Дипломная работа: Валютні операції банку (на прикладі діяльності АКБ "Приватбанк")
3. Поява спеціальних установ, зв'язаних з забезпеченням грошового обігу.
3. Розвиток товарного виробництва:
1. Посилення масової потреби в прискоренні розрахунків, зв'язаних з обміном, платежами і т. п.
2. Формування фінансових і кредитних установ.
3. Формування системи державного керування грошима (встановлення національної грошової одиниці, створення бюджетної системи, державна емісія грошей і т.п.).
3. Створення головних елементів сучасної грошової системи:
1. Перехід на стабільну металеву грошову одиницю (карбування монет, установлення масштабу цін).
2. Виникнення і перехід до використання разом з металевими грошима – паперових.
3. Розвиток кредитних форм обороту грошей.
4. Розвиток безготівкових форм обороту грошей.
4. Сучасне виробництво:
1. Розвиток установ, що спеціалізуються на банківській справі, інвестиціях, страхуванні, перестрахуванні та інше.
2. Формування і розвиток сучасної фінансово-кредитної системи, що забезпечує взаємодію держави з усіма суб'єктами економіки.
4. Розвиток сучасних форм обороту грошей:
1. Збільшення різноманіття форм використання грошей (паперові гроші, кредитні гроші, електронні гроші).
2. Розвиток обороту цінних паперів, що виконують деякі функції грошей (оборот векселів, акцій, облігацій, чеків і ін.).
Міжнародні валютні відносини – це сукупність суспільних відносин, що складаються при функціонуванні валюти у світовому господарстві й обслуговуючих взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.
Валютні відносини викликані до життя насамперед розвитком міжнародної торгівлі (переміщенням через національні границі товарів і послуг), а також міжнародним рухом капіталу, вони мають відносну самостійність, що в умовах глобальної економіки має тенденцію до зростання. Вплив валютних відносин на відтворення стає усе більш відчутним. У значній мірі це є результатом подальшої інтернаціоналізації господарського життя, поглиблення інтеграційних тенденцій у різних регіонах земної кулі, істотного підвищення ролі зовнішніх факторів у національному відтворювальному процесі, величезного збільшення обсягів світової торгівлі валютою, появи і швидкого поширення нових фінансових інструментів.
Міжнародні валютні відносини опосередковують міжнародні економічні відносини (МЕО), що відносяться як до сфери матеріального виробництва, тобто до первинних виробничих відносин, так і до сфери розподілу, обміну, споживання. Існує прямий і зворотний зв'язок між валютними відносинами і відтворенням. Їхньою об'єктивною основою є процес суспільного відтворення, що породжує міжнародний обмін товарами, капіталами, послугами. Стан валютних відносин залежить від розвитку економіки – національної і світової, політичної обстановки, співвідношення сил між країнами і двох тенденцій, властивих міжнародним відносинам, – партнерства і протиріч. Включення світового ринку в процес кругообігу капіталу означає перетворення частини грошового капіталу з національних грошей в іноземну валюту і навпаки. Це відбувається при міжнародних розрахункових, валютних, кредитних і фінансових операціях.
Фінансові ресурси світу (світові фінанси) – це сукупність фінансових ресурсів усіх країн, міжнародних організацій і міжнародних фінансових центрів світу [44]. По вузькому визначенню, це тільки ті фінансові ресурси, що використовуються в міжнародних економічних відносинах, тобто відносинах між резидентами і нерезидентами. Границя між широким і вузьким визначеннями усе більше розмивається в міру глобалізації світових фінансів.
Фінансові ресурси світу знаходяться переважно в русі, перерозподіляючись між різними учасниками міжнародних економічних відносин. Частина з них попадає в золотовалютні резерви (ЗВР), частина надається за рубіж на пільгових умовах у виді допомоги, але основна маса купується і продається на світовому фінансовому ринку (світових ринках капіталу).
Основна маса фінансових ресурсів світу зосереджена в розвитих країнах. Приватні особи, компанії, організації й уряди цих країн володіють основною частиною золотовалютних резервів світу; саме їхні фінансові засоби обертаються на світовому фінансовому ринку і, в основному, є головними джерелами фінансової допомоги у світі.
Світовий фінансовий ринок являє собою сукупність фінансово – кредитних організацій, що як посередники перерозподіляють фінансові активи між кредиторами і позичальниками, продавцями і покупцями фінансових ресурсів.
Міжнародні валютні відносини поступово придбали сучасні форми організації на основі інтернаціоналізації господарських зв'язків. Валютна система – це форма організації і регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством чи міждержавними угодами. Розрізняють національну, світову та міжнародну (регіональну) валютні системи [45].
Історично спочатку виникли національні валютні системи, закріплені національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права. Національна валютна система є складовою частиною грошової системи країни, хоча вона відносно самостійна і виходить за національні границі. Її особливості визначаються ступенем розвитку і станом економіки і зовнішньоекономічних зв'язків.
Світова валютна система склалася до середини 19 століття. Характер функціонування і стабільність світової валютної системи залежать від ступеня відповідності її принципів структурі світового господарства, розміщенню сил і інтересам ведучих країн. При зміні даних умов виникає періодична криза світової валютної системи.
Взаємний зв'язок національної і світовий валютних систем не означає їхньої тотожності, оскільки різні їхні задачі, умови функціонування і регулювання, вплив на економіку окремих країн і світове господарство. Зв'язок і розходження національних і світовий валютних систем виявляються в їхніх елементах (табл. 1.2).
Таблиця 1.2. Основні елементи національної і світовий валютних систем [45]
| Національна валютна система | Світова валютна система |
| 1. Національна валюта | 1. Резервні валюти, міжнародні рахункові валютні одиниці |
| 2. Умови конвертованості національної валюти | 2. Умови взаємної конвертованості валют |
| 3. Паритет національної валюти | 3. Уніфікований режим валютних паритетів |
| 4. Режим курсу національної валюти | 4. Регламентація режимів валютних курсів |
| 5. Чи наявність відсутність валютних обмежень, валютний контроль | 5. Міждержавне регулювання валютних обмежень |
| 6. Національне регулювання міжнародною валютною ліквідністю країни | 6. Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності |
| 7. Регламентація використання міжнародних кредитних засобів звертання | 7. Уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів звертання |
| 8. Регламентація міжнародних розрахунків країни | 8. Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків |
| 9. Режим національного валютного ринку і ринку золота | 9. Режим світових валютних ринків і ринків золота |
| 10. Національні органи, що керують і регулюють валютні відносини країни | 10. Міжнародні організації, що здійснюють міждержавне валютне регулювання |
Основою національної валютної системи є національна валюта – установлена законом грошова одиниця даної держави. У міжнародних розрахунках звичайно використовується іноземна валюта – грошова одиниця інших країн. З нею зв'язане поняття девізу – будь-який платіжний засіб в іноземній валюті [46].