Дипломная работа: Структурно-функціональна характеристика тонкої кишки
1. Багато мікроворсинок, секреторних гранул, лізосом, піноцитозних пухирців. 2. Розвинутий секреторний, транспортний і енергетичний апарати.
3. Складні міжклітинні контакти й базальна складчастість із мітохондріями
1. Розвинений секреторний апарат білкового синтезу.
2. Багато гранул із травними ферментами
У нижній половині кишкових крипт. Здатні до
переміщення в межах епітеліальної пластинки
Будова епітелію дванадцятипалої кишки відрізняється також і від будови епітелію шлунку. Циркулярні складки (складки Керкрінга ) слизової оболонки дванадцятипалої кишки високі і густо розміщені одна біля одної [43].
Крім циркулярних складок, на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки є поздовжня складчастість ( plica longitudinalis duodeni ), яка має вигляд валика і закінчується великим сосочком (Фатера ) ( papilla duodeni major ) , на якому одним загальним отвором відкриваються жовчна протока печінки та вивідна протока підшлункової залози. Цим і пояснюється назва розширення (ампули) перед вихідним отвором протоки – ampula hepatopancreatica . Проксимально від papilla duodeni major знаходиться менших розмірів сосок (сосочок Санторіні ) – papilla duodeni minor , на якому відкривається додаткова протока підшлункової залози [39]. У доденальному відділі тонкої кишки, як вже згадувалось вище, у підслизовій оболонці і м’язовій оболонці наявні дуоденальні Брунерові залози.
Також особливістю будови ДПК є те, що в цьому відділі міститься найбільша кількість ворсинок на слизовій оболонці (близько 40 на 1 мм2 ) [30], хоча за даним інших авторів, їх найбільше в порожній кишці [39]. Ще однією особливістю цього відділу є те, що крім простих трубчастих залоз ( glandulae intestinale ), в ній (переважно у верхній частині) є також інший вид залоз – glandulae duodenales – які розміщені в підслизовій оболонці (на відміну від трубчастих) і мають будову подібну до пілоричних залоз шлунку. М’язи цього відділу ТК більш розвинені, ніж брижової її частини.
Судини й нерви дванадцятипалої кишки. До дванадцятипалої кишки підходять верхні передні й задні панкреатодуоденальні артерії (aa . pancreaticoduodenales superiores ) (з гастродуоденальної артерії ( a . gastroduodenales ) і нижня панкреатодуоденальная артерія (з верхньої брижової артерії), які мають анастомози один з одним і віддають до стінки кишки дуоденальні гілки. Однойменні вени впадають у ворітну вену ( vena portae ) і її притоки. Лімфатичні судини кишки направляються до панкреатодуоденальних, брижових, чревних і поперекових лімфатичних вузлів. Іннервація дванадцятипалої кишки здійснюється прямими гілками блукаючих нервів ( nervus vagus ) із шлункового, ниркового й верхнього брижового сплетінь [2].
Рис. 1 - Рельєф слизової оболонки тонкої кишки[15]. А – відрізок порожньої кишки; Б – відрізок клубової кишки. 1 – брижа тонкої кишки ; 2 – слизова оболонка ; 3 – м’язова оболонка ; 4 – серозна оболонка ; 5 – поодинокі лімфоїдні вузлики ; 6 – колові складки ; 7 – скупчені лімфоїдні вузлики (бляшки Пейєра) .
Особливості будови стінки порожньої і клубової кишки. У порожній кишці поперечні складки низькі і розташовані рідше, ніж у дванадцятипалій. По всій довжині їх нараховується 600-650[24]. Вони надають зовнішнім контурам тіні перистого характеру, що являється характерною ознакою. Чим ближче клубова кишка підходить до товстої, тим збільшується кількість поздовжніх складок. Поздовжні складки утворюють жолобки для проходження їжі (а поперечні її затримують). У підслизовій оболонці залози відсутні. По всій довжині в слизовій оболонці є поодинокі лімфатичні вузлики.
У клубовій кишці частіше, ніж в інших відділах тонкої кишки зустрічаються згруповані лімфоїдні вузли – Пейєрові бляшки (рис. 1). Деякі інші відмінності трьох відділів тонкої кишки можна розглянути і порівняти в таблиці 2.
М’язова оболонка брижової частини тонкої кишки, як і ДПК, складена з двох шарів м’язів. Коловий шар розвинений краще, ніж поздовжній.
Серозна оболонка вкриває порожню і клубову кишки з усіх сторін, залишаючи вільною лише вузеньку смужку на брижовому краї, де обидва листки брижі, підійшовши до стінки кишки, розходяться на одну і другу її сторони [18].
Судини й нерви порожньої й клубової кишки. До кишки підходять 15-20 артерій тонкої кишки ( aa . Intestinales jejunales et ileales ) – гілки верхньої брижової артерії ( a. mesenteriacae superior) . Венозна кров відтікає по однойменних венах у ворітну вену [38]. Лімфатичні судини впадають у брижові (верхні) лімфатичні вузли і в клубово-ободові вузли ( nodi lymphatici coeliaci et mesenterici ) . Іннервація стінки тонкої кишки здійснюється гілками блукаючих нервів і верхнього брижового сплетіння (симпатичні нерви).
Таблиця 2 - Основні анатомічні особливості тонкої кишки[36]
Відділи кишки | Частини | Проекція на черевну стінку | Відношення до очеревини | Основні особливості будови |
Дванадцятипала кишка |
Верхня, низхідна. Горизонтальна, висхідна |
Пупкова область |
Верхня частина – інтраперитоніально, інші – заочеревинно | Великий і малий дуоденальні сосочки; циркулярні складки; поодинокі лімфатичні фолікули |
Порожня кишка |
– | Ліва бічна і пупкова області |
К-во Просмотров: 169
Бесплатно скачать Дипломная работа: Структурно-функціональна характеристика тонкої кишки
|