Дипломная работа: Система підвищення ефективної діяльності комерційного банку на основі зарубіжного досвіду

440,3

Для іноземного капіталу потенціал банківського сектору країн СНД залишається значною мірою неосвоєним, особливо порівняно з масштабами їхньої присутності у країнах Східної Європи. Слід також зазначити, що свідченням слабкості банківських систем країн СНД є також і те, що більшість рейтингів такої агенції, як Standard&Poor's, які присвоюють банкам цих країн, перебуває у "спекулятивній" категорії рейтингової шкали, причому в її нижній та середній частинах. Зберігаються певні законодавчі обмеження на присутність іноземного капіталу у національних банківських системах. Так, зокрема, у Казахстані загальна частка капіталу банків з іноземною участю не повинна перевищувати 50 % сукупного капіталу національної банківської системи.

Однак такі законодавчі обмеження стримують приплив іноземного капіталу меншою мірою, ніж ризики, пов'язані зі здійсненням банківської діяльності у цих країнах. Крім того, окремі міжнародні банки, що були присутніми у банківській системі, згортають свої інвестиції. Так, зокрема, бельгійський КВС нещодавно продав свою частку непрямої участі в Кредит-Банку (Україна) найбільшому державному банку Польщі Powszechna Kasa Oszczednosci Bank Polski, a 2003 року пішов з Азербайджану. Серед іноземних банків, що діють у державах СНД, найсильніші ринкові позиції в окремій країні має дочірній банк HSBC у Вірменії, частка якого в активах національної банківської системи перевищує 25 % і який є найбільшим банком країни".

Коли на ринок країн Центральної та Східної Європи у 90-х роках XX століття вийшли потужні Іноземні банки, вони майже витіснили національний капітал з банківської системи. Внаслідок цього у цих країнах різко скоротилася кількість банків. Так, зокрема, у Польщі їх — 60, Хорватії 43, Чехії — 35, Латвії — 23, Естонії — 7. Якщо аналізувати регіональні особливості іноземної присутності у банківських активах цих країн, то найвища вона в Естонії (97 %), Чехії, Словаччині та Литві (по 96 % у кожній) та Угорщині (83 %). Основними способами входження іноземного капіталу у банківський сектор цих держав були:

а) створення філії або дочірньої структури;

б) придбання діючого місцевого банку;

в) здійснення портфельних інвестицій у діючий місцевий банк із поступовим підвищенням частки акцій аж до повного контролю;

г) поглинання іншого іноземного банку (злиття з ним), який володіє філією чи дочірньою структурою у певній країні.

На цьому тлі доволі закритий банківський сектор України виглядає незвично. Наприклад, в Україні питома вага банків зі стовідсотковим іноземним капіталом у загальних активах не перевищує 15 %. З огляду на стратегічний курс на інтеграцію до Європейського Союзу банківська система України незабаром стане об'єктом експансії потужних іноземних банківських груп.

Водночас слід зазначити, що процес надмірної концентрації вже починає викликати серйозне занепокоєння в урядів країн — членів ЄС, що увійшли до нього 2004 року. Так, зокрема, між урядом Польщі та Єврокомісією виник конфлікт з приводу об'єднання банків Pekao і ВРН, які є другим і третім банками країни. Прем'єр-міністр Польщі заявив, що уряд країни перешкоджатиме злиттю цих банків, оскільки це призведе до надмірної концентрації банківського сектору та скорочення робочих місць. Питома вага іноземного капіталу у банківській системі країни становить 68 %, що, на думку польських експертів, загрожує фінансовій безпеці країни.

Після вступу України до COT транснаціональні банки отримають змогу відкривати власні філії та практично необмежене вливати кредитні ресурси у національну економіку Штучне стримування приходу іноземних банків лише затягне об'єктивний процес консолідації української банківської системи. Україна має дозволити відкриття філій іноземних банків, оскільки не враховувати об'єктивні закони гл?