Дипломная работа: Вербальні характеристики концептів "good" and "evil"

Мета передбачає розв’язання наступних завдань :

· описати когнітивну структуру знань, представлену морально-оцінними категоріями «добро» і «зло»;

· виявити експериментально мовні засоби означення та відображення етичних уявлень представників двох лінгвокультур, співвіднесених з поняттями «добро» і «зло»;

· проаналізувати та описати структуру концептів «good» and «evil», «добро» і «зло» ;

· виділити на основі експериментально отриманих даних ядерні та периферійні ознаки концептів «good» and «evil», «добро» і «зло» ;

· провести аналіз еквівалентних концептів «добро» і «зло», вербалізованих в англійській та українській мовах словами good та evil, добро і зло; встановити їх асоціативну відповідність та розбіжності;

· встановити в рамках когнітивного підходу специфіку мовних репрезентацій об’єктів і феноменів навколишнього світу представниками різних лінгвокультурних соціумів.

Методи дослідження . При дослідженні концептів «good» and «evil», «добро» і «зло» були використані вільний асоціативний психолінгвістичний експеримент, описово-аналітичний та зіставний методи.

Матеріалом для аналізу обрано системні засоби мовного вираження концептів «добро» і «зло»: лексеми і фразеологічні одиниці в англійській та українській мовах. У дослідженні використано дані вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту.

Теоретична цінність роботи полягає у подальшому розвитку загальних положень когнітивної лінгвістики, лінгвокогнітивного методу досліджень, та інтерпретаційного аналізу. Уперше багатогранні та складні концепти «добро» і «зло» проаналізовано з позицій когнітивної семантики на матеріалі двох, неспоріднених мов, на базі даних вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях концептів, у тому числі пов’язаних з концептом «добро» і «зло» або подібних до них будовою. Конкретні результати дослідження можуть знайти використання в курсах з когнітивної лінгвістики, етики, лінгвокультурології, в укладанні інтегральних, зіставних, мовно-культурних словників та словників концептів, а також при укладанні рекомендацій щодо оптимізації між культурного спілкування.

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів та висновків (59с.), списку використаної літератури (55 позиції на 5с.) та додатків (18с.) загальний обсяг роботи 82 сторінки.

Перший розділ «Особливості мовної концептуалізації світу» присвячений дослідженню проблеми концепту в когнітивній лінгвістиці. У другому розділі «Концепти «добро» і «зло» в англійській (американський варіант) мовній картині світу (у порівнянні з українською)» ми аналізуємо структуру та зміст концептів «добро» і «зло» в американській мовній картині світу у порівнянні з їх еквівалентами в українській мовній картині світу на основі експериментально отриманих даних, та моделюємо концепт в термінах ядра та периферії.

1. Особливості мовної концептуалізації світу

1.1 Мовна та концептуальна картини світу

Розширення меж лінгвістичної науки відбулось завдяки залученню суспільного контексту знань про внутрішній світ людини, центр лінгвістичних досліджень, таким чином, зсунувся в сферу когнітивних інтересів. Когнітивний підхід до вивчення мови полягає на сьогоднішній день у тому, що людина як носій певного досвіду та знань відіграє важливу роль у формуванні мовних значень. Саме аспект когніції, коли важливі структури знань об’єктивовані в мовній формі, визначає ряд завдань когнітивної лінгвістики, однією з яких є «вивчення відображеної в мові системи знань» [4, 3].

Мова – основна форма, у якій відображені наші уявлення про світ, вона також є найважливішим інструментом, за допомогою якого людина отримує і узагальнює свої знання, фіксує їх та передає соціуму. Людина як суб’єкт пізнання є носієм певної системи знань, уявлень міркувань щодо об’єктивної дійсності. Ця система має різні назви – картина світу, концептуальна картина світу, модель світу, образ світу – та розглядається в різних аспектах.

Термін «картина світу» можна віднести до фундаментальних, які відображають специфіку людини, її існування в світі, взаємостосунки зі світом, найважливіші умови її існування в світі. В свідомості людей, які належать тому чи іншому національному колективу, складається та передається із покоління в покоління свій образ картини світу, навколишньої об’єктивної дійсності. Картина світу, на думку багатьох лінгвістів, – вихідний глобальний образ світу, який репрезентує сутнісні властивості світу у розумінні її носіїв, лежить в основі світогляду людини та є результатом усієї її духовної активності. «Картина світу – створений людиною суб’єктивний образ об’єктивної дійсності – це не дзеркальне відображення світу, а завжди певна його інтерпретація» [28, 37].

