Дипломная работа: Управління залученими коштами банку (за матеріалами ТОВ Банк "Фінанси та кредит")

Строковими депозитами є також кошти, що отримані від інших комерцій-них банків як депозит (вклад) на конкретний строк.

Вклади(депозити) до запитання розміщуються в банку на поточному рахунку клієнта, який відкривається згідно Інструкція НБУ “ Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” [15].

Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, сплати чеків або векселів. До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку (за умови, що термін повідомлення не перевищує 1 місяця). Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім (якщо залишок на рахунку є меншим, ніж обумовлено в договорі між клієнтом та банком). Кошти поточних рахунків є найбільш дешевими, тому банки намагаються залучити найбільшу кількість клієнтів , що дає можливість за рахунок разночасовості сплат з поточних рахунків опе-рувати часткою статистичного загального залишку коштів на поточних рахунках як короткочасними кредитними ресурсами (“овернайт”), а другу частку використовувати як обов'язкову норму резервування залучених коштів на кореспондентському рахунку в НБУ [14].

Одним із видів вкладів до запитання є залишок коштів на прямих кореспондентських рахунках банків – резидентів та банків-нерезидентів, відкритих в комерційному банку згідно Положенню НБУ “ Про відкриття коррахунків банків - резидентів /нерезидентів в іноземній валюті та гривнях в банках України”.

Строкові вклади(депозити) – це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після поперед-нього повідомлення банку за встановлений період(як правило не менше 1 місяця по окремій статті депозитного договору). Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказу грошей на поточний рахунок або видачею готівки через касу банка. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні у банківському плануванні активних операцій банків. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференцюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Однією формою строкових вкладів , які , як правило, не передбачають дострокового вилучення коштів вкладником є депозитні та ощадні сертифікати.

1.2 Інструментарій і показники ефективності управління залученими коштами банку

До депозитів (залучених коштів) банку належать залишки коштів на по-точних, бюджетних і розрахункових рахунках клієнтів, ощадні та строкові вкла-ди фізичних і юридичних осіб, вклади до запитання, різні види депозитних ра-хункі в, таких як умовні, заставні, брокерські, цільові депозити, депозити в іно-земній валюті, а також кошти на кореспондентських рахунках інших банків (лоро-рахунки). Усі ці джерела коштів поділяються на дві групи: трансакційні та ощадні депозити. Ознакою трансакційних депозитів є право клієнта на пере-каз грошей в іншу банківську установу та використання цього права на регу-лярній основі. Тому трансакційні депозити є найбільш рухливою частиною банківських пасивів. Ощадні депозити не мають цієї ознаки, вони стійкіші як джерела фінансування, але їх залучення коштує банку більше (відсоткова ставка).

Для забезпечення бажаної структури, обсягів і рівня витрат за депозитни-ми зобов'язаннями менеджмент використовує різні методи залучення коштів, які загалом зводяться до двох груп: цінові та нецінові методи управління залу-ченими коштами.

Сутність цінових методів полягає у використанні відсоткової ставки за депозитами як головного важеля в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Підвищення пропонованої банком ставки дає змогу залучити додаткові ресурси. І навпаки, банк, перенасичений ресурса-ми, але обмежений небагатьма прибутковими напрямами їх розміщення, збері-гає або навіть зменшує депозитні ставки.

Обсяги залучення заощаджень у банківську систему суттєво залежать від цінової політики банків, основним інструментом якої є депозитна ставка. Банки встановлюють диференційовані ставки залежно від виду депозитного рахунку, строку розміщення коштів на депозиті та суми вкладу. Ціноутворення за депо-зитними зобов'язаннями банку базується на аналізі співвідношення між депо-зитною ставкою, яка відображає ринкову вартість залучення коштів, і витратами банку, пов'язаними з обслуговуванням кожного виду депозитних рахунків. Якщо операційні витрати банку за рахунком чималі, наприклад, для розрахункових рахунків клієнтів, то ставка буде низькою або взагалі відсотки не виплачуватимуться. Покриття витрат з обслуговування депозиту банк най-частіше перекладає на клієнта, стягуючи фіксовану комісійну винагороду або встановлюючи вартість проведення кожної операції за рахунком, і водночас виплачує відсотки за залишок коштів на клієнтському рахунку.

На рівень депозитної ставки впливає багато чинників, зокрема такі, як попит і пропозиція грошових коштів на ринку, попит на кредити, норми обов'-язкових резервів за зобов'язаннями банку, обов'язкові вимоги НБУ щодо спів-відношення вкладів фізичних осіб і регулятивного капіталу банку, структура та умови вкладу, правила обліку і оподаткування доходів, завищений рівень від-соткових ставок інсайдерам банку, рівень конкуренції, демпінгова політика ок-ремих банків, які тільки виходять на ринок і прагнуть будь-якою ціною завою-вати свою нішу, необгрунтовано підвищуючи депозитні ставки.

Під час визначення рівня депозитної ставки менеджменту банку потрібно пам'ятати, що ціна ресурсів трансформується в ціну кредиту, яка, своєю чер-гою, відображається в цінах на товари і послуги, кінцевим споживачем яких залишається населення. Відтак необгрунтоване завищення депозитних ставок має негативні наслідки для всього суспільства.

В основу формування депозитних ставок покладено визначення базової ринкової ставки, яка показує той мінімальний рівень дохідності, що задоволь-нить інвестора у разі вкладення власних коштів у конкретний банк. Отже, на рівень базової депозитної ставки впливають такі основні чинники:

- реальні темпи економічного зростання в країні;

- очікуваний рівень інфляції впродовж періоду вкладання коштів;

- ризик неповернення коштів, що пов'язується з конкретною банківською установою.

