Дипломная работа: Сексуальна культура сучасних українських підлітків: соціологічний аспект проблеми

1.2. Поняття сексуальної культури: сутність та особливості.

Таким чином, ми виявили, що сексуальність є особливою сферою людської життєдіяльності, у якій природньо-інстинктивні бажання знаходять певний соціальний вираз у формах, що задані суспільними нормативами та очікуваннями. Інакше кажучи, соціокультурним абрисом сексуальності є сексуальна культура. Поняття сексуальної культури характеризує сукупність знань, вірувань, соціальних норм, цінностей, заборон та наказів, які мають відношення до різних статей та їх взаємовідносин та обумовлені відповідним соціокультурним контекстом.

При цьому вважаємо, що існує необхідність в певному уточненні понять загальносуспільної та особистої сексуальної культури. Крім того, індивідуальну сексуальну культуру можна розглядати як на змістовному рівні (тобто зосередитися на тому, які саме існують норми та заборони та на кого саме вони націлені), так і на діяльнісно-поведінковому рівні (тобто приділити увагу питанням сексуальної поведінки та пов’язаними з цим аспектами безпеки, контрацепції та ін.). Таким чином, на наш погляд, можна диференціювати поняття індивідуальної сексуальної культури та культури сексуальної поведінки.

Сексуальна культура на загальному рівні задається суспільством та виявляється у сексуальних нормах та цінностях. Ми вже зазначали, що хоча сексуальна культура різних людських суспільств має спільні компоненти, взагалі вона дуже різноманітна. Також неможливо не визнати, що різні соціальні групи та верстви одного суспільства можуть суттєво розрізнятися за своїми сексуальними нормами, цінностями. Це положення розповсюджується не тільки на нормативну культуру, але й на поведінку окремих індивідів, яке може бути зрозуміле тільки у зв’язку з їх конкретною соціальною приналежністю, субкультурою та статусно-рольовими характеристиками [1, С. 87].

Так, розглядаючи сексуальні норми, передусім слід зазначити, що всупереч традиційним уявленням про споконвічний “зоологічний індивідуалізм”, у тварин існує деяка вибудова “соціосексуальної матриці”, яка регулює їхню поведінку. В людському ж суспільстві ця “соціокультурна матриця” являє собою сексуальну культуру, варіативні можливості якої з одного боку обмежені біологічною природою, а з іншого – внутрішньою послідовністю культури як цілого [13, С. 79].

Основу нормативної культури складають заборони і обмеження. Крім обмежень та заборон, в нормативній культурі містяться й позитивні розпорядження, які вказують на те, як можна і треба себе вести, додержання яких забезпечується не стільки санкціями зовні, скільки внутрішніми психологічними установками, включаючи почуття сорому, вини, естетичні почуття та інше. Труднощі вивчення сексуальної культури збільшуються тим, що її накази завжди неоднорідні та неоднозначні. Вивчаючи сексуальні норми та заборони, необхідно враховувати: ким, кому, що, з ким, наскільки та чому заборонено.

Слід зазначити, що суворість заборон різна: якщо інцест заборонений категорично, то ставлення моралі до позашлюбних зв’язків двоїсте. Відповідні норми не тільки мають подвійний стандарт (різні норми у чоловіків та жінок), а також є й протирічливими: офіційно мати коханців може бути заборонено, а неофіційно це може вважатися лише підтвердженням того, що дана заборона розповсюджується тільки на офіційну сторону [голод].

Найбільш загальний принцип класифікації культур за типом їх статевої моралі, прийнятий у етнографічній літературі, – поділ на антисексуальні і просексуальні, або репресивні (суворі) і пермісивні (терплячі) [1, С.191]. У всіх суспільствах, де існує інститут шлюбу, здійснюється будь-яке соціальне та психологічне розрізнення між шлюбною, дошлюбною та позашлюбною сексуальною поведінкою, причому відповідні норми тісно пов’язані з особливостями соціальної системи. Порівняно прості суспільства зазвичай схильні до більшої терплячості, а більш складні – до нормативної заборони дошлюбних зв’язків [13, С.68].

Оцінки “морально” або “правильно” відрізняються у різних народів і в різні століття. Багато моральних принципів стосовно сексу пов’язано з певними релігійними традиціями та стереотипами. На думку А.Н.Леонт’єва, щодо сексу в суспільстві панували такі релігійні стереотипи:

- секс вважався чимось сором’язливим і таємним;

- схвалювалася пасивність жінок та дівчат у сексуальному відношенні;

- роль сексуального агресора відводилась чоловікам, саме чоловіки повинні виступати ініціаторами сексуальних відносин;

- сексуальні відносини мали бути тільки за потребою розмноження [16, С. 279]..

