Дипломная работа: Споживчий кредит та перспективи його розвитку в Україні

- проведено аналіз діючої практики зниження кредитних ризиків споживчого кредитування в зарубіжних кредитно-фінансових установах;

- запропоновано шляхи удосконалення процесу споживчого кредитування за рахунок оперативного використання автоматизованих банків даних нових інформаційних утворень в Україні - бюро кредитних історій юридичних та фізичних осіб;

- проведено аналіз шляхів та основних тенденцій появи нових фінансових установ споживчого кредитування як складових фінансових груп і холдінгів та входження іноземного капіталу на ринок споживчого кредитування в Україні через ці установи;

- запропонована оптимальна сегментація ринку споживчого кредитування між комерційними банками, фінансовими компаніями споживчого кредитування , кредитними спілками і ломбардами за обсягами кредитів та ризикованістю кредитування;

- виявлена особлива місія ПАТ „Кредит Європа банк” на ринку спожичого кредитування України в кризовий період – трансформація низьковідсоткових міжбанківських валютних еврокредитів іноземного головного банку в високовідсоткові короткострокові гривневі споживчі кредити населенню на придбання нових автомобілів тільки іноземного виробництва, тобто фактично – інвестування росту виробництва автомобілей за кордоном та забезпечення їм ринку збуту на території України за рахунок „викачування” коштів з населення України з додатковим забезпеченням прибутку системі банків „Кредит Європа банк” та „перекачуванні” нарощених капіталів в головний іноземний банк, як повернення єврокредитів з відсотками.

Методами дипломного дослідження є – структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистичний аналіз хронологічних рядів параметрів.

Інформаційною базою дипломного дослідження були – звітні документи ЗАТ „Кредит Європа Банк”, статистичні матеріали Національного банку України, Асоціації українських банків, Держкомстату України, Держфінпослуг України за 2007 – 2009 роки.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в тому, що впровадження пропонуємих пропозицій і рекомендацій щодо шляхів розвитку банківських та небанківських продуктів споживчого кредитування дозволить:

1. Ввести обов’язковість довідок про реальні оподатковані доходи громадян як основу процесу споживчого кредитування та законодавче обмеження сум споживчого кредитування відповідним розміром доходів за період кредитування є основним напрямком економічного підходу до розробки Закону України „Про споживче кредитування”, який повинен зупинити механізм незабезпеченого доходами громадян України споживчого кредитування, оскільки механізм застави придбаного товару має інфляційний характер та направлений на створення „кризи переспоживання” в Україні і нестабільності роботи банківської системи України.

2. В банківському секторі:

- зосередити увагу банківських установ на привабливість розвитку сектору банківського споживчого кредитування населення, поточний рівень якого в розрахунку на душу населення в Україні в 6 разів нижче середньоєвропейського;

- ініціювати участь банківських установ в створенні та розширенні діяльності кредитних бюро для формування кредитної історії всіх фізичних осіб, які коли-небудь звертались за кредитом у будь-яку кредитну установу країни;

- використати досвід кредитування банків для формування начальних вибірок достатніх обсягів із поділом клієнтів на “ добрих” та “ поганих” з виділенням основних вхідних параметрів моделей кредитування.

2. В небанківському секторі:

- створити систему спеціалізованих дочірніх банківських структур – фінансових компаній споживчого кредитування, в яких банк буде гарантом фінансової стабільності, джерелом вільних ресурсів для нарощування обсягів споживчого кредитування та організатором телекомунікаційних мереж автоматизованих систем мережевого обслуговування точок продажу продуктів споживчого кредитування і систем приймання платежів позичальників;

- прийняти Закон України „Про ломбарди” та регулювання їх позикових ставок згідно ризиковим розрахункам, але не в 3 раза більше, ніж для всіх інших суб’єктів ринку та видів споживчого кредитування.

Це надасть можливість організувати діяльність банківських та небанківських фінансових установ у відповідності з цілісною системою управління розвитку споживчого кредитування населення для задоволення соціальних потреб населення України.

РОЗДІЛ 1 . ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ

1.1 Економічна сутність споживчого кредиту

Категорія “кредит” як в теоретичному, так і практичному аспекті явище без сумніву цікаве. Слово “кредит” походить від латинського “сreditum”, що означає “позика”, “борг”. Деякі лінгвісти пов'язують його із “credos”, тобто “вірю”. Отже, категорія кредиту так чи інакше розглядається економічною наукою, як відносини про надання позики однією особою іншій, що засновані на довірі та передбачають повернення наданої вартості у певний строк з сплатою ціни за користування. Таким чином, можна говорити, що кредитним відносинам притаманні такі базові ознаки:

- феномен кредитування означає передачу вартості однією особою іншій у тимчасове користування на умовах повернення та платності;

- економічною основою кредиту є тимчасово вільна від обігу мобілізована вартість, що здатна до відчуження та формування позичкового капіталу;

- кредитні відносини передбачають наявність довіри, тобто передбачають вільний рух інформації між позичальником і кредитором [17].

Таким чином, кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу передачі тимчасово вільних коштів на умовах їх повернення та сплати ціни за користування. Кредит є однією з основних форм руху позичкового капіталу.

Найповніше суть категорії кредит проявляється у функціях, що він виконує. Сучасні економісти відзначають три його основні функції: перерозподільчу, емісійну та контрольну [8].

Перерозподільча функція кредиту полягає у перерозподілі за допомогою кредиту грошових капіталів між різними суб`єктами народного господарства на засадах повернення та платності. Ця функція проявляється як в процесі мобілізації тимчасово вільних грошових коштів суб`єктів господарювання, так і в процесі їх розміщення на ринку позичкового капіталу. Таким чином, за допомогою цієї функції відбувається своєрідне зосередження позичкового капіталу у найпріоритетніших сферах економічної діяльності.

Емісійна функція кредиту полягає у можливості створення за рахунок кредиту додаткових засобів платежу. Особливого значення дана функція отрима-ла при переході від використання реальних грошей до вводу кредитних засобів обігу. Будь-яка емісія грошей в обіг є результатом кредитної операції. Видача позики збільшує масу грошей в обігу, погашення кредиту її зменшує. Отже, в наслідок вмілого використання кредиту у рамках цієї функції, уряд отримує ефективний інструмент регулювання економіки.

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб`єктів кредитної угоди. Отже, кредит значно посилює контрольні процеси у народному господарстві, підвищує ефективність використання коштів, стимулює процес розширеного відтворення.

Загальноприйнято виділення форм кредиту за наступними функціональними ознаками: характер кредитних відносин, склад учасників кредитної операції, об'єкт і сфера кредитування та ін. Таким чином, в економічній літературі аналізуються наступні форми кредиту: товарна і грошова.