Дипломная работа: Вербальні характеристики концептів "good" and "evil"

Наша внутрішня картина світу. наша система цінностей, наше уявлення про гарне чи погане, наші життєві висновки віддзеркалюються в мові. Перед нами стояло завдання прослідкувати, які характеристики морально-оцінних категорій «добро» і «зло» відображені у свідомості носіїв англійської та української мов та репрезентовані у мові.

Поняттєві категорії«добро» і «зло» у вищому ступені релевантні як для носіїв англійської, так і для носіїв української мови. Сама наявність слів добро і зло в українській мові та good і evil в англійській вказує на наявність відповідних концептів у концептосфера цих культур. Аналіз концептів «добро» і «зло» передбачає звернення до світогляду людини, тому що ці концепти лежать в основі світогляду та, певною мірою, «створюють» особистість.

Дані концепти протилежні за змістом і утворюють антонімічну пару. Добро і зло – це, ніби, дві сторони однієї медалі. Саме тому дослідження характеристик поняття «зло» може дати більш чітке уявлення про поняття «добро» і навпаки.

Отже, в основі нашого дослідження лежить думка про те, що концепти «добро» і «зло» універсальні та вербалізуються в усіх мовах, однак специфічні в кожній культурі. На нашу думку, відображення цих концептів у лексичних одиницях відбувається в американській та українській лінгвокультурах по-різному.

Примітним є той факт, що А. Вежбицька вважає «гарний» та «поганий» – елементарними концептами, що «належать універсальному «алфавіту людської думки»; і мають відповідники в усіх мовах світу» [7, 20].

Будь-яку культуру можна описати через «ключові слова». Які вбирають в себе ключові для цього суспільства концепти. «У використанні таких слів, як обов’язок, провина, виправдання, гарний, правильний та ін., можна шукати ключ до етичних уявлень того чи іншого народу» [2, 24].

Ми вважаємо важливим вивчення характеристик морально-оцінних категорій «добро» і «зло» та аналіз вербальних репрезентантів концептів «добро» і «зло», представлених сучасними носіями англійської та української мов. Це ті причини, які спонукали нас до вивчення змісту концептів «добро» і «зло», представлених у концептосферах носіїв англійської та української мов, а потім здійснити лінгвокогнітивний аналіз з метою виявлення національної специфіки змісту концептів та виявлення спільних рис та розбіжностей у семантичному змісті цих концептів.

2. Концепти «добро» і «зло» в англійській (американський варіант) мовній картині світу (у порівнянні з українською)

2.1 Асоціативний експеримент як ефективний метод дослідження змісту концепту та його структури

З’ясування змісту концепту тісно пов’язане з методом, який дозволяє цей зміст встановити. Методика лінгвокогнітивного аналізу, обрана нами в якості методу дослідження, передбачає два основні напрями: логічний шлях від змісту до мови та від мови до змісту [38, 93].Обраний нами другий напрям дозволяє реконструювати відповідні концепти за набором семантичних ознак, які з’ясовуються за допомогою експериментальних психолінгвістичних методів, зокрема, вільного асоціативного експерименту. Експериментальний метод дозволяє виявити актуальний зміст концепту у вигляді сукупності концептуальних ознак, організованих у структурі, до складу якої входять ядро концепту, ближня периферія, дальня периферія та інтерпретаційне поле концепту.

Дослідники вважають, що мовна здатність мовця базується на асоціативно-вербальній мережі, яка розглядається як один із засобів репрезентації мови. Д.О. Добровольський та Ю.Н. Караулов відзначають, що асоціативно-вербальна мережа додатково має одну важливу особливість, а саме – психологічну реальність. Асоціативно-вербальна мережа фіксує психологічно релевантні зв’язки у відношеннях, які не відображені у системній та текстовій іпостасях мови [13, 69].

Метод асоціативного експерименту досить давно використовують у лінгвокогнітивних дослідженнях. Особливістю такого експерименту є те, що він дає вагомі результати для характеристики асоціативних смислових зв’язків та можливість детально дослідити семантичне поле пред’явленого слова. Результати асоціативних експериментів допомагають досліднику з’ясувати, яким чином та які мовні форми та чи інша лінгвокультура накладає на сприйняття навколишньої дійсності.

Асоціативний експеримент відображає певну лінгвістичну реальність, яка складається в тому, що між словами в мові існують різноманітні асоціації. Асоціації, які виникають у людини під час пред’явлення їй слова, являють собою невід’ємні складові мислення та дозволяють встановити ментальну сутність морально-оцінних понять. Асоціація – це зв'язок між певними об’єктами та явищами, в основі якого лежить особистий, суб’єктивний досвід. Досвід цей може співпадати з досвідом культури, до якої вона належить, проте в той же час завжди залишається особистим, вкоріненим у минулому окремої особистості.

На думку Лурія, асоціативні відповіді не бувають випадковими, їх можна поділити на «зовнішні» та «внутрішні за типами асоціативних зв’язків. «Під «зовнішніми» асоціативними зв’язками ми розуміємо «асоціації за суміжністю», під «внутрішніми» зв’я?