи можуть мати один чи кілька ретрансляційних інтервалів.
Якщо відстань між двома пунктами зв’язку невелика і запас енергетичного потенціалу в даному випадку можна вважати цілком достатнім, а також під час встановлення антен на трасі можна знайти такі ділянки, де антени будуть знаходитися на відстані прямої видимості відносно одна одної, то зв’язок може бути забезпечений при наявності тільки одного ретрансляційного інтервалу.
Якщо ж відстань між двома пунктами зв’язку досить велика чи якщо можливі перешкоди не дозволяють розташувати антени так, щоб вони знаходилися на відстані прямої видимості, то зв’язок може бути забезпечений тільки при наявності декількох ретрансляційних інтервалів, тобто за допомогою проміжних станцій.
Проміжні станції виконують дві основні функції:
- "оптимальну": антени кожних двох сусідніх станцій повинні знаходитися на відстані прямої видимості;
- підсилювальну: прийнятий сигнал підсилюється і тільки після цього передається на наступну проміжну станцію.
Поряд з активними ретрансляційними станціями можуть використовуватися пасивні, котрі за допомогою, наприклад, плоского дзеркала відбивають сигнали без посилення (рис. 1.7).
Якщо станції, між якими повинний бути встановлений зв’язок, мають невигідне географічне розташування, наприклад, якщо вони встановлені в западинах, то кінцеві станції можуть бути побудовані на прилеглих височинах. Для забезпечення зв’язку між цими станціями може бути використаний радіочастотний кабель.
Зв’язок може бути однобічний і двобічний. Однобічна (симплексна) система зв’язку зазвичай використовується для передачі телевізійних сигналів, наприклад, між студією і передавачем. Однобічна система зв’язку застосовується також для передачі радіолокаційних сигналів.
Телефонний і телеграфний зв’язок, як правило, є двобічною (дуплексною) системою. Для організації двобічного зв’язку в найпростішому випадку можна об’єднати на одній ділянці дві однобічні системи, що працюють у протилежних напрямках. При забезпеченні зв’язку в двох напрямках зазвичай використовуються ті самі антени, що працюють одночасно на прийом і на передачу.
Рис. 1.7. Схема зв’язку з використанням пасивної ретрансляційної станції:КС - кінцева станція; ПРС - пасивна ретрансляційна станція
1.2 Аналіз радіорелейних станцій іноземних країн
Розглянемо радіорелейні станції що знаходяться на озброєнні в Збройних Силах Російської Федерації. Спираючись на характеристики й параметри цих станцій, що буде представлено нижче можна реалізовувати свої нововведення.
Наприклад така станція: Азід-5 Цифрова радіорелейна станція (ЦРРС) призначена для організації постійних та тимчасових ліній зв'язку довжиною до 400 км. Підвищена дальність інтервалів зв'язку обумовлена вибором частотного діапазону. Наявність вбудованої апаратури ущільнення і комутації забезпечує по бажанню заказника режими роботи з міськими міськими/сільськими абонентськими/цифровими лініями зв'язку (можливий комбінований режим роботи), дозволяє довести канали безпосередньо до споживача.
Станція має можливість працювати як з апаратурою старого парку, так і успішно узгоджується з сучасними комутаційним об орудуванням.
Наявність додаткових службових каналів:
- безперервний дистанційний контроль і управління станцією з ПДУ, збір, накопичування і оброблення інформації.