Дипломная работа: Страхування життя в міжнародній системі пенсійного забезпечення

- якщо дія договору страхування поширюється на іноземну територію відповідно до укладених угод з іноземними партнерами, то порядок валютних розрахунків регулюється відповідно до вимог законодавства України про валютне регулювання.

- страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

- грошові зобов'язання сторін по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільно конвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.

7. Умови забезпечення платоспроможності страховиків (стаття 30)

Страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності:

- наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страховика;

- створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

- перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Згідно «Порядку та вимог щодо здійснення посередницької діяльності на території України з укладання договорів страхування зі страховиками нерезидентами»:

1. Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування/перестрахування зі страховиками-нерезидентами може здійснюватися:

- страховими брокерами - від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу в страхуванні у страховика-нерезидента як страхувальник;

- перестраховими брокерами - від свого імені на підставі брокерської угоди зі страховиком, який має потребу в перестрахуванні у страховика нерезиден-та як перестрахувальник;

- страховими агентами - від імені та за дорученням страховика-нерезидента.

2. Страхові та/або перестрахові брокери-нерезиденти можуть здійснювати посередницьку діяльність на території України з укладання договорів страхування зі страховиками-нерезидентами самостійно або через свої постійні представництва в Україні.

Страхові та/або перестрахові брокери-нерезиденти зобов'язані письмово повідомити Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) за встановленою нею формою про намір здійснювати діяльність на території України.

3. При здійсненні діяльності з укладання договорів страхування/перестрахування зі страховиками-нерезидентами страхові та/або перестрахові брокери, страхові агенти (далі - страхові посередники) повинні дотримуватися вимог Закону України "Про страхування", Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.96 N 1523, Положення про реєстрацію страхових та перестрахових брокерів і ведення державного реєстру страхових та перестрахових брокерів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.05.2004 N 736, Порядку складання та подання звітності страхових та/або перестрахових брокерів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 04.08.2005 N 4421, інших актів законодавства у сфері фінансових послуг та з питань посередницької діяльності у сфері страхування.

4. Страхові посередники можуть здійснювати посередницьку діяльність на території України з укладання договорів страхування/перестрахування лише з тими страховиками-нерезидентами, які мають право здійснювати страхову діяльність в Україні відповідно до Закону України "Про страхування".

5. Страховий посередник до укладення договору страхування/перестрахування зі страховиком-нерезидентом надає особі, яка має намір укласти договір страхування/перестрахування зі страховиком-нерезидентом, інформацію у письмовій формі про те, що:

а) держава, у якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до держав - членів Світової організації торгівлі, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);

б) між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, у якій зареєстрований страховик-нерезидент, та Держфінпослуг підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;

в) за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;

г) між Україною та країною, у якій зареєстрований страховик нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;

ґ) страховик-нерезидент розташований на території країн або окремих територій, які згідно з рішенням Організації економічного співробітництва та розвитку ООН не мають офшорного статусу, або на території інших країн, якщо неофшорний статус такого страховика підтверджений висновком відповідної торгово-економічної місії;

д) страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до законодавства держави, у якій він зареєстрований, із зазначенням органу, що видав ліцензію, дати її видачі та номера;

е) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим Держфінпослуг, із зазначенням рівня рейтингу та міжнародного рейтингового агентства, що визначило цей рейтинг.

1.2 Світовий досвід побудови систем пенсійного страхування

Практичне реформування пенсійної системи в Україні пробудило у суспільстві інтерес до світового досвіду розв'язання цієї надзвичайно важливої соціальної проблеми.

Нині у світі існує три базові стратегії пенсійного забезпечення: солідарна, накопичувальна і змішана.

Солідарна стратегія передбачає солідарні відносини між поколіннями працівників - тобто тих, хто працює нині і утримує пенсіонерів, з одного боку, і пенсіонерів, з іншого. Свого часу нинішні пенсіонери, коли вони працювали, утримували попереднє покоління пенсіонерів.