Дипломная работа: Сучасні напрямки природоохоронної пропаганди

1. Освіта і закріплення тих або інших бажаних і корисних уявлень, понять, поглядів, звичок і переконань і т. п.

2. Руйнування, придушення і зміна небажаних уявлень, понять переконань.

Обидва ці завдання можуть виконуватися пропагандою як за допомогою навіювання, так і за допомогою переконання [3].

Ефективність пропагандистської дії складається з престижності і сили джерела, цікавого змісту, інформації, захованої в привабливу пропагандистську упаковку, вдало підібраного засобу інформації, знання потреб і підготовленості аудиторії і вивчення успіху акції.

Успіх пропагандистської дії залежить і від багатьох психологічних чинників. Один з них – першість в повідомленні інформації. Причому людина в першу чергу сприймає інформацію, відповідну його думці. Іншу інформацію люди уникають одержувати.

Часто інформація, що йде із засобу комунікації, залишає людей байдужими. Щоб цього уникнути, пропагандистська продукція повинна викликати декілька ефектів. Один з них – утилітарний ефект, шуканий слухачем або читачем для дозволу своїх особистих проблем. Далі, престижний ефект, який дає задоволення при сприйнятті інформації, в якій з повагою мовиться про групу, до якої належить слухач або читач. Ефект посилення позиції задовольняє прагнення людей знайти підтримку в думці з якого-небудь спірного питання. Слід згадати також ефекти задоволення пізнавального інтересу, естетичного збагачення, розваги і емоційної розрядки [4].

Для успішності пропагандистської діяльності необхідно мати довіру до органу пропагандистських виступів, його авторитету і компетентності. Повторення одного і того ж пропагандистського повідомлення потрібно проводити в різних формах і за допомогою різних засобів. У певних умовах пропагандистську діяльність слід планувати так, щоб аргументування безперервно посилювалося з перебіг деякого часу. Для ефективності пропаганди потрібне не тільки передавати якісь відомості, але і активно залучати людей до пропагандистської діяльності [1].

Доведено, що люди з високим рівнем освіти віддають перевагу газетам, і навпаки, з низьким – телевізору. Що стосується міжособового спілкування, то жінки віддають перевагу бесідам в сім'ї, а чоловіки – з колегами на роботі. Більш того, бажання одержати інформацію підвищується з рівнем освіти, професійної кваліфікації і підготовки [5]. Чим вищий інтелект, тим більше критичне відношення до пропагандистського матеріалу.

На людей з високим інтелектуальним потенціалом логічний і аргументований пропагандистський матеріал надає набагато більш сильну дію, чим емоційно забарвлений. У аудиторії з низькими інтелектуальними можливостями, або байдужої до даної теми, емоційний виклад матеріалу має більший ефект.

Пропагандистська дія посилюється: в кінці або на початку виступу; з подачею нового; у престижному, значущому місці; при приємних переживаннях. І навпаки, неприємні переживання гальмують пропаганду. Якщо потрібно досягти швидкого результату, краще діяти на емоції. Стабільна пропаганда більше діє на розум. Причому нейтральні люди більш переконливі, ніж з крайніми поглядами [2].

На думку психолога В. Куніцина, засвоюється лише та інформація, що відповідає думці індивідуума. Всього лише близько 4% людей (з тих, хто мав до цього протилежний погляд), під впливом пропаганди можуть змінити свій світогляд, і близько 14% з тих, хто займав нейтральну позицію.

Переконання потрібно використовувати в інтелігентній аудиторії. Навіювання ж краще діє в неінтелігентній аудиторії і під час кризових ситуацій. Жіноча аудиторія краще піддається переконанню, ніж чоловіча.

Ідеї часто переходять від засобів масової інформації до лідерів думок, а від них – до менш активних груп населення. Тому в США, в 20-і роки деякі сільськогосподарські коледжі, що займалися пропагандою сільськогосподарських знань, мали справу не зі всіма фермерами, а тільки з фермерами – лідерами в певних питаннях сільського господарства.

В цілях підвищення ефективності пропаганди можна використовувати наступне: прийом новизни, коли в матеріал вводиться невідома аудиторії інформація; прийом здивування; прийом проблемної ситуації, коли перед аудиторією ставиться проблема; прийом взаємодії інтересів, коли людині показують, що його особисті інтереси пов'язані з даною темою.

