Обсяг і структура роботи: магістерська робота викладена на 157 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної джерел (56 джерел). Робота містить таблиці, рисунки.

Розділ І. Функціонально-компонентна структура оздоровчої рекреації

1.1 Бальнеологія. Методи застосування мінеральних вод

Головним лікувальним фактором на курортах традиційно є мінеральні води, що широко використовуються для зовнішнього та внутрішнього використання і мають широкий спектр лікувальних показників.

Бальнеологічний курорт — курорт, де в якості основного лікувального фактору використовують природні лікувальні води. Води можуть застосовуватись зовнішньо (ванни, басейни та інше), для питного лікування, інгаляцій та інших процедур. Існують декілька різновидів курортів, в яких поєднуються різні види лікування на основі бальнеологічних факторів. Основним лікувальним фактором бальнеологічного курорту є води мінеральних джерел: з вуглекислими водами, сульфітні води, радонові води, азотними слабомінералізовані води.[55]

Існує багато визначень бальнеології, що у сукупності дає повне визначення цієї місткої курортної галузі.

Бальнеологія (від лат. balneum — баня, купання і logos — наука, вчення) — розділ медичної науки, що вивчає походження та фізико-хімічні властивості мінеральних вод, методи їх використання з лікувально-профілактичного метою при зовнішньому та внутрішньому використанні, медичні показання та протипоказання до їх використання. Бальнеологію складають бальнеотерапія, бальнеотехніка, бальнеографія (опис курортів).[8]

Бальнеотерапія — зовнішнє лікування мінеральними водами, використання природних та штучно виготовлених мінеральних вод з метою профілактики та лікування різних захворювань та медичної реабілітації. До бальнеотерапії можна віднести також використання мінеральних вод для того, щоб їх пити, промивати кишечник, робити інгаляції та інше. Бальнеотерапія включає методи лікування, профілактики та відновлення порушення функцій організму природними та штучно виготовленими мінеральними водами на курортних та поза курортних умовах.

Деякі автори до бальнеотерапії неправильно відносять грязелікування, морські ванни, купання в лиманах, в ропі (ропні ванни).[55]

Мінеральні води діють на організм завдяки температурі, хімічному складу, гідростатичному тиску. Крім того, нервові рецептори піддаються подразненню газами (CO₂ , H₂ S, NO₂ ), та радіоактивними речовинами (радон), що проникають до крові через шкіру, слизові оболонки та дихальні шляхи.

Мінеральні води при бальнеотерапії використовують у вигляді ванн при захворюваннях серцево-судинної системи та інших внутрішніх органів, нервової системи, органів руху та опори, шкіряних захворюваннях.[25]

Лікувальна дія бальнеотерапевтичних процедур здійснюється через нервову систему та кров. При зовнішньому застосуванні мінеральні води впливають на рецептори шкіри: термальний, хімічний, радіаційний та інший вплив, зокрема, впливають на терморегуляційні механізми, підвищують чи понижують теплообмін, а відповідно, і рівень окисно-відновлювальних процесів. Кожен тип мінеральних вод виявляє специфічну дію на організм, обумовлено головним чином наявністю в них так званих ведучих хімічних складників.[8]

При зовнішньому застосуванні завдяки хімічному впливу на шкіру змінюється функціональний стан її рецепторів, тому сприяє також вплив тиску на шкіру, маси води (різного при різних лікарських методиках) та її температури.При зовнішньому та внутрішньому використанні мінеральних вод дієву роль грають такі фактори, як колір, запах води, що приймається усередину, а також обстановка, в якій хворий отримує бальнеотерапевничні процедури.

Протипоказання до бальнеотерапії є порушення кровообігу, інфекційні захворювання гострої стадії, злоякісні пухлини, туберкульоз в активній фазі, цирози печінки, хронічні захворювання нирок, хвороби крові гострої стадії, загальне виснаження.

Бальнеолікарня — медичний заклад для проведення процедур (ванн, душів, промивання, зрошення, інгаляцій та інше) переважно з використанням мінеральних вод. Нарівні з самостійними загальнокурортними бальнеолікарнями, які знаходяться в ванних будівлях, на курортах функціонують бальнеолікувальні відділення у складі санаторіїв. Складаються бальнеолікарні, як правило, на базі тих джерел мінеральних вод які наявні. Загальнокурортні бальнеолікарні зазвичай розраховані на 20-70 ванн. При деяких бальнеолікарнях обладнюють лікувальні басейни. Для збереження природних лікувальних властивостей газосілового складу мінеральної води її температура при нагріванні не повинна перевищувати 45-50⁰ С, а матеріал, з яких виготовляють всі бальнеотехнічне упорядження та спорудження, повинен відповідати спеціальним вимогам.

