Дипломная работа: Управління кредитним портфелем комерційного банку (на прикладі ВАТ АБ Укргазбанк)

- він нематеріальний, абстрактний. Відсутня наочність (за деякими виключеннями, наприклад, золоті монети, ощадні книжки або кредитні картки). З точки зору техніки ринкових досліджень саме це складає труднощі, оскільки вже сама фізична присутність продукту привертає інтерес і стимулює увагу;

- він відносно швидко копіюється. Досвід свідчить, що навіть досить претензійні інновації можуть лише на короткий час розраховувати на ексклюзивний стан на ринку;

- потребуються значні зусилля по його роз’ясненню;

- кваліфікація і мотивація банківських робітників мають вирішальне значення для продажу продукту;

- ринково вдалий продукт конкретизується лише при належній комбінації окремих послуг;

- потенційним клієнтам іноді не вистачає знань про можливості задоволення їхніх потреб;

- практично всі банківські продукти не можуть вироблятися "про запас" та складуватися; вони пов’язані з наявністю клієнта і реалізуються за його участю;

- об’єм витраченого труда залежить не від продуцента. Треба підтримувати постійну робочу готовність, тобто виникає проблема завантаження потужностей;

- надія та довіра є важливими елементами відношень з клієнтом.

Таким чином, кожний елемент комплексу ринкових досліджень в банківській справі може практикуватися лише умовно, в наслідок зазначений особливостей продукту. Простір для об’єктивного перетворення технічних якостей існуючих продуктів чи послуг відносно невеликий. Можуть мати місце особливі варіанти кредитів або відповідні гарантії на спеціальні продукти, тощо. Диференціація через форму, колір та зовнішній вигляд практично виключена в силу нематеріальності продуктів кредитних інститутів. Лише завдяки нової назві можливо досягти відокремлень від фактично аналогічних пропозицій конкурентів. Отже назва банківського продукту або послуги стає важливим елементом "упаковки". Сама назва може сигналізувати певній цільовій групі про те, що продукт чи послуга звернені саме до неї.

Систематизований зміст діяльності банку з ринкових досліджень надається на рис. 1 . Отже спочатку встановлюються задачі та цілі банку, а також визначаються можливості банку з точки зору наявних ресурсів. Співвідношення цілей, ресурсів та визначених ринкових можливостей дає змогу чітко зазначити ринкові можливості банку, які складають базу для означення цільових ринків.

Результатом здійснених досліджень є розробка стратегічного плану банку, основні положення якого деталізуються в планах дій по внесенню стратегічних змін до факторів, які підлягають контролю. Останні конкретизуються в програмах розвитку, які передбачають розробку детальних планів подальшого розвитку [5, с.351-352].

Рис. 1 . Схема ринкової діяльності банку.

Рис. 2. Основні етапи планування комплексу ринкових досліджень.

Важливе місце в діяльності банку планування комплексу ринкових досліджень, основні етапи якого зображені на рис. 2 . Реалізація ринкової діяльності здійснюється шляхом впливу на продукт, ціну, доведення до клієнта, просування продукту. Систематична ринкова діяльність банку передбачає формулювання стратегії ринкової діяльності, спрямованої на досягнення комерційного успіху. В умовах конкуренції в банківському секторі найкращі результати буде мати той, хто точніше врахує всі чинники взаємодії банку і клієнта. Результатом планування комплексу ринкових досліджень є обрання певної стратегії відносно продукту та його розвитку, цінової стратегії, стратегії збуту й комунікаційної стратегії банку.

Прийняття управлінських рішень на різних рівнях організаційної структурі банку має на меті досягнення максимального ефекту при мінімальному рівні ризику. Стратегія ризику дозволяє вирішити це питання.

1.2 Оптимальна організаційна структура банку як фактор забезпечення ефективної кредитної діяльності

Для досягнення комерційного успіху банк повинен обрати відповідну організаційну структуру. Організаційна структура банку є важливою складовою успішного досягнення цілей обраної стратегії. Від рівня організації банку, налагодження стосунків між керівництвом та підлеглими залежить успіх його діяльності. Хиби в організаційних структурах можуть призвести навіть досить потужні банки до кризових ситуацій. Банки діють у ринкових умовах, спеціалізуються на наданні різних видів послуг, ставлять перед собою різні цілі, отже їхні організаційні структури можуть варіюватися. Основні види організаційних структур наведені нижче.

- Організаційні структури за принципом бюрократії:

- функціональні організаційні структури передбачають поділ банківської діяльності на окремі частини, що являють собою відособлені галузі діяльності або окремі функції (управління банківськими операціями, бухгалтерського обліку і звітності та господарське управління), і застосовуються невеликими банками, які спеціалізуються на наданні певного виду послуг й здатні діяти досить незалежно від ринкових умов, тобто застосування функціональної структури передбачає стабільність економічної ситуації;

- дивізіональні організаційні структури передбачають поділ банку відповідно до видів пропонованої банківської продукції, групи споживачів або за регіональними ознаками, а також пропонуються до використання в умовах зростання конкуренції, удосконалення банківських технологій та тенденцій до укрупнення банківських організацій;

- організаційні структури банків, які діють на міжнародних ринках (відділення, представництва, філії, консорціальна участь).

- Адаптивні організаційні структури:

- проектні структури – це тимчасові особливі організаційні утворення, введені до діючої структури банку і відносно автономні в плані керівництва реалізації проекту; призначені для вирішення конкретних великомасштабних завдань, що стоять перед банком;

- матричні структури – об’єднують переваги функціональної та дивізіональної структур, надаючи необхідної гнучкості організаційним структурам; створюють також для реалізації великомасштабних проектів;

- конгломерати – об’єднання декількох структур; передбачає здійснення керівництва з єдиного центру, але банківські підрозділи зберігають певну самостійність, особливо щодо прийняття рішень, які стосуються поточної діяльності.

- Організаційні структури, які відрізняються ступенем централізації: