Дипломная работа: Розробка Штормового родовища
В тілі покладу запаси газу розміщені в 45-48 проникних інтервалах розрізу продуктивного горизонту, які не корелюються по площині і,можливо, зв`язані між собою по розрізу внаслідок розвитку тріщинуватості.Поклад газу по всій площині підстилається підошвеною водою.
1. Геолого-промислова характеристика родовища
1.1 Історія розвідки і геологічного вивчення родовища
Початок вивчення геологічної будови північно-західної частини акваторії Чорного моря відноситься до 1957р. з проведенням рекогносцірувальних гравіметричних і сейсмічних робіт. На основі цих робіт вперше отримані дані про будову осадового чохла і орієнтовні дані про рельєф фундаменту.
За період 1964-1970рр. вивчено структурний план неогенових і палеогенових відкладів значної частини акваторії моря і виявлений ряд локальних підняттів.
Підняття Штормового родовища виявлено детальними сейсморозвідувальними роботами. Пошуково-розвідувальне буріння на родовищі почате в травні 1981р. До нашого часу на родовищі пробурені свердловини №1, №2, №3 з фактичними вибоями 2052 м, 2340 м, 1975 м.
За результатами буріння і випробовувань цих свердловин виявлено наявність газоконденсатного покладу у відкладах палеоцену і датського яруса. Опис геологічного розрізу родовища дається за матеріалами буріння свердловин №1, №2, №3, які розкрили товщу осадових порід до маастрихтського яруса включно.
Крейдова система ( К ).
Верхня крейда ( К2 ).
Маастрихтський ярус ( К2 m ). Відклади яруса на повну товщину розкриті свердловиною №1. Літологічні відклади представлені вапняками, глинистими вапняками, мергелями з уламками фауни. Карбонатність порід 33-35%. Товщина яруса 227 м.
Датський ярус ( К2 d ). Складений глинистими вапняками і мергелями масивної текстури. Породи тріщинуваті, є сутурні шви. Товщина яруса 144 м.
Палеогенова система ( Р ) .
Утворення палеогену містять всі відділи: палеоцен, еоцен і олігоцен.
Палеоценовий відділ ( Р1 1 ).
Інкерманський ярус ( Р1 1 і ). Складений вапняками з підлеглими прошарками мергелів і вапнякових глин. Товщина яруса 70 м.
Качинський ярус ( Р1 2 к ). Представлений мергелями сірими, щільними з незначними домішками мікрофауни. Товщина - 104 м.
Еоценовий відділ ( Р2 1 ).
Бахчисарайський ярус ( P2 1 b ). Складений глинами темно-сірими, ущільненими, алевролітистими. Товщина яруса 76 м.
Сімферопольський ярус ( Р2 2 Sm ). Складений мергелями зеленувато-сірими, тріщинуватими з прошарками вапняків світло-сірих, глинистих з фауною.
Бодракський ярус ( Р2 3 Bd ). Розріз яруса представлений мергелями з фауною. У верхній частині яруса вони переходять в глини зеленувато-сірі, є нерівномірно алевритисті, вапнякові прошарки. Товщина яруса 77 м. Альмінський ярус ( Р2 3 al ). Представлений глинами і мергелями. Глини сірі з зеленуватим відтінком, алевритисті, вапрнякові.
Олігоценовий відділ ( Р3 ) і нижньопалеоценовий ( N1 1 ).
Майкопська серія ( Р2 mk+N1 1 ).Відклади майкопської серії залягають з розмивом на підстилаючих відкладах верхнього еоцену. Представлені переважно глинистими утвореннями. Товщина яруса 533 м ( серії ).
Неогенова система ( N ) .
На Штормовому родовищі неогенові відклади представлені міоценовими і пліоценовими відділами.
Міоценовий відділ ( N1 ). Тортонський ярус ( N1 2 t ).Залягає з розмивом на верхньомайкопських глинах. Складений переважно вапняками-черепашниками, сильно пористими, проникними з прошарками глин, галечників і пісковиків. Товщина - 37 м.
Сарматський ярус ( N1 3 S ). Розріз яруса складений переважно вапняковими глинами. В розрізі зустрічаються проникні пачки, складені органогенно-уламковими вапняками. Товщина яруса 37 м.
Пліоценовий відділ ( N2 ).
Понт-маотичний ярус ( N1 3 m+N2 1 P ). Представлений в нижній частині вапняками-черепашковими з лінзами пелітоморфного глинистого вапняку. В верхній частині складений зеленувато-чорними глинами з включеннями черепашникового детриту. Товщина 311 м.
Четвертична система ( Q ) .