Бальнеотехніка — галузь техніки і бальнеології, що забезпечує охорону природних бальнеологічних ресурсів (мінеральних вод та лікувальних грязей) від виснаження, забруднення від псування. До основних завдань бальнеотехніки можна віднести: розробка раціональних технологічних схем експлуатації родовищ мінеральних вод та лікувальних грязей; упорядження споруд та насосних станцій, що займаються перекаченням мінеральних вод, системи зовнішніх трубопроводів для їх транспортування до місць вживання та скидання відпрацьованих мінеральних вод; оснащення ванних будівель внутрішніми трубопроводами і бальнеотехнічним устаткуванням для проведення лікувальних процедур; устаткування резервуарів для зберігання мінеральної води; підготовка, нагрівання, подача та відведення лікувальних грязей до грязелікарень; улаштування басейнів та грязесховищ.[7]

На території нашої країни розповсюджені різні за складом та властивостями лікувальні мінеральні води. Тому різноманітні за складом води використовуються в лікувальних цілях. Головним чином використовуються підземні води, що були виведені на поверхню, іноді з великої глибини.

Мінеральні води — представляють складні розчини, в яких компоненти знаходяться у вигляді іонів недисоційованих молекул, розчинних газів. Вони складаються з тих речовин, що присутні в організмі людини, їх лікувальна дія направлена на відновлення порушеної рівноваги. Хімічний склад мінеральних вод відомий і його можливо вивести в лабораторних умовах, однак досягти такого лікувального ефекту, що надають води, які сформовані завдяки вимиванню хімічних елементів з геологічних порід, дуже важко.

Мінеральними лікувальними водами називають води, що вміщують у підвищених концентраціях різні мінерали (менше органічні) компоненти, що володіють будь-якими специфічними фізичними властивостями (підвищена температура, радіоактивність, та інші.) і завдяки цьому вони здатні впливати на організм людини лікувальною дією. В залежності від хімічного складу та фізичних властивостей мінеральні води використовують в якості зовнішнього чи внутрішнього лікувального засобу.[55]

Це виходить з того, що мінеральні води виконують лікувальну дію не одним іоном чи газовим компонентом, не одною фізичною властивістю, а комплексом речовин та фізико-хімічних особливостей, що складаються в природних мінеральних водах у різних комбінаціях.

Процес виникнення мінеральних вод дуже складний і на сьогодні недостатньо вивчений. За характером генезису мінеральних вод розрізняють походження самої підземної води, та присутніх у ній газів, і утворення її іоносільового складу. У формуванні мінеральних вод беруть участь процеси інфільтрації поверхневих вод, поховання морських вод під час опадонакопичення та інше. Склад мінеральних вод обумовлений історією геологічного розвитку, характером тектонічних структур, літологією, геотермічними умовами та іншими особливостями території. Найбільш впливовим фактором, що зумовлює формування газового складу мінеральних вод, є метаморфічні процеси. Виділяючи при цьому летучі продукти (CO₂ , HCl та інші), які надходять у підземні води, та надають їм високу агресивність, що зумовлює лужність порід, які вміщують воду, та формуванню хімічного складу, мінералізації і газонасичення води. Іоносільовий склад мінеральних вод формується за участю процесів розчинення, осадження, обміну ті інших.

Гази, що розчиненні в мінеральних водах, слугують показниками геохімічних умов, в яких відбувалось формування цієї мінеральної води.

В поверхневій зоні земної кори, де переважають процеси окислення, мінеральну воду складають гази повітряного походження — азот, кисень, вуглекислота. Вуглеводородні гази та сірководень свідчить про відновлювальну хімічну обстановку, що властива більш глибинним надрам. Висока концентрація вуглекислоти, вказує на формування в умовах метаморфічної обстановки.[10]

На поверхню землі мінеральні води виходять у вигляді джерел, а також виводяться на поверхню свердловинами. Для практичного освоєння виявляють родовище підземних мінеральних вод з суворо визначеними експлуатаційними можливостями (запасами). Мінеральні води є невичерпними ресурсами для подальшого розвитку санаторно-курортного лікування.

Мінеральні води використовують на курортах для питного лікування, ванн, купалень, душах, інгаляцій, полоскань. Їх використовують внутрішньо, використовують також привозні води та води розлиті у пляшки. Лікування водами у пляшках повинно відповідати визначеному режиму, дієтою та додатковими лікувальними факторами (фізіотерапією, медикаментозним лікуванням і. т. інше).[7]

Лікування мінеральною водою повинно проводитись за призначенням лікаря та під його контролем.

У якості основних критеріїв оцінки лікувальних властивостей води виділяють наступні головні особливості складу мінеральних лікувальних вод, які водночас є основою для їх оцінки, та позначення: газовий склад, ступінь вмісту газу, іонний склад, загальна мінералізація, вміст біологічно активних мікроелементів, температура, радіоактивність, кислотність та лужність.[8]

Газовий склад. Всі підземні мінеральні води в тій чи іншій кількості вміщують природні гази, склад і кількість яких залежить від геологічних та геохімічних умов формування вод.

Основними компонентами газового складу вод зазвичай є:

Вугільний ангідрит (CO₂ ), азот (N₂ ), метан (CH₄ ), менше сірководень (H₂ S) та інші гази — кисень (О₂ ), гелій (Не), аргон (Аr), радон (Rn) та інші — в підземних водах вміщують зазвичай у дуже невеликих кількостях і не визначається їх основний газовий склад.

При оцінці мінеральних вод за складом газу до того чи іншого типу враховуються гази, що вміщуються в кількості більше 10% загального об’єму всіх газів, що є у воді.[55]

За газовим складом можуть бути виділені вуглекислі, метанові, азотні, а також води більш складного газового складу — азотно-вуглекислі, вуглекисло-метанові та інші.