На основі систем сучасних сексуальних цінностей дослідники відокремлюють наступні основні типи сексуальної культури: легалізм, ситуаційна етика, гедонізм, аскетизм і раціоналізм [27, С. 87].

Легалізм – етична сексуальна система, яка пов’язана з прийняттям або відхиленням, схваленням або засудженням сексуальних відносин на основі домінуючої в суспільстві статевої моралі, переважно репресивної, яка дозволяє сексуальні відносини тільки з метою дітонародження і на основі легально визначених шлюбних союзів.

Ситуаційна етика є однією з найбільш розповсюджених в теперішній час різновидів статевої моралі. В основі ситуаційної етики лежить переконання в тому, що сексуальна поведінка повинна визначатися актуальним ситуаційним контекстом, тобто конкретною ситуацією. Людина, згідно з цим поглядом, повинна керуватися тільки коханням, добровільністю і впевненістю в тому, що наслідки будуть добрими.

Гедонізм визначає насолоду як єдину основу для сексуальних відносин, моральні і соціальні норми при цьому не є значущими.

Аскетизм – це відмова від сексуальних відносин на користь духовної безперечності.

Раціоналізм – перед вступом у статеві відносини визначається раціональна основа для вибору стратегій сексуальної поведінки, зважуються позитивні і негативні наслідки даної поведінки.

Таким чином, сексуальна культура підкреслює соціокультурний зміст сексуальних відносин, тобто те, що привнесене в них суспільством, культурою. Отже, специфіка загального рівня сексуальної культури полягає в тому, що в його рамках сексуальна культура розглядається як явище соціальне, нерозривно пов’язане з суспільною нормативно-ціннісною базою сексуальності.

Для розгляду індивідуальної сексуальної культури необхідно визначити, як саме загальні типи сексуальної культури втілюються на мікрорівні сексуальності, тобто на тому рівні, який ще має назву індивідуальний рівень сексуальної культури. Для цього ми вважаємо доцільним використати теорію сексуальних сценаріїв. Згідно з цією теорією сексуальна культура на індивідуальному рівні втілюється у сексуальному сценарії особистості, який одночасно є як соціокультурно детермінованим, так і індивідуально визначеним.

Поняття “сексуального сценарію” характеризує собою ту частину сексуальної культури, яка засвоєна індивідом і стала частиною його особистості, через що й керує його сексуальною поведінкою “зсередини”. Саме цей термін означає достатньо широку когнітивну структуру, яка охоплює різні символічні та невербальні елементи в організований ряд, на основі якого люди можуть одночасно передбачати поведінку і оцінювати її в даний момент [21, C.249].

На протязі усього життя людям потрібні адекватні культурним константам зразки сексуальної поведінки, які адаптуються до конкретних обставин. Саме сценарії визначають, як мають себе поводити індивіди як “носії” і “виконавці” сексуальності. Сексуальність у цьому розумінні – це особистісний і міжособистісний вираз тих соціально сформованих властивостей, бажань, ролей і тотожностей, які пов’язані із сексуальною поведінкою і діяльністю [32, С. 188]. Слід підкреслити, що зазвичай індивід має не один, а декілька сценаріїв.

Російський дослідник С.І. Голод зазначає, що взагалі-то існує досить багато видів сексуальних сценаріїв, тому їх можна вивчати та класифікувати за рядом вимірювань:

1. За їх складністю, тобто за кількістю та різноманітністю їх компонентів і співвідношенню уявного та здійснюваного: яке коло мотивів, партнерів, міст та часів уявлено у сценарії; як відрізняється когнітивна програма від реального виконання; наскільки тісно один з іншими пов’язані елементи сценарію.

2. За їх жорстокістю: наскільки допустима сценарієм неузгодженість плану та дійсності; наскільки одноманітно запрограмовані зміст та послідовність дій суб’єкту і як він поставиться до порушення прийнятого плану.

3. За рівнем їх задоволеності для суб’єкту: чи задоволений він своїми фантазіями і поведінкою [6, С. 211].

На думку І.С. Кона, до сексуального сценарію особистості належать:

- по-перше, сексуальні фантазії, які суб’єкт ніколи не намагається, не може або не хоче реалізувати;