Дипломная работа: Статистична та спеціальна звітність по виплатам працівникам
1.1 Нормативна-законодавча база статистичної та спеціальної звітності по виплатам працівникам
До нормативної бази, яка регулює подання статистичної та спеціальної звітності по виплатам працівникам, відносяться Конституція України, Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», Наказ Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників», Наказом Держкомстату від 05.10.2006 № 466, що зареєстрований в Міністерстві юстиції 18.10.06 за № 1121/12995 зміни до Інструкції зі статистики кількості працівників, Наказ Державного комітету статистики України від 20 листопада 2006 року N 524 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2006 р. за N 1249/13123 Про затвердження Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 1-РС "Звіт про витрати на утримання робочої сили", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам" та інші нормативні акти.
Так, наказом Держкомстату від 05.10.2006 № 466, що зареєстрований в Міністерстві юстиції 18.10.06 за № 1121/12995 внесено зміни до Інструкції зі статистики кількості працівників (далі – Інструкція). Метою цих змін є поліпшення якості даних та інформаційного забезпечення статистики праці на регіональному рівні.
Пункт 1.2. Інструкції містить положення щодо порядку подання форм державних статистичних спостережень юридичними особами та відокремленими підрозділами (філії, відділення, представництва). Зокрема передбачено, що вони подають звітність за своїм місцезнаходженням включно з даними про відокремлені та структурні підрозділи, що знаходяться на цій же території. За відокремлені підрозділи, що не наділені повноваженнями щодо обліку нарахування заробітної плати звіти складає юридична особа (головне підприємство) та надає їх територіальним органам державної статистики за місцем знаходження кожного підрозділу.
Запропоновані зміни до цього пункту стосуються юридичних осіб та відокремлених підрозділів (далі – підприємства), що мають структурні підрозділи, які здійснюють виробничу діяльність на іншій адміністративній території (місто обласного значення, район) або відрізняються за видами економічної діяльності і у яких зайнята вагома частка (30% і більше) працівників підприємства. Для таких підприємств передбачено обов’язкове складання та подання звітності з праці органам державної статистики за місцезнаходженням підприємства по кожній адміністративній території, де розташовані структурні підрозділи, або виду економічної діяльності відповідно. Прийнятим може бути також варіант коли звіти надаються безпосередньо до територіальних органів державної статистики за місцем знаходження структурних підрозділів.
Слід зауважити, що базовими методологічними документами для складання форм держаних статистичних спостережень з праці залишаються Інструкція зі статистики кількості працівників та Інструкція зі статистики заробітної плати.
В свою чергу, нові інструкції містять положення щодо порядку, особливостей заповнення та методології визначення конкретних показників у звітах за формами № 1-ПВ термінова-місячна та № 1-ПВ термінова-квартальна з метою забезпечення якості статистичної інформації щодо кількісних та якісних характеристик працівників, розмірів їхньої оплати праці та своєчасності її виплати, а також робочого часу.
11.01.2004 р. набув чинності П(с)БО-26 «Виплати працівникам», що «....визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками». Норми Положення (стандарту) 26 застосовуються роботодавцями - підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ)
Згідно П(с)БО 26 «Виплати працівникам» до виплат працівникам відносяться:
1. Поточні виплати працівникам:
- поточні виплати працівникам включають: заробітну плату за окладами та тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, тощо.
- нарахована сума виплати працівникам за роботу, виконану ними протягом звітного періоду, визнається поточним зобов'язанням.
- виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді. Виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням у тому періоді, у якому час відсутності працівника на роботі підлягає оплаті.
- премії та інші заохочувальні виплати визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді, якщо робота, виконана працівниками у цьому періоді, дає їм право на отримання таких виплат у майбутньому.
Виплати при звільненні
- зобов'язання щодо виплат при звільненні визнається у разі, якщо підприємство має невідмовне зобов'язання звільнити працівника або кількох працівників до досягнення ними пенсійного віку або надавати виплати при звільненні за власним бажанням згідно із законодавством, контрактом чи іншою угодою.
- Виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, у якому виникають зобов'язання за такими виплатами.
-Виплати при звільненні, що не підлягають сплаті в повному обсязі протягом дванадцяти місяців після дати балансу, обчислюються за теперішньою вартістю з використанням ставки дисконту, визначеної у пункті 28 Положення (стандарту) 26.
- Якщо звільнення за власним бажанням відбуватиметься за пропозицією підприємства із зобов'язанням здійснити виплати при звільненні, то оцінка таких виплат здійснюється з урахуванням кількості працівників, які, як очікується, приймуть таку пропозицію.
Виплати по закінченні трудової діяльності
- Зобов'язання та активи, пов'язані з виплатами по закінченні трудової діяльності, обліковуються за кожною програмою виплат по закінченні трудової діяльності.
- Нарахована сума внесків за програмою з визначеним внеском визнається поточним зобов'язанням у періоді, протягом якого працівники виконували роботу.
-Відрахування за програмою з визначеним внеском, що не підлягають сплаті в повному обсязі протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, обчислюються за теперішньою вартістю з використанням ставки дисконту, визначеної у пункті 28 Положення (стандарту) 26.
- Зобов'язання за програмою з визначеною виплатою визначається в сумі теперішньої вартості зобов'язання за такою програмою на дату балансу та не визнаних згідно з пунктом 19 Положення (стандарту) 26 актуарних прибутків (за вирахуванням не визнаних актуарних збитків), яка зменшується на вартість раніше виконаних працівниками, але ще не визнаних робіт і на справедливу вартість на дату балансу активів програми, якими буде погашатися це зобов'язання. Теперішня вартість зобов'язання за програмою з визначеною виплатою обчислюється з використанням ставки дисконту, визначеної у пункті 28 Положення (стандарту) 26.
Якщо визначена в такому порядку величина має від'ємне значення, то вона визнається активом за нижчою з двох величин:
у сумі, визначеної в абзаці першому цього пункту;
у сумі невизнаних актуарних збитків, вартості раніше виконаних працівниками робіт і теперішньої вартості економічних вигод у формі відшкодувань з програми або зменшень майбутніх внесків до програми.
- Витрати за програмою з визначеною виплатою визнаються в сумі вартості поточних робіт, виконаних працівниками, витрат на відсотки за програмою, визнаних актуарних збитків, визнаної вартості раніше виконаних працівниками робіт, збитку (за вирахуванням прибутку) від скорочення програми з визначеною виплатою або остаточних розрахунків за нею, яка зменшується на суму очікуваного прибутку від активів цієї програми, на суму, яка підлягає відшкодуванню підприємству за програмою, і на суму визнаних актуарних прибутків.
Якщо визначена в такому порядку величина має від'ємне значення, то вона визнається іншим операційним доходом.