Ціннісний образ світу складають два основних типи картини світу – концептуальний та мовний. Концептуальна картина світу значно ширша від мовної ,тому що в її створенні беруть участь різні типи мислення, в тому числі невербальні.

Поняття «концептуальна картина світу» досліджується різними науками, кожна з яких розглядає сутність цього явища в рамках своїх проблем та категорій. У лінгвістиці вона отримала назву картина світу (Б.О. Серебренніков, О.С.Кубрякова). Лінгвістика встановлює зв'язок картини світу з мовою, вивчає способи фіксації мисленнєвого змісту засобами мови. Мова – це не лише частина картини світу, як одна з презентованих у свідомості семіотичних систем, але й на ній формується мовна картина світу. Нарешті, за допомогою мови знання, отримані індивідом, мають можливість брати участь у комунікативних процесах, перетворюючись в інтерсуб’єктивні. Вчені вважають, що мова завжди була і залишається єдиною та універсальною мисленнєвою базою, на якій вибудовуються різні концептуальні системи.

Поняття мовної картини світу базується ще на ідеях В. фон Гумбольдта та неогумбольдтіанців (Л. Вайсгерберг та ін.) про внутрішню форму мови, з одного боку, та на ідеях американської етнолінгвістики, зокрема так званій гіпотезі Сепіра – Уорфа, – з іншого.

Сучасні уявлення про мовну картину світу у викладі Ю.Д. Апресяна виглядають таким чином. Кожна мова віддзеркалює певний спосіб сприйняття та концептуалізації світу. Відображені в ній значення створюють цілісну систему поглядів, свого роду певну колективну філософію, яка стає обов’язковою для всіх носіїв мови. Властивий певній мові спосіб концептуалізації дійсності – частково універсальний, частково національно специфічний, тому носії різних мов можуть бачити світ по-різному, крізь призму своїх мов. З іншого боку, мовна картина є «наївною» в тому сенсі, що в багатьох випадках вона відмінна від «наукової» картини [1, 43].

Отже ідея мовної картини світу включає в себе дві пов’язані між собою, проте відмінні думки: 1) картина світу, яку пропонує мова, відмінна від «наукової» (для позначення цього явища використовується термін «наївна картина світу») та 2) кожна мова «малює» свою картину, яка відображає дійсність не так .як це роблять інші мови.

Реконструкція мовної картини світу – одне з основних завдань сучасної лінгвістики. Дослідження мовної картини світу проводяться в двох напрямах відповідно до зазначених вище двох складових цього поняття. З одного боку, на основі системного семантичного аналізу лексики певної мови реконструюється цілісна система уявлень, відображена в цій мові, безвідносно до того, чи є вона специфічною для цієї мови або універсальною, тобто відображає «наївний» світогляд у протиставленні «науковому». З іншого боку, досліджуються окремні, лінгвоспецифічні концепти, характерні лише певній мові.

Останнім часом набув актуальності метод, що інтегрує обидва підходи. Його метою є відтворення мовної картини світу, спираючись на комплексний (лінгвістичний, культурологічний, семіотичний) аналіз лінгвоспецифічних концептів в міжкультурній перспективі (роботи В.Ф.Старко, Н.Д.Арутюнової, А. Вежбицкої, О.Д. Шмельова та ін.)

Звідси можна зробити висновок про те, що існує певна домінанта, яку визначають національні, культурні та соціальні традиції, саме вона дає можливість виділити в загальній мовній картині світу її ядерну, загальнозначущу частину. Маємо на увазі той факт, що мовна картина світу є «прихованим регулятивом поведінки і через розвиток відповідного концепту формується культурно-національний стереотип» [10, 40].

Культура народу вербалізується в мові, саме мова акумулює ключові концепти культури. Створена мовою картина світу – це суб’єктивний образ об’єктивного світу, вона несе в собі риси людського світосприйняття, тобто антропоцентризму, який пронизує всю мову.

Тоді концепти, ніби згустки національно-культурних смислів, «ланки культури», за словами Ю.С. Степанова. Їх вивчення допомагає виявити особливості світосприйняття народу, уявити концептуальну та національну картини світу.

1.2 Концепт як одиниця інформації про світ