Крім усього іншого, пропагандистський матеріал повинен виділятися серед інших подразників, що діють зараз, наступним – володіти достатністю тривалості дії; достатньою інтенсивністю і новизною. Великий вплив на запам'ятовування робить сам матеріал: чим він більш осмислений, логічний, емоційно забарвлений, тим краще закріплюється в пам'яті [3]. Проте немає сенсу перевищувати «природний об'єм інформації», тобто, максимальний об'єм інформації, який може засвоїти аудиторія.

Аналіз експериментальних даних, пов'язаних з інформаційною стороною процесів ухвалення рішень показав, що для зміни ухваленого рішення, потрібно в п'ять разів більше інформації, ніж для формування первинної концепції. Неправильне рішення переглядається частіше в тих випадках, коли одержувана інформація свідчила про незначні помилки в позиції, і якщо пройшло небагато часу з моменту ухвалення рішення [6].

При повідомленні певної інформації у слухачів найчастіше не міняються установки і орієнтації відносно якої-небудь теми. Єдиний ефект, окрім загально просвітницького значення такий, що ця інформація підсилює установки і переконання, що є у слухачів. Факти ж, що суперечать їх переконанням, аудиторія або ігнорує, або вважає тенденційними. Тому при пропаганді поглядів, що різко відрізняються від позиції аудиторії, пропагандист сам створює собі штучні труднощі і перешкоди.

1.1.2 Визначення поняття «екологічна пропаганда»

Охорона природи з чисто біологічної переросла в даний час в соціальну проблему і не може бути дозволена без природоохоронної пропаганди [7]. Тільки добре інформоване суспільство може зрозуміти і вирішувати питання охорони природи.

Під природоохоронною пропагандою розуміється вплив на світогляд, орієнтацію, мотивацію, поведінку і настрій населення з метою ослаблення дій, направлених на знищення природи, а також формування і підтримки природоохоронних переконань, знань, навиків, соціальної активності людей для дій, направлених на захист природи.

Часто поняття «природоохоронна пропаганда» замінюють поняттям «екологічна пропаганда». Як синонім при популярному викладі це, напевно, можливо, проте при строгому науковому підході така заміна нерівноцінна. Пропаганда не може бути екологічною, як не буває біологічною, зоологічною і т.п. Якщо екологію розуміти як науку про взаємостосунки в природі, то екологічним може бути освіта, навчання, популяризація, освіта, тобто дія на розум людини, при яких відбувається передача знань і навиків.

Пропаганда ж, як рід діяльності, впливає більш на психіку людини, викликаючи у нього бажання що-небудь робити, зокрема, особисто охороняти природу. (Якщо пропаганду назвати «екологічною», то в цьому випадку довелося б, напевно, зрештою займатися зміцненням «взаємостосунків в природі»).

Природоохоронна пропаганда еволюціонувала в спеціальний напрям, що вимагає від практиків-пропагандистів професіоналізму. Цей напрям знаходиться на стику охорони природи, філософії, соціології, психології, педагогіки, логіки, історії, журналістики, теорії масових комунікацій, етнографії, теології, філології і ін.

Природоохоронна пропаганда – самостійний спосіб захисту природи, деколи економічно вигідніший і ефективніший, ніж інші. Бувають випадки, коли природоохоронна пропаганда стає єдиним способом охорони природи.

Згідно поглядам багатьох фахівців у області пропаганди, наприклад, авторитетного французького дослідника Жака Эллюля, пропаганда як така розділяється на дві фази:

1) неінтенсивна попередня пропаганда (підпропаганда);

2) активна пропаганда (агітація) [7].

Активна, інтенсивна пропаганда не може бути постійною, оскільки для цього у неї не вистачає ресурсів. Інша справа – менш інтенсивна підпропаганда, направлена на освіту і освіту людей. Ясно, що не можна примусити людину діяти без жодної підготовки, не мобілізувавши його психічно і не зробивши його сприйнятливим.

Сутнісною метою підпропаганди є підготовка людини до певної дії, тобто вироблення в ньому того стану, коли він, будучи схильним до якоїсь дії, готовий ефективно і без коливань брати участь у дії. Підпропаганда, що розглядається з цієї точки зору, не має точної ідеологічної мети.