В табл.1.1 – 1.2 наведені умови залучення вкладів в 6 банках м.Києва.

Таблиця 1.1

??????? 1.2

??????? 1.3

Таблиця 1.4

Таблиця 1.5

За своїм економічним змістом відсоткова ставка – це ринкова ціна (вар-тість) грошей, яка відображає альтернативні варіанти їх розміщення та ризики. Депозитна ставка є платою власникові тимчасово вільних грошових коштів за їх використання впродовж певного періоду часу і має компенсувати упущені можливості за інших напрямів їх розміщення.

Аналіз даних табл.1.1 – 1.6 показує, що на сучасному етапі розвитку банківської системи України застосовується набор управління параметрами поточних та строкових депозитів, наведений в табл.1.7 – 1.9, який доповнює основний ціновий параметр – відсоткову ставку депозиту в залежності від валюти вкладу - строком депозиту, умовами сплати відсотків, мінімальної суми депозиту, умовами права на часткове поповнення та зняття суми вкладу.

Таблиця 1.7 Інструменти банку з управління строковими залученими коштами юридичних та фізичних осіб [ ]

Вид інструмента	Управляємі параметри, застосовуємі інструментом
Лімітування суми залучених коштів	Мінімальна сума депозиту
	Мінімальна сума довкладень
	Мінімальна сума часткового зменшення депозиту
Управління строками депозитів	Строк депозита по договору
	Можливість автоматичної пролонгації строку договору
	Строк до кінця дії депозитного договору, після якого поповнення депозитного рахунку припиняється
	Строк повідомлення банку про дострокове повернення грошових коштів на вимогу клієнта
Управління процентною ставкою	Вид процентної ставки: фіксована чи плаваюча процентна ставка
	Спосіб нарахування процентів(прості чи складні)
	Розмір процентної ставки за договором
	Розмір процентної ставки у разі дострокового розірвання договору клієнтом
Управління періодичністю сплати процентів	Авансова сплата
	Періодична (щомісячна, шоквартальна, річна)
	Сплата по закінченню договору

Таблиця 1.8 Інструменти банку з управління залученими коштами на вимогу (поточні рахунки) юридичних та фізичних осіб [ ]

Вид інструмента управління	Управляємі параметри, застосовуємі інструментом
Лімітування суми залучених коштів	Мінімальний незнімаємий залишок суми на рахунку
Управління процентною ставкою	Вид процентної ставки: фіксована чи плаваюча процентна ставка
	Спосіб нарахування процентів(прості чи складні)
	Розмір процентної ставки за договором
Управління періодичністю сплати процентів	Періодична (щомісячна, шоквартальна, річна)

Таблиця 1.9 Інструменти банку з управління залученими коштами на вимогу (карткові рахунки) юридичних та фізичних осіб [ ]

Вид інструмента управління	Управляємі параметри, застосовуємі інструментом
Лімітування суми залучених коштів	Максимальна сума зняття коштів з рахунку за 1 день
Управління процентною ставкою	Вид процентної ставки: фіксована чи плаваюча процентна ставка
	Спосіб нарахування процентів(прості чи складні)
	Розмір процентної ставки за договором
Управління періодичністю сплати процентів	Періодична (щомісячна, шоквартальна, річна)
Ліміт транзакцій	Максимальна кількість трансакцій за 1 день

Банки, які не мають на ринку репутації надійних і стабільних установ, змушені для залучення клієнтів пропонувати високі депозитні ставки. У такому разі менеджмент банку повинен точно знати напрями та обсяги можливого роз-міщення ресурсів та їх дохідність. Підвищення депозитної ставки за відсутності високодохідних напрямів розміщення залучених ресурсів може призвести до появи від'ємного спреду, а отже, збиткової діяльності банку.

В умовах загострення конкурентної боротьби в банківській сфері менед-жмент велику увагу приділяє саме неціновим методам управління, оскільки підвищення депозитних ставок має обмеження і не завжди такий метод управ-ління можна застосовувати.

До нецінових методів управління депозитами належать реклама, поліпшений рівень обслуговування; розширення спектра пропонованих банком рахунків і послуг, комплексне обслуговування, додаткові види безкоштовних послуг, розташування філій у місцях, максимально наближених до клієнтів, пристосування графіка роботи до потреб клієнтів та ін. У боротьбі за клієнтів банки вдаються до таких прийомів, як проведення лотереї серед клієнтів, безкоштовне розсилання витягів з рахунків, відкриття депозитів новона-родженим як подарунок від банку, обладнання безкоштовних автомобільних стоянок біля банку, розташування банкоматів у громадських місцях, проведен-ня безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток, надсилання клієнтам привітань і подарунків до свят від імені керівництва банку та ін.

Нецінові методи управління базуються на маркетингових дослідженнях того сектора ринку, який обслуговується банком, вивченні потреб клієнтури, розробці нових фінансових інструментів та операцій, що пропонуються клієн-там. У цілому застосування нецінових методів потребує деяких (іноді чималих) витрат. Тому, обираючи метод управління залученими коштами, менеджмент банку має порівняти витрати, пов'язані з підвищенням депозитної ставки, та витрати, які супроводжуватимуть впровадження нецінових прийомів. На прак-тиці ці методи застосовують